Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №240/1407/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року

м. Київ

справа №240/1407/19

адміністративне провадження №К/9901/2713/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство"

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (головуючий суддя Драчук Т. О., судді: Ватаманюк Р. В., Полотнянко Ю. П. )

у справі за позовом Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство"

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "Попільнянське лісове господарство" (далі також - позивач, ДП "Попільнянське лісове господарство") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 лютого 2019 року: - №0002101413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 515885,00 грн., в тому числі 412708,00 грн. за податковим зобов'язанням та 103177,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0002091413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103112,00 грн., в тому числі 82489,00 грн. за податковим зобов'язанням та 20623,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовну заяву, платник податків вказував, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції, які вчинені між ДП "Попільнянське лісове господарство" та контрагентами ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Пром Гарант Плюс" у періоді, що перевірявся, є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, оскільки фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджене належним чином оформленими документами.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 5 лютого 2019 року №0002091413 в частині грошового зобов'язання на суму 82489,00
грн. та штрафної санкції на суму 20623,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 5 лютого 2019 року №0002101413 в частині грошового зобов'язання на суму 279633,00 грн. та штрафної санкції на суму 69908,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Пром Гарант Плюс" документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, однак здійснення господарських операцій між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 не підтверджується документально.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права просив рішення апеляційного суду у відповідній частині скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року відповідачем складено акт перевірки від 9 січня 2019 року №11/06-30-14-13/13549845, яким встановлено порушення: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 року №168/704, в результаті чого ДП "Попільнянське лісове господарство" занижено податок на прибуток на загальну суму 412708 грн., в тому числі: за 3 квартали 2016 року в сумі 85839 грн., за 2016 рік в сумі 264648 грн., за І квартал 2017 року в сумі 14985 грн., за півріччя 2017 року в сумі 14985 грн., за 3 квартали 2017 року в сумі 14985 грн., за 2017 рік в сумі 14985 грн., за півріччя 2018 року в сумі 36597 грн., за 3 квартали 2018 року в сумі 133075 грн. ; - пункту
44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту; 198.1, пункту 198.2, пунктів
198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 83842 грн., в тому числі: за вересень 2016 року в сумі 13176 грн., за жовтень 2016 року в сумі 13392 грн., за листопад 2016 року в сумі 24029 грн., за грудень 2016 року в сумі 15242 грн., за січень 2017 року в сумі 16650 грн., за вересень 2018 року в сумі 1353 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовано тим, що позивачем не підтверджено первинними документами реальність господарських операцій з його контрагентами: з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Пром Гарант Плюс".

За результатами розгляду заперечень висновки акта перевірки залишено без змін.

5 лютого 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002101413 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 515885,00 грн., в тому числі 412708,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 103177,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0002091413 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 104803,00 грн., в тому числі 83842,00 грн. - за податковими зобов'язаннями, 20961,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 5 лютого 2019 року в частині, а саме: - №0002101413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 515885,00 грн., в тому числі 412708,00 грн. за податковим зобов'язанням та 103177,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0002091413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 103112,00 грн., в тому числі 82489,00 грн. за податковим зобов'язанням та 20623,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В касаційному порядку позивачем оскаржується постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову, а саме щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2019 року №0002101413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 166344,00 грн., в тому числі 133075,00 грн. за податковим зобов'язанням та 33269,00 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що оскільки вартість послуги з поточного ремонту автоцеху на підставі договору між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 становила лише 198925,00 грн., то перед його укладенням процедура публічної закупівлі не проводилася в силу закону (відповідно до статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень). Під час укладення договору сторони домовилися, що роботи виконуються матеріалами замовника. Однак в ході здійснення ремонту у зв'язку з відсутністю на складі необхідних матеріалів, ДП "Попільнянське лісове господарство" гарантувало сплатити кошти за будівельні матеріали, які будуть придбані виконавцем, після фактичного виконання робіт на підставі поданих актів. Під час здійснення ремонту, ФОП ОСОБА_2 закуповувалися матеріали, вартість яких нею була включена до актів виконаних робіт та яку було оплачено позивачем в повному обсязі.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції в частині виконання договору розпилювання лісу в липні 2018 року скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що протягом вказаного періоду на ДП "Попільнянське лісове господарство" було розпилено 934,18 кубів деревини, що й не заперечувалося відповідачем. Суд апеляційної інстанції також не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не займалася роздрібною торгівлею хлібобулочними виробами, оскільки жодного підтверджуючого документу щодо здійснення такого виду діяльності відповідачем не надано, а відображення вказаною ФОП у звітності за 2 квартали та 3 квартали 2018 року сум доходу 361500,00 грн. та 647803,00 грн. є нічим іншим, як технічною помилкою.

Крім того, позивач наголошує, що за порушення правил проведення процедур закупівель Законом України "Про публічні закупівлі" передбачено відповідальність посадових осіб, однак Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено відповідальності для юридичної особи, яка в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" мала б бути замовником закупівлі.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що твердження платника податків щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позову є необґрунтованими, оскільки: - відповідно до податкової декларації ФОП ОСОБА_2 за 3 квартали 2018 року обсяг задекларованого одержаного доходу від виду діяльності 47.24 - Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах склав 647803,00 грн. Під час перевірки контролюючим органом з'ясовано, що будь-яка інша звітність до органів ДФС вказаним ФОП не подавалась, зокрема і податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Також зазначена сума наданих послуг за актом про надання послуг №1 від 31 липня 2018 року (467420,00 грн. ) значно відрізняється від суми задекларованого доходу за 3 квартали 2018 року (647803,00 грн. ), що свідчить про відсутність можливої помилки при заповненні виду підприємницької діяльності у декларації ФОП ОСОБА_2.

Посилання скаржника на необов'язковість проведення тендеру під час здійснення закупівлі ремонтних робіт є також безпідставним, так як загальна сума закуплених матеріалів склала 271943,00 грн. і позивач при попередньому розрахунку робіт та затвердженні кошторису мав би обрахувати всі необхідні матеріали, а тому знав про наявність чи відсутність останніх.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

За правилами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П (С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Пунктом 6 П (С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування від'ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 2 липня 2018 року між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №02-18 про надання послуг по розпилюванню лісу круглого.

Згідно з умовами договору: вартість надання послуг становить 500,00 грн. за 1 м. куб. ; оплата послуг здійснюється в безготівковому порядку; приймання-передача виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується обома сторонами; договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов укладеного договору про надання послуг від 2 липня 2018 року №02-18 оформлено акт надання послуг №1 від 31 липня 2018 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 надано послуги по розпилювання лісу круглого в кількості 934,84 кубів на суму 467420,00 грн.

Щодо договору між вказаними суб'єктами господарювання про надання послуг на проведення поточно-ремонтних робіт від 5 квітня 2018 року №04-10, судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом даного договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язувалась виконати на користь ДП "Попільнянське лісове господарство" поточно-ремонтні роботи у приміщенні за адресою: 13501, Житомирська обл., смт.

Попільня, вул. Б. Хмельницького, 61 (приміщення авто цеху), згідно обсягу робіт, вказаних у кошторисі.

Умовами договору також визначено, що: виконавець виконує роботи матеріалами замовника; роботи, що не враховані у кошторисі, але виконані, оформляються у відомості обліку виконаних робіт, яка є невід'ємною частиною договору; термін проведення робіт: 5 квітня 2018 року - 31 грудня 2018 року; після закінчення виконання робіт сторони підписують акт-прийому-передачі виконаних робіт з інформацією про виконані роботи та використані матеріали; ціни за роботу встановлені в кошторисах, що додаються до договору.

На підтвердження проведення ремонтних робіт позивачем надано акти виконаних робіт від 30 квітня 2018 року №2, від 31 травня 2018 року №3, від 29 червня 2018 року №4 та від 31 липня 2018 року №5.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за 2-3 квартал 2018 року ФОП ОСОБА_2 задекларовано лише одержаний дохід від виду діяльності 47.24 - роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах і за висновками контролюючого органу будь-яка інша звітність до органів нею не подавалась, зокрема і податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Крім того, суд зазначив, що сума наданих послуг за актом про надання послуг №1 від 31 липня 2018 року (467420,00 грн. ) значно відрізняється від суми задекларованого доходу за 3 квартали 2018 року (647803,00 грн. ), що свідчить про відсутність можливої помилки при заповненні виду підприємницької діяльності у декларації ФОП ОСОБА_2.

Також суд звернув увагу на те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено відсутність будь-якого нерухомого майна, зареєстрованого за ФОП ОСОБА_2.

В межах даної справи необхідно зазначити, що однією із обставин, що зумовила контролюючий орган дійти висновку про неможливість виконання контрагентом позивача договірних послуг, стала відсутність у останнього трудових та матеріалах ресурсів, необхідних для виконання зобов'язань на виконання умов договорів, укладених із позивачем.

Так, податкове законодавство не ставить право платника на витрати в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору.

Однак, з огляду на об'єми робіт, зазначених в актах про надання послуг (розпилювання 934,84 кубів деревини, ремонт приміщень), відсутності трудових та матеріальних ресурсів (власних чи залучених), в тому числі приміщень, де мали б виконуватись роботи по розпилюванню деревини, недекларування доходів від такої діяльності за період, що перевірявся, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про непідтвердження реальності господарських правовідносин між ДП "Попільнянське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладених договорів про надання послуг від 2 липня 2018 року №02-18 та від 5 квітня 2018 року №04-10.

Доводи позивача про те, що декларування ФОП ОСОБА_2 діяльності щодо роздрібної торгівлі хлібобулочними виробами та відображення вказаною ФОП у звітності за 2 квартали та 3 квартали 2018 року сум доходу є технічною помилкою, є безпідставними, оскільки така звітність наявна у матеріалах справи і доказів виправлення помилок чи подання іншої звітності позивачем не надано.

Посилання скаржника на необов'язковість проведення тендеру під час здійснення закупівлі ремонтних робіт з урахуванням того, що сума зведеного кошторису розрахункової вартості робіт була меншою, ніж передбачено статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі", правильно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки загальна сума за актами надання послуг перевищила 200000,00
грн.

Враховуючи наведене у сукупності, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстав для формування витрат за результатами оформлення таких операцій.

Отже, оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДП "Попільнянське лісове господарство", оскільки жодних належних та допустимих доказів, які свідчать про фактичне отримання позивачем вказаних вище послуг позивачем не надано.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині, а тому прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування судового рішення, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №240/1407/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх