Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.06.2020 року у справі №826/26484/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2020 року

Київ

справа №826/26484/15

адміністративне провадження №К/9901/12603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/26484/15

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Медведєвої Олени Олегівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" - про визнання незаконною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Іщука І. О., і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Грищенко Т. М., суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-1, ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві), старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Медведєвої Олени Олегівни (далі - відповідач-2, старший державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєва О. О.), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - третя особа, ТОВ "Кредитні ініціативи"), із вимогами: визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015, винесену старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєвою О. О. (ВП №49047270) за виконавчим написом від 18.09.2013 №1332, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною, і такою, що винесена із порушенням вимог Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law19~; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оскільки таке провадження відкрито на підставі виконавчого документу, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився.

3. Відповідач-2 проти позову заперечувала, зазначивши, що на виконанні у ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві перебував виконавчий документ, а саме виконавчий напис від 18.09.2013 №1332, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, що має заборгованість перед ТОВ "Кредитні ініціативи" у розмірі 1975777,35 грн.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведевою О. О. від 14.10.2015 відкрито виконавче провадження №49047270 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса. Однак, постановою від 14.01.2016 ВП №49047270 такий виконавчий документ був повернутий стягувачові.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.18 вересня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем на підставі заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1332 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

5.14 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєвою О. О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №49047270 за виконавчим написом від 18.09.2013 №1332, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, що має заборгованість перед ТОВ "Кредитні ініціативи" 1975777,35 грн.

6. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2015 ВП №49047270 позивач отримав 27.11.2015, що підтверджується листом Лівобережного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 02.12.2015 №31/52-Д-І-1220.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що виконавчий напис №1332, учинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем, набрав юридичної сили 18.09.2013, про що зазначено у такому виконавчому написі та в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження. Також у цій постанові зазначено, що заяву на примусове виконання стягувачем було подано до ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві
05.10.2015.

9. Отже, з моменту набрання юридичної сили виконавчим написом від 18.09.2013 №1332 і до дня звернення представника стягувача - ТОВ "Кредитні ініціативи" із заявою на примусове виконання до ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві та винесення відповідачем-2 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження минуло більше ніж 2 роки.

10. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статті 1 Закону України від 03.06.2014 №1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - ~law21~) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо і таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв м для квартири і 250 кв м для житлового будинку.

11. Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців - іншої інформації щодо нерухомого майна не знайдено, а тому 14.01.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєвою О. О. у ВП №49047270 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ~law23~.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із рішенням попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що подання до державної виконавчої служби виконавчого напису нотаріуса, строк пред'явлення до примусового виконання якого закінчився, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, про що державний виконавець виносить відповідну постанову.

14. Скаржник наголошує, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.01.2016 ВП №49047270 не є предметом судового дослідження у цій справі і така не спростовує протиправність винесеної раніше постанови про відкриття виконавчого провадження, яку позивач просив визнати незаконною та скасувати.

15. Водночас суди попередніх інстанцій наведеного не урахували та з незрозумілих скаржнику підстав відмовили йому в задоволенні позовних вимог.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

17.15 грудня 2017 року, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

18.31 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

19. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М., суддям Шарапі В. М., Данилевич Н. А.

20. Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 квітня 2020 року №648/0/78-20, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

22. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року прийнято до провадження.

23. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

24. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law26~), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

28. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law27~ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law28~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law29~.

29. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених ~law30~.

30. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. ~law31~ визначено, що відповідно до ~law32~ підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.

32. Згідно із ~law33~ державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ~law34~, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

33. ~law35~ передбачено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.

34. Так, відповідно до частини першої цієї статті виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій у трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

35. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - із наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій у трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (~law36~).

36. Відповідно до ~law37~ державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

37. Згідно із ~law38~ державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим ~law39~, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

38. Статтею 91 Закону України від 02.09.1993 №3425-XII "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

VI. Позиція Верховного Суду

39. Як установлено судами попередніх інстанцій, виконавчий напис від 18.09.2013 №1332, учинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем, набрав чинності від дати його вчинення.

Отже, може бути пред'явлений до виконання протягом року з 18.09.2013.

40. Водночас стягувач - ТОВ "Кредитні ініціативи" - із заявою на примусове виконання до ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві звернувся лише 05.10.2015, коли строк виконання вказаного виконавчого напису сплинув, а тому у старшого державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєвої О. О. були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

41. Суди попередніх інстанцій, не заперечуючи того, що строк пред'явлення для примусового виконання виконавчого напису від 18.09.2013 №1332 закінчився, відмовили у задоволенні позовних вимог із тих підстав, що, у подальшому старшим державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєвою О. О. постановою від 14.01.2016 ВП №49047270 виконавчий документ було повернуто стягувачеві на підставі ~law41~.

42. Відповідно до ~law42~ виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

43. Суд зазначає, що повернення виконавчого документу у зв'язку з неможливістю його виконання не спростовує тих обставин, що старший державний виконавець ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві Медведєва О. О., відкриваючи 14.10.2015 виконавче провадження №49047270, діяла з порушенням вимог ~law43~.

44. З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

45. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України (у редакції, чинній до
08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Відповідно до статті 351 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

47. За вказаних обставин Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

VII. Судові витрати

48. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

49. Відповідно до квитанцій від 03.12.2015, від 23.03.2016 і від 06.05.2016 за подання позову, апеляційної та касаційної скарг позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1609,61 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.

50. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

51. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

52. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року скасувати.

53. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

54. Визнати протиправною та скасувати постанову від 14.10.2015 про відкриття виконавчого провадження №49047270, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Медведєвою Оленою Олегівною за виконавчим написом від 18.09.2013 №1332, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

55. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1609,61 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 61 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.

56. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко