ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №804/2605/16

адміністративне провадження №К/9901/35612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (судді: Уханенко С.А. (головуючий), Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі № 804/2605/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» (далі - позивач, ТОВ «Інтерсплав») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ДФС України) про визнання протиправними дій ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за лютий 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3 березня 2016 року засобами електронного зв`язку ТОВ «Інтерсплав» направило податкову декларацію за лютий 2016 року на електронну адресу відповідача, однак, того ж дня позивачем отримано від відповідача електронну квитанцію за № 1, якою повідомлено, що документ не прийнято у зв`язку з тим, що ТОВ «Інтерсплав» не був платником податку на додану вартість на дату подання звітності. Позивач зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оскаржується в судовому порядку, а не направляючи позивачу другу квитанцію з повідомленням про неприйняття податкової декларації, зазначивши в першій електронній квитанції про її неприйняття, відповідачем порушено положення Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233), що свідчить про протиправність неприйняття податкової декларації з ПДВ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» (код ЄДРПОУ 32014517) з податку на додану вартість за лютий 2016 року, направленої телекомунікаційним зв`язком. Зобов`язано ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» (код ЄДРПОУ 32014517) з податку на додану вартість за лютий 2016 року, направлену 03.03.2016 телекомунікаційним зв`язком, датою її фактичного отримання - 03.03.2016. Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю рішення суду, яке набрало законної сили, яким скасовано рішення контролюючого органу про анулювання свідоцтва позивача платника ПДВ, а порушення прав позивача допущено саме з боку територіального органу ДФС.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтерсплав» у повному обсязі.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Інтерсплав» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» (код ЄДРПОУ 32014517) з податку на додану вартість за лютий 2016 року, направленої телекомунікаційним зв`язком. Зобов`язано Державну фіскальну службу України прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» (код ЄДРПОУ 32014517) з податку на додану вартість за лютий 2016 року, направлену 03.03.2016 телекомунікаційним зв`язком, датою її фактичного отримання - 03.03.2016. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що податкову декларацію позивача з ПДВ за лютий 2016 року було доставлено саме до центрального рівня Державної податкової служби України, відправник повідомлення про її неприйняття зазначено - автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що належним відповідачем у справі є Державна фіскальна служба України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДФС України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, а справу направити для продовження її розгляду до суду апеляційної інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договору про визнання електронних документів № 230220161 від 23.02.2016, ТОВ «Інтерсплав» направлено 03.03.2016 засобами електронного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року.

У день направлення податкових декларацій ТОВ «Інтерсплав» отримано квитанцію № 1 від 03.03.2016, в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 03.03.2016, однак, документ не прийнято через наявність помилок, а саме: документ не може бути прийнятий - порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, ІПН 320145104665 не був платником ПДВ в періоді лютий 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено відповідність поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року законодавчим вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів, що відповідачем не заперечується. Єдиною підставою для відмови в прийнятті вказаної податкової звітності стало анулювання реєстрації ТОВ «Інтерсплав» як платника податку на додану вартість рішенням ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 30 від 08.06.2015.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 804/7966/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 30 від 08.06.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерсплав».

Згідно з п. 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130, підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому, рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасовується судом з моменту його прийняття, таке рішення не створює будь-яких правових наслідків. Оскільки анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість є протиправним, то позивача поновлено у реєстрі платників податків на додану вартість з 8 червня 2015 року .

Крім того, судом апеляційної інстанції з переліку органів ДПС України, де будуть розміщені приймальні шлюзи податкової звітності в електронному вигляді, який є додатком 2 до наказу Державної податкової адміністрації України від 26.11.2004 № 672, встановлено, що приймальний шлюз податкової звітності в електронному вигляді розміщений в ДПС у м. Києві (зона дії приймального шлюзу - м. Київ), ДПС України (зона дії приймального шлюзу - Україна). Згідно п. 2 Указу Президента «Про Міністерство доходів і зборів України» від 18.03.2013 № 141/2013 Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. Постановою Кабінету Міністрів від 21 травня 2014 року шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів утворено Державну фіскальну службу України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в квитанції № 1 від 03.03.2016 зазначено, що податкову декларацію позивача з ПДВ за лютий 2016 року було доставлено саме до центрального рівня Державної податкової служби України і відправник повідомлення про її неприйняття зазначено автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України, а тому належним відповідачем у справі є Державна фіскальна служба України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що за рішенням ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 30 від 08.06.2015 було анульовано реєстрацію ТОВ «Інтерсплав» як платника податку на додану вартість, а також того, що за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд не може виходити за межі позовних вимог визначених позивачем, а ТОВ «Інтерсплав» у адміністративному позові визначило відповідачем у справі, що розглядається, саме ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 48.3 статті 48.

Податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

11.2. Пункти 49.8, 49.9 статті 49.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; 49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

12. Тимчасовий порядок надходження та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 26.11.2004 № 672:

12.1. Пункти 4.1, 4.8.

Податкова звітність до органів державної податкової служби може бути подана (надіслана): на паперових носіях до ДПІ за місцем реєстрації (власноручно, через уповноважену особу або поштовим відправленням); комбіновано до ДПІ за місцем реєстрації (як XML-файл на електронному носії з доданням оригіналів податкової звітності на паперових носіях); в електронному вигляді до приймального шлюзу органу ДПС України за допомогою програмних засобів та будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку, які гарантують доставку електронного пакета звітних документів платника податків до органу ДПС протягом однієї години.

ДПІ районного рівня серед іншого: здійснюють наступні заходи: отримання від органу ДПС, де розташовано приймальний шлюз, перевірених файлів електронної податкової звітності XML-формату з забезпеченням цілісності, автентичності та конфіденційності інформації при передачі електронної податкової звітності (підрозділи автоматизації процесів оподаткування); імпорт отриманих та розшифрованих файлів XML -формату до баз даних податкової звітності з перевіркою їх на наявність арифметичних помилок та повноти заповнення податкових декларацій (розрахунків, звітів, довідок тощо) згідно з алгоритмами контролю (підрозділи автоматизації процесів оподаткування).

Орган ДПС, де розташовано приймальний шлюз, серед іншого: здійснює такі заходи: прийом електронної податкової звітності з перевіркою її на наявність арифметичних помилок та повноти заповнення податкових декларацій (розрахунків, звітів, довідок тощо) згідно з алгоритмами контролю (підрозділи автоматизації процесів оподаткування); передача до ДПІ перевірених файлів електронної податкової звітності XML-формату з забезпеченням цілісності, автентичності та конфіденційності інформації (підрозділи автоматизації процесів оподаткування).

13. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції):

13.1. Стаття 52.

1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

13.2. Частина перша статті 195.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність дій Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» з податку на додану вартість за лютий 2016 року, направленої телекомунікаційним зв`язком та зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти вказану податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсплав» направлену 03.03.2016 телекомунікаційним зв`язком, датою її фактичного отримання - 03.03.2016.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 804/7966/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року (рішення набрало законної сили), визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 30 від 08.06.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерсплав». Крім того, судами попередніх інстанцій встановлена відповідність відповідність поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року законодавчим вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів, що відповідачами не заперечувалось. У зв`язку з чим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав у ДФС України для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації ТОВ «Інтерсплав» з податку на додану вартість за лютий 2016 року (направленої позивачем телекомунікаційним зв`язком) датою її фактичного отримання контролюючим органом - 03.03.2016.

16. Щодо посилань відповідача про порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування такого судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 804/2605/16 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну фіскальну службу України. Суд апеляційної інстанції мотивував вказане рішення тим, що предметом спору у справі є неприйняття контролюючим органом у ТОВ «Інтерсплав» в електронному вигляді, надісланої засобами телекомунікаційного зв`язку, податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року датою її фактичного отримання - 03.03.2016. При цьому приймання податкових декларацій, надісланих платником податків засобами телекомунікаційного зв`язку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Крім того, судом апеляційної інстанції з переліку органів ДПС України, де будуть розміщені приймальні шлюзи податкової звітності в електронному вигляді, який є додатком 2 до наказу Державної податкової адміністрації України від 26.11.2004 № 672, встановлено, що приймальний шлюз податкової звітності в електронному вигляді розміщений в ДПС у м. Києві (зона дії приймального шлюзу - м. Київ), ДПС України (зона дії приймального шлюзу - Україна). Згідно п. 2 Указу Президента «Про Міністерство доходів і зборів України» від 18.03.2013 № 141/2013 Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. Постановою Кабінету Міністрів від 21 травня 2014 року шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів утворено Державну фіскальну службу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для повного та всебічного розгляду справи необхідно залучити до участі у справі в якості другого відповідача - Державну фіскальну службу України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та не допустив порушення норм процесуального права, а саме: положень статей 52 та 195 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі № 804/2605/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду