ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №803/91/16

адміністративне провадження №К/9901/37626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 (суддя - Ковальчук В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (головуючий суддя - Левицька Н.Г., судді: Обрізко І.М., Сапіга В.П.) у справі №803/91/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0022551501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 5958558,00грн, у тому числі: 3972372,00грн за основним платежем та 1986186,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивачем було виконано всі законодавчі умови для формування податкового кредиту по фактично здійсненим фінансово-господарським операціях з контрагентом-постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. На переконання позивача, висновки контролюючого органу про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» суми податкового кредиту за червень 2015 року на 3972372,00грн, внаслідок формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних на аналогічну суму податку на додану вартість, отриманих від постачальника товару, та які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, є безпідставними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017, позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, мотивовано протиправністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, є належним чином сформовані та зареєстровані, у зв`язку з тим, що судовим рішенням яке набрало законної сили, позовні вимоги контрагента позивача задоволено та визнано протиправними дії контролюючого органу щодо неприйняття його податкових накладних. Судовим рішенням у справі №825/314/16 вирішено вважати зареєстрованими податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас». Суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено реальний факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №803/91/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» за червень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу ІІ, пункту 203.1 статті 203 розділу, пункту 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасного подання позивачем до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року; внаслідок включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 5228557,44грн по контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю «Котлас» на підставі податкових накладних від 30.06.2015 №30 та №94, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду на 3972372,00грн та заниження суми податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за червень 2015 року на 2273070,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24.09.2015 №4182/15.1/39465036 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0022551501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5958558,00грн, в тому числі 3972372,00грн за основним платежем та 1986186,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань з податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу, за результатом дослідження та аналізу даних податкової звітності платника податків з податку на додану вартість за червень 2015 року, про неправомірність включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1539440,00грн на підставі податкової накладної №30 від 30.06.2015 та суми податку на додану вартість у розмірі 36898116,94грн на підставі податкової накладної №94 від 30.06.2015, виписаних контрагентом-постачальником товару - Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас», з огляду на відсутність їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до контролюючого органу разом із декларацією було подано заяву від 28.08.2015 про відмову постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас») надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток 8).

Під час судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» до складу податкового кредиту за звітний період червень 2015 року були віднесені суми податку на додану вартість у розмірі 1539440,00грн на підставі податкової накладної №30 від 30.06.2015 та у розмірі 36898116,94грн на підставі податкової накладної №94 від 30.06.2015, виписані контрагентом-постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас» у червні місяці 2015 року.

З підстави нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас» реєстрації податкових накладних на вказані суми коштів в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач 28.08.2015 направив до податкової інспекції електронну Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) з копіями первинних та розрахункових документів оформлених відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг .

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено та матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарських операцій між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас» (Постачальник) на підставі договорів поставки нафтопродуктів №КТ-0029 від 21.05.2015, №КТ-0093 від 01.06.2015, згідно яких протягом червня 2015 року здійснювалась поставка нафтопродуктів на адресу покупця та факт виписки відповідних податкових накладних. Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контрагент позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлас» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій щодо неприйняття податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у справі №825/314/16, яка набрала законної сили за результатами апеляційного оскарження, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас» було задоволено й визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо неприйняття податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас» від 30.06.2015 №30 на загальну суму 9236642,98грн, в т.ч. ПДВ 1539440,50грн, від 30.06.2015 №31 на загальну суму 5996967,24грн, в т.ч. ПДВ 999494,54грн, від 30.06.2015 №94 на загальну суму 22134701,66грн, в т.ч. ПДВ 3689116,94грн, від 30.06.2015p. №95 на загальну суму 8205839,57грн, в т.ч. ПДВ 1367639,93грн, від 30.06.2015 №139 на загальну суму 3729805,20грн, в т.ч. ПДВ 621634,20грн, від 31.07.2015 № 125 на загальну суму 16167967,96грн, в т.ч. ПДВ 2694661,33грн, від 31.07.2015 №126 на загальну суму 8171509,68грн, в т.ч. ПДВ 1361918,28грн, від 31.07.2015p. № 196 на загальну суму 8420144,38грн, в т.ч. ПДВ 1403357,40грн, від 31.07.2015 №197 на загальну суму 5608506,28грн, в т.ч. ПДВ 934751,05грн для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також вирішено вважати зареєстрованими 28.07.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас» від 30.06.2015 №30 на загальну суму 9236642,98грн, в т.ч. ПДВ 1539440,50грн; від 30.06.2015 №31 на загальну суму 5996967,24грн, в т.ч. ПДВ 999494,54грн; від 30.06.2015 №94 на загальну суму 22134701,66грн, в т.ч. ПДВ 3689116,94грн; від 30.06.2015 №95 на загальну суму 8205839,57грн, в т.ч. ПДВ 1367639,93грн; від 30.06.2015 №139 на загальну суму З729805,20грн, в т.ч. ПДВ 621634,20грн та вважати зареєстрованими 15.08.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас»: від 31.07.2015 №125 на загальну суму 16167967,96грн, в т.ч. ПДВ 2694661,33грн; від 31.07.2015 №126 на загальну суму 8171509,68грн, в т.ч. ПДВ 1361918,28грн; від 31.07.2015 №196 на загальну суму 8420144,38грн, в т.ч. ПДВ 1403357,40грн; від 31.07.2015 №197 на загальну суму 5608506,28грн, в т.ч. ПДВ 934751,05грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас» з огляду на неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 30.06.2015 №30 та №94 виписаних контрагентом-постачальником товару - Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас», з огляду на відсутність їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відповідач вказує, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг є для покупця підставою для нарахування сум податку, які відносяться до податкового кредиту, а тому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, як у розглядуваному випадку, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленерджі» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас» є необґрунтованими та безпідставними. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. А тому позивач просить відмовити Луцькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.2. Підпункт «а» пункту 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

9.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

9.4. Абзац 1-3 пункту 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

9.6. Пункт 201.1 статті 201.

Платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

9.7. Пункт 201.4 статті 201.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

9.8. Абзац 2,3 пункту 201.10 статті 201.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

9.9. Абзац 14 пункту 201.10 статті 201.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

9.10. Абзац 16 пункту 201.10 статті 201.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

9.10. Абзац 17 пункту 201.10 статті 201.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

11. Приписи абзацу 16 пункту 201.10 Податкового кодексу України є імперативними та надають платнику податку право включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної виключно за умови її реєстрації продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника.

13. Подана платником податків заява із скаргою на продавця товарів/послуг, подання якої передбачено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією, проте не є підставою для формування податкового кредиту за такою накладною, а саме не є підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такої накладної.

14. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №803/92/16 (К/9901/33104/18).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

16. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки спірні податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, є належним чином сформовані та зареєстровані, про що свідчить судове рішення у справі №825/314/16 яке набрало законної сили, проведення позивачу донарахувань з податку на додану вартість та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є помилковим. Також, суди дійшли висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт здійснення господарських операцій між сторонами та факт виписки відповідних податкових накладних, відсутні підстави вважати неправомірно сформованим податковий кредит за результатом взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Котлас».

17. Проте Верховний Суд не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

18. Податковим кодексом України чітко передбачено право платника податків на включення до податкового кредиту виключно сум, підтвердженням яких слугує податкова накладна, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. В той же час скарга на постачальника, який не зареєстрував податкову накладну в реєстрі, не є підставою для формування податкового кредиту за такою накладною, оскільки подання такої скарги зумовлює лише право контролюючого органу на проведення позапланової перевірки недобросовісного контрагента з метою з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Тобто, нормами податкового законодавства визначено чіткий алгоритм дій платника податків у разі ненадання та/або не реєстрації постачальником товарів (робіт, послуг) податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, це подання відповідної заяви та скарги. Будь-яких виключень з вказаного алгоритму не передбачено.

19. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій, як на підставу для задоволення вимог позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на наявність постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у справі №825/314/16, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас» було задоволено та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо неприйняття податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Котлас» від 30.06.2015 №30 та від 30.06.2015 №94 та вирішено вважати зареєстрованими 28.07.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні, Верховний Суд вважає помилковими, з огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказаного судового рішення не існувало. Крім того, законної сили вказана постанова набрала лише після її перегляду в суді апеляційній інстанції, а саме - 07.07.2016.

Норми Податкового кодексу України не дозволяють включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, навіть за умови оскарження дій контролюючого органу щодо нереєстрації таких накладних в судовому порядку. Наявність такого права у платника податку виникає лише у тому податковому періоді, в якому судове рішення, відносно реєстрації податкових накладних, набере законної сили. Тобто у розглядуваному випадку, за встановлених обставин, позивач мав би право на включення до податкового кредиту сум податку на додану варіть за спірними податковими накладними не раніше липня 2016 року. Натомість позивач здійснив таке включення у червні 2015 року, а відтак допустив порушення вимог законодавства, яке встановлено контролюючим органом.

20. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що у контролюючого органу були наявні законодавчо встановлені підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0022551501 є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а тому касаційна скарга Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №803/91/16 підлягає задоволенню.

23. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

24. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ).

25. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 у справі №803/91/16 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Воленерджі».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду