Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2018 року у справі №826/13290/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/13290/16

адміністративне провадження №К/9901/42048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 (суддя - Григорович П.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Грибан І.О., Губська О.А.) у справі № 826/13290/16 за позовом ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі м. Києва) від 08.04.2016 № 694259-1305.

Позов мотивовано тим, що згідно статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Проте позивач, у розумінні пункту 287.1 ПК України, не є власником або користувачем земельної ділянки, а тому в нього не виникає обов'язку зі сплати земельного податку. Позиція позивача полягає в тому, що начас прийняття спірного податкового повідомлення-рішення право власності/постійного користування на земельну ділянку в установленому порядку оформлено не було, внаслідок чого підстави для нарахування земельного податку відсутні.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовити.

В доводах касаційної скарги ДПІ у Деснянському районі м. Києва, посилаючись на пункт 287.6 статті 287 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015), зазначає, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату. При цьому, за правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного податку.

В підтвердження своїх доводів ДПІ у Деснянському районі м. Києва посилається на правові позиції, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 (справа № 826/13414/13-а) та в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить ? майнового комплексу загальною площею 4023,80 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 93.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що міститься в рамках Витягу № 41472901 від 30.07.2015 щодо фізичної особи ОСОБА_2, за позивачем 30.07.2015 зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 30.07.2015, серія та номер 1687, рішення про державну реєстрацію від 30.07.2015 №23272735.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що за позивачем право власності на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 93, не зареєстровано.

Разом з цим, відповідно до пункту 1.4 Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 30.07.2015 №1687, вищевказаний цілісний майновий комплекс розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в державній власності, право приватної власності не оформлено, присвоєний обліковий код земельній ділянці 62:068:405, що підтверджується Витягом з бази даних міського земельного кадастру станом на 27.07.2015. Згідно внесених змін до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки, землекористувач зазначений - товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ».

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що обов'язок щодо сплати земельного податку виникає у фізичної особи виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Спірні правовідносини регулюються ПК України, Земельним кодексом України (далі - ЗК), Цивільним кодексом України (далі - ЦК).

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами статті 120 ЗК України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Разом з тим пунктом 287.6 статті 287 ПК України (редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, яка діє з 01.01.2015) встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, в розумінні положень цієї статті, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, застосуванню підлягають положення спеціального закону - Податкового кодексу України (а саме пункт 287.6 цього закону), що мають вищу юридичну силу, в контексті виникнення у фізичної особи обов'язку щодо сплати земельного податку виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Оскільки за позивачем право власності на земельну ділянку за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 93 не зареєстровано, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08.04.2016 № 694259-1305 та його скасування.

Посилання податкового органу на правові позиції, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 (справа № 826/13414/13-а) та в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 є безпідставним, оскільки в цих рішеннях судами розглядалось питання правомірності сплати земельного податку власниками нежилих приміщень (їх частини) у багатоквартирному жилому будинку, що врегульовано відмінними нормами ПК України, а саме: пунктом 287.8 статті 287.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду