ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №826/23460/15

адміністративне провадження №К/9901/10709/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гузь Оксани Олегівни - представника позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі №826/23460/15 за позовом ОСОБА_2 ( далі також - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві ( далі також - відповідач, ГУ ДМС України в місті Києві) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ГУ ДМС України в місті Києві у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31 липня 2014 року про скасування набуття позивачкою громадянства України.

В обґрунтування вимог позовної заяви ОСОБА_2 посилалась на те, що при поданні нею документів для оформлення набуття громадянства України, компетентними органами, при їх перевірці, не було встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про порушення нею процедури отримання документів чи їх достовірності. Внаслідок цього позивачка вважає, що правомірно та на законних підставах набула громадянство України і в послідуючому її було видано паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Водночас, 31 липня 2014 року відповідач прийняв рішення про скасування набуття позивачкою громадянства України у зв`язку з тим, що громадянство було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. При цьому, відповідачем не дотримано чітко встановленої законодавчими нормами та правовими приписами процедури прийняття такого рішення та не повідомлено позивача про прийняте рішення. Вважаючи, що відповідач незаконно позбавив її права володіти, користуватися і розпоряджатися своїми документами, які вона отримала на законних підставах, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України позивача за територіальним походженням (постійне проживання на території України), оскільки встановлено та підтверджено належними доказами наявність підстав, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України», а саме: набуття громадянства внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей.

Київський апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції повністю.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не здійснив належну перевірку обставин подання позивачем недостовірної інформації, натомість, просто зазначив її як факт та скасував громадянство. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач не направив жодних запитів до Автономної Республіки Крим з метою підтвердження або спростування прописки позивача за адресою вулиця Гоголя у Залізничному районі міста Сімферополя. Не надав відповідних копій документів або запитів, які містили б відомості для з`ясування причин використання та видачі позивачці карти прописки саме Ф-16. Крім іншого, не надано доказів неможливості отримання первинних документів за якими ОСОБА_2 набула громадянство України.

Представник відповідача надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою представника позивача на рішення суду першої та апеляційної інстанцій.

29 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

23 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Соколов В.М. - головуючий суддя, Губська О.А., Загороднюк А.Г.

Установленні судами попередніх інстанцій обставин справи

Позивач - ОСОБА_2 у липні 2015 року при перетині кордону від працівників паспортного контролю дізналась, що її паспорт є недійсним та підлягає вилученню, оскільки скасоване набуте нею громадянство України.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 травня 2014 року ГУ ДМС України в місті Києві прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України особою без громадянства - палестинською біженкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наказу ДМС України від 19 червня 2014 року №139 «Про проведення перевірки реалізації працівниками ГУ ДМС України в місті Києві положень законодавства про громадянство під час прийняття рішень про реєстрацію іноземців та осіб без громадянства громадянами України відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України» комісією ДМС було здійснено перевірку підстав набуття громадянства України за територіальним походженням осіб - вихідців з арабських країн (Палестина, Сирія, ОАЕ, Кувейт, Ліван, Лівія та ін.).

За результатами перевірки складено акт від 24 червня 2014 року в якому зазначено, що при перевірці виявлено 10 фактів незаконного оформлення набуття громадянства України особам вказаної категорії, у тому числі позивача.

У вказаному акті зауважено, що документальним підтвердженням факту постійного проживання іноземців, в тому числі позивача, на території України до дня проголошення незалежності України слугували копії архівних карток прописки (Ф-16) заявників або їх батьків на території України (щодо позивача - проживання її на території Залізничного району міста Сімферополя).

У копіях карток прописки зазначено, що прописка цих осіб або їх батьків на території України здійснювалася за проїзними документами палестинських біженців, виданих у 1980-х роках, або взагалі не вказувався вид документа, а зазначався тільки його номер та орган видачі - Палестинська влада.

Крім того, копії карток, які, нібито, засвідчували прописку за документами іноземців, в тому числі позивача, не узгоджувались з реаліями, а саме: прописка за документами, виданими іноземними державами, як за законодавством Радянського союзу, так і за законодавством України не здійснювалася, тому подані документи потребували обов`язкового проведення додаткової перевірки, яка не була здійснена і будь-які запити з цього приводу не надсилалися.

З вказаного слідує, що набуття громадянства здійснено на підставі документів які не підтверджують факту постійного проживання іноземців (осіб без громадянства) на території України до дня проголошення незалежності України, тобто, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

На підставі вказаної інформації 31 липня 2014 року посадовими особами відповідача оформлено подання та скасовано рішення від 27 травня 2014 року про набуття ОСОБА_2 громадянства України.

В послідуючому, відповідачем оформлено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вжито заходів щодо вилучення документів, які підтверджують громадянство України.

Листом від 01 серпня 2014 року №1/16 вх. 5835 ГУ ДМС України в місті Києві визначено перелік осіб, яким відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» скасовано рішення про набуття громадянства України та визнано недійсними паспорти громадянина України та паспорти громадянина України для виїзду за кордон (серед яких є позивач).

Позивач, не погоджуючись з рішення відповідача від 31 липня 2014 року про скасування набуття позивачкою громадянства України, оскаржила його до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги представника позивача, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» № 2235-III від 18 січня 2001 року (далі - Закон № 2235-III у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами статті 1 Закону № 2235-III визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Відповідно до статті 3 Закону № 2235-ІІІ громадянами України є, зокрема, особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

За приписами пункту 2 статі 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається, з- поміж іншого, за територіальним походженням.

Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі - Порядок), для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Відповідно до пункту 24 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 25 Порядку встановлено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 5.1 наказу Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

В силу вимог статті 21 Закону № 2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Згідно пункту 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).

До повноважень органів міграційної служби також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону (пункт 92 Порядку).

Згідно пунктів 96, 97 Порядку подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

Відповідно до пункту 10.4. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року №320, погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

З аналізу наведених правових норм слідує, що однією із підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України є набуття особою громадянства шляхом обману, а саме подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Повноваження щодо скасування прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України належить органам міграційної служби, якими такі рішення були прийняті. Паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України погашаються, вважаються недійсними та знищуються.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що позивачка набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ у зв`язку з постійним проживанням на території України до 24 серпня 1991 року.

Документальним підтвердженням факту постійного проживання позивачки на території України до 24 серпня 1991 року слугувала копія архівної картки прописки заявниці (Ф-16) надана нею особисто (проживання на території Залізничного району міста Сімферополя з 1986 року по 1988 рік).

З наданої картки прописки слідує, що прописка позивачки на території України здійснювалася за проїзним документом палестинських біженців, виданим владою Сирії у 1983 році.

Вказана копія картки, яка засвідчувала прописку за документами іноземця (особи без громадянства), не узгоджується із чинним на той час законодавством Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР), оскільки прописка за документами, виданими іноземними державами, не здійснювалась.

Відповідно до вимог Закону СРСР «Про правове положення іноземних громадян в СРСР» від 24 червня 1981 року та Правил перебування іноземних громадян в СРСР, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 квітня 1991 року №212, іноземці та особи без громадянства могли отримати прописку лише після отримання дозволу на постійне проживання, штампи прописки вносились до посвідки на постійне проживання іноземців та осіб без громадянства. Імміграційним законодавством СРСР статус біженців не надавався. Іноземці, які перебували в країнах колишнього СРСР з метою навчання чи роботи реєструвались за національними паспортами на період навчання чи роботи.

Форма 16 картки прописки введена в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України №66 дск (для службового користування) від 03 лютого 1992 року «Про затвердження тимчасової інструкції про порядок документування і прописки - реєстрації громадян України», який в подальшому скасований наказом Міністерства внутрішніх справ України №1239 дск від 21 жовтня 2003 року.

Таким чином, картка прописки форми 16 не є належним доказом на підтвердження постійного проживання позивачки в Україні з 1986 року по 1988 року, та не може бути підтвердженням її проживання на території України до 24 серпня 1991 року для набуття громадянства за територіальним походженням, оскільки, в зазначений період для прописки не використовувався зазначений обліковий документ.

З огляду на встановлені обставини, на підставі проведеної перевірки та з урахуванням викладених фактів, комісія дійшла висновку, що рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 прийняте працівниками ГУ ДМС України в місті Києві з грубим порушенням Закону № 2235-ІІІ та мають умисний характер, дії працівників призвели до незаконної легалізації на території України групи іноземних громадян вихідців з арабських країн (у тому числі й позивача), які є країнами ризикової міграції.

Згідно висновків та пропозицій ГУ ДМС України в місті Києві за наслідками перевірки за неналежне виконання службових обов`язків, вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності відповідальних осіб та невідкладно розглянути питання про скасування раніше прийнятих рішень про набуття громадянства України за територіальним походженням вказаними в акті іноземцями та особами без громадянства, зокрема і позивачки, та прийняти рішення відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ.

Тобто, проведеною перевіркою встановлено наявність підстав, передбачених статтею 21 Закону № 2235-ІІІ, для скасування рішень про набуття громадянства України за територіальним походженням, зокрема, ОСОБА_2 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про встановлення в ході перевірки підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки ОСОБА_2 набула громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону № 2235-ІІІ шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, про що зазначено в акті від 24 червня 2014 року, що став в подальшому підставою для прийняття спірного рішення від 31 липня 2014 року.

Отже, при прийнятті рішення від 31 липня 2014 року відповідач діяв в межах наданих йому повноважень з метою, з якою ці повноваження надано та в порядку, що передбачений діючим законодавством України.

Аргументи скаржника, зазначені в касаційній скарзі, про те, що актом встановлено порушення з боку працівників ДМС, однак не встановлено факту подання неправдивої та недостовірної інформації позивачем під час оформлення громадянства, судом не приймаються, оскільки саме незаконні дії працівників призвели до прийняття протиправного рішення про надання громадянства ОСОБА_2 .

Доводи, якими позивач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини та правової оцінки, яку надали їм суди. Зважаючи на межі касаційного перегляду справи та повноваження касаційного суду на цій стадії достатніх та обґрунтованих підстав для того, щоб вважати висновки судів в даній справі помилковими, немає і аргументи позивача їх не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, то касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Гузь Оксани Олегівни - представника позивача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі №826/23460/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

О.А. Губська

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду