ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа №815/2236/16

адміністративне провадження №К/9901/42292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року (головуючий суддя Золотніков О. С., судді: Осіпов Ю. В., Скрипченко В. О.) у справі за позовом Приватного підприємства "А. Р. Б." до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Приватне підприємство "А. Р. Б." (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2016 № 0000811402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 1898138,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 474535,00 грн., № 0000831402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1788391,00 грн., № 0000821402, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за грудень 2015 року на 329630,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32963,00 грн.

Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 18.04.2016 № 1198/1402, в якому, серед іншого, встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на 1788391,00 грн., ПДВ за 2015 рік на 1898138,00 грн. та завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2015 року на 329630,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Арфін Хаус ", НВП "СЕКАНС ", ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД ", ТОВ "Велскейп", ТОВ "Платінум Трейд ", ТОВ "Стройпол ", ТОВ "ЕДС ЛТД ", ПП "Ніка", посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій. Також посилався на неподання до перевірки товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості по окремим операціям з контрагентами-постачальниками.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.05.2016 № 0000831402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 923 730,30 грн., з яких 923 730,30 грн. за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0000811402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 1 242
125,00 грн., з яких 993 700,00 грн. за основним платежем та 248 425,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; в решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ "Арфін Хаус ", НВП "СЕКАНС", ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД") щодо виконання підрядних робіт (реконструкції частини приміщення за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 72/74 (ТОВ "Арфін Хаус"), проектних робіт по реконструкції системи пожежної сигналізації, сповіщення про пожежу і управління евакуацією, водяного пожежогасіння, проектних та будівельних робіт по обладнанню системи газового пожежогасіння та системи протидимного захисту при реконструкції об'єкту, будівельних робіт по дообладнанню системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією, дообладнанню системи водяного пожежогасіння при реконструкції об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 72/74 (НВП "СЕКАНС")) та надання консультаційно-консалтингових послуг (ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД"), які використані у власній господарській діяльності, а відтак Підприємство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

В частині ж відмови в задоволенні позову, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для формування податкових вигод за операціями з контрагентами ТОВ "Велскейп ", ТОВ "Платінум Трейд ", ТОВ "Стройпол", ТОВ "ЕДС ЛТД" щодо поставки товарів (виробничо-технічної продукції), у зв'язку з відсутністю документів про фактичне переміщення придбаних товарів (товарно-транспортних накладних тощо); ПП "Ніка" щодо поставки автозапчастин та надання агентських послуг, адже вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 29.06.2015 у справі №521/8518/16-к ОСОБА_1 (директора ПП "Ніка") визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, й, проаналізувавши встановлені у ньому обставини, дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачу ПП "Ніка", не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, визнаватись такими, що посвідчують придбання товарів та послуг.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.05.2016 №0000831402 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1685641,06грн. ; №0000811402 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 1450638,00грн. за основним платежем та 362659,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000821402 в повному обсязі; в решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із наявності у позивача всіх необхідних первинних документів, які підтверджують поставку товарів, виконання підрядних робіт та надання послуг ТОВ "Арфін Хаус ", НВП "СЕКАНС", ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД", ТОВ "Велскейп ", ТОВ "Платінум Трейд ", ТОВ "Стройпол ", ТОВ "ЕДС ЛТД", що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення Підприємством податкового законодавства за такими взаємовідносинами.

Щодо відмови в задоволенні позову в частині позовних вимог по операціям з ПП "Ніка", то апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що первинні документи, подані на підтвердження надання останнім агентських послуг та поставки товару, підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності господарюючого суб'єкта, а відтак такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів та послуг.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини 1 статті 67, пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України з урахуванням положень Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (підпункт 135.1 статті 135 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі - П (С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П (С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 44.2 статті 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пункт 198.3 статті 198 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.4 статті 200 ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням ~law35~ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law36~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ~law37~ господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 05.10.2015 між Підприємством (Генпідрядник) та ТОВ "Арфін Хаус" (Субпідрядник) укладено договір підряду №8, відповідно до умов якого Субпідрядник виконує роботи по Робочому проекту "Реконструкція частини приміщення за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 72/74".

Також згідно договорів підряду № 1/1,1/2,1/3,1/4 від 10.02.2015, підписаних між позивачем (Генпідрядник) та НВП "СЕКАНС" (Субпідрядник), останній зобов'язався на свій ризик власними силами та засобами виконати в інтересах і за завданням Генпідрядника у встановлений договорами строк проектні роботи по реконструкції систем пожежної сигналізації, сповіщення про пожежу і управління евакуацією, водяного пожежогасіння (корекція існуючої проектної документації будівлі), проектні та будівельні роботи по обладнанню системи газового пожежогасіння та системи протидимного захисту при реконструкції об'єкту, будівельні роботи по дообладнанню системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією, дообладнання системи водяного пожежогасіння при реконструкції об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 72/74 згідно проектно-кошторисної документації по об'єкту, календарного графіку.

Крім того, відповідно до умов договору №02/15КП від 10.02.2015, укладеного Підприємством (Замовник) з ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД" (Виконавець), Виконавець зобов'язується надати, а Замовник прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених договором консультаційно-консалтингові послуги з питань діяльності замовника, спрямовані на отримання позитивного економічного результату для замовника (укладання контракту на будівництво, інвестиційного договору, реалізація проекту з будівництва, тощо).

Виконання договорів, як констатовано судами, підтверджується видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами, кошторисами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями, актами надання послуг, які містять усі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам ~law38~ та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Отримані роботи та послуги оплачені позивачем (платіжні доручення, банківські виписки).

Підприємство отримало від контрагентів податкові накладні.

До того ж, позивачем (Покупець) укладено договори поставки.

13.05.2015 з ПП "Стройпол" (Постачальник) № 13/05, предметом якого є поставка продукції виробничо-технічного призначення.

Перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару узгоджується Сторонами щодо кожної партії товару, які зазначаються у відповідному рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною договору (пункт 2.1 договору).

У відповідності до пункту 6.1 договору оплата товару здійснюється відповідно до виставленого рахунку-фактури. Платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України.

З ПП "ЕДС ЛТД" (Постачальник) 21.05.2015 № 21/05, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар в асортименті (електротовари), а останній прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 2.1 договору перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару узгоджується Сторонами щодо кожної партії товару, які зазначаються у відповідному рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно пункту 4.1 договору приймання товару по кількості здійснюється покупцем у місці поставки відповідно до накладних, згідно з якими товар був поставлений.

Контрагентами поставлено позивачу товар (кабель, провід, гофротруба, ізолента, світильник, розетка, автоматичний вимикач, лінолеум тощо) про що свідчать, як встановлено судом апеляційної інстанції, видаткові накладні, акти прийому - передачі, рахунки-фактури, прибуткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Також позивач придбав у ПП "Велскейп" та ПП "Платінум Трейд" будівельні матеріали, а саме: кріплення, дюбеля, електроди, скоби, перемички, шпаклівку, цвяхи, кріплення стальні, свердла, клей для лінолеуму, плінтуси тощо, відповідно до видаткових накладних, актів прийому - передачі, рахунків на оплату, платіжних доручень.

Контрагентами на адресу позивача виписано податкові накладні.

З пояснень представника позивача судом апеляційної інстанції встановлено, що перевезення придбаного у вказаних вище контрагентів (ПП "Велскейп", ПП "Платінум Трейд", ПП "Стройпол" та ПП "ЕДС ЛТД") товару здійснювалося Підприємством вантажними автомобілями марки ГАЗ 33021, реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки МАЗ53371, реєстраційний номер НОМЕР_2, які перебували в оренді останнього на підставі договорів оренди від 30.01.2015 № 30/1-15, від 8.04.2015 № 08/4-15.

Виписані контрагентами податкові накладні, як встановлено судами, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Арфін Хаус ", НВП "СЕКАНС ", ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД", ТОВ "Велскейп ", ТОВ "Платінум Трейд ", ТОВ "Стройпол ", ТОВ "ЕДС ЛТД" щодо виконання робіт, надання послуг та поставки товарів фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ "Арфін Хаус ", НВП "СЕКАНС", ТОВ "Транстрейдгруп ЛТД ", ТОВ "Велскейп ", ТОВ "Платінум Трейд ", ТОВ "Стройпол", ТОВ "ЕДС ЛТД". Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників контрагентів, не є, у даному випадку, підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Посилання ж відповідача на неподання сертифікатів якості по окремим операціям не є безумовною підставою за встановлених у цій справі обставин та відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства ставити під сумнів здійснення господарських операцій з постачальниками.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами щодо виконання робіт, надання послуг та поставки товару, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції й задоволення касаційної скарги.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом апеляційної інстанції та не оскаржується у цій справі, то в цій частині судове рішення касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко