Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №806/1307/15

касаційне провадження №К/9901/27983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (суддя Бучик А.Ю.) у справі № 806/1307/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Два перця» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Два перця» звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 №0000392100 та №0000402100.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 06.11.2015 позов задовольнив частково. Визнав частково недійсним та частково скасував податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 18.03.2015 №0000392100 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 9143,88грн. Скасував податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 18.03.2015 №0000402100 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32230,22 грн. У задоволенні решти позову відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.11.2016 відмовив Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2015.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 скасувати та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, частини першої статті 102, статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Вперше з апеляційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 (повний текст складено 17.11.2015) податковий орган звернувся 26.11.2015, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.12.2015 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 15.12.2015 для усунення вказаних недоліків.

У межах встановленого ухвалою від 15.12.2015 строку Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору згідно з кошторисом на 2015 рік.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2015 продовжив відповідачу процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 30.12.2015.

Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого посилалася на аналогічні підстави, які були зазначені у первинному клопотанні.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.01.2016 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням продовження процесуальних строків ухвалою від 18.12.2015.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області 23.09.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2015. В апеляційній скарзі відповідачем порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що після повернення вперше поданої апеляційної скарги протоколом робочої групи 01.09.2016 прийнято рішення № 20 щодо доцільності подальшого оскарження постанови суду першої інстанції у справі № 806/1307/15.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2016 визнав наведені податковим органом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції на підставі абзацу 1 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.

Визнаючи підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції керувався тим, що установи, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, вправі самостійно затверджувати кошторис доходів і видатків відповідно до бюджетних призначень.

На виконання вимог ухвали від 04.10.2016 відповідач звернувся 09.11.2016 (згідно з вхідним штемпелем канцелярії суду) до суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку відповідач вказував на те, що право на судовий захист, зокрема на апеляційне оскарження, не може бути обмежене. Сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду. Також у підтвердження вчинення дій з метою виділення необхідних коштів з державного бюджету для сплати судового збору посилався на лист-запит від 28.01.2016. Крім того, наголошував на скороченні штатної чисельності працівників відповідача.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 14.11.2016 про визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними та відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що податковим органом не надано доказів вчинення дій з метою отримання коштів для сплати судового збору у період з 28.01.2016 по 16.09.2016. Крім того, скорочення штатної чисельності працівників податкового органу не є непереборною обставиною для здійснення апеляційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження. При цьому суд касаційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір», Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого процесуальним законом строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і т.д.

Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №806/1307/15 фінансування з Державного бюджету України у взаємозв'язку вказаних часових інтервалів.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі № 806/1307/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк