Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №814/893/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2019 року

Київ

справа №814/893/17

адміністративне провадження №К/9901/5634/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 814/893/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Вербицької Н. В., суддів: Джабурії О. В., Кравченка К. В. ), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом (з уточненнями та доповненнями) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Відповідач, ГУНП) про визнання протиправними та скасування наказів "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" № 87 о/с від 06.02.2017, "Про звільнення" № 34 о/с від 13.02.2017; поновлення його на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження служби в поліції на посаді начальника Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області
04.02.2017 у свій вихідний день його транспортний засіб був зупинений працівниками патрульної поліції, внаслідок чого поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом, номерний знак якого було забруднено. Окрім того, на місці зупинки транспортного засобу вже були присутні працівники ГУ НП в Миколаївській області та журналісти, що позивач розцінює як виконання замовлення на його дискредитацію. Поліцейські Позивачеві запропонували пройти тест на вміст алкоголю в крові. Забір крові був зроблений у наркологічному диспансері. Позивач стверджує, що 04.02.2017 алкоголь не вживав, а про результати аналізу крові дізнався вже в травні 2017 року, оскільки тривалий час перебував на лікуванні через хворобу. Позивач зазначає, що не згоден з висновками аналізу крові, але провести повторний аналіз неможливо через те, що сплив строк зберігання біологічного матеріалу. У своїй позовні заяві Позивач зазначає, що Наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою, що здійснювала службову перевірку за фактом подій 04.02.2017 було допущено ряд процесуальних порушень та у висновках службової перевірки містяться дані, що не відповідають дійсності. Позивач вважає, що ніяких доказів, які б свідчили про керування ним транспортним засобом у стані сп'яніння немає (постанови суду, протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності), це особисті припущення особи що проводила службове розслідування. Позивач зазначає, що на виконання наказу № 87 о/с, був виданий Наказ № 34 о/с від 13.02.2017 "Про звільнення" в період його хвороби, що значно порушує його права, а відтак просить суд скасувати Накази № 87 та № 34, поновити його на посаді та стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06.02.2017 № 87 о/с "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Центрального ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1".

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 13.02.2017 № 34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Центрального відділу поліції з
14.02.2017.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05.05.2017 р. по
22.09.2017 у сумі 43769,48 грн., без урахування середньої заробітної плати за один місяць.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць у сумі 12143,68 гривень.

4. Задовольняючи позов в частині поновлення на посаді, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та останній не був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення. Крім того, суд вважав, що звільнення позивача відбулось під час його тимчасової непрацездатності, що підтверджується довідками поліклініки № 4, в зв'язку із чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню із додаткових підстав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївської області - задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року - скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

7. Зокрема суд апеляційної інстанції вказав, що факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджений належними доказами, відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, та як наслідок, відсутність судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст.130 КУпАП, не спростовує факту вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді керування в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом.

8. Судова колегія також врахувала, що при застосування до позивача дисциплінарного стягнення також враховувалось рішення селекторної наради керівництва ГУНП в Миколаївській області від 08.11.2016 № 1818/01/25-2016 щодо здійснення заходів, направлених на попередження фактів протиправних дій з боку працівників поліції, на якому були присутні, в т. ч. начальники відділів та відділень ГУНП, яким був позивач. Так, згідно п.3.5.2 вирішено довести до відома підпорядкованого особового складу принципову позицію керівництва ГУНП, що у разі виявлення фактів сп'яніння, відносно винних осіб безальтернативно буде прийматися рішення про звільнення з органів поліції.

9. Оцінюючи викладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що вчинення позивачем правопорушення у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, навіть у неробочий час, не відповідає положенням Статуту, а тому його правомірно звільнено із займаної посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10.29 лютого 2017 року ОСОБА_1 (касатор) подав касаційну скаргу в якій просить:

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 у справі № 814/893/17.

Змінити п. 5 рішення постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі № 814/893/17 та стягнути заробітну плату (грошове забезпечення) на користь позивача за час вимушеного прогулу з
14.02.2017 по 22.09.2017, в іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року - залишити в силі.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника позивача.

11.29 січня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій Головне управління Національної поліції в Миколаївської області просить:

Залишити постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 року у справі № 814/893/17 - без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 для розгляду справи № 814/893/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив службу у органах внутрішніх справ, а з 07.11.15 в національній поліції. Наказом ГУНП в Миколаївській області від 29.06.2016 № 140 о/с ОСОБА_1 призначений начальником Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.

15. Працівниками патрульної поліції Ковальським Є. В. та ОСОБА_2 04.02.2017 близько 14.15 зупинений транспортний засіб - автомобіль "Kia Sportage", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.2.9 Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом з номерним знаком, що забруднений). Під час спілкування з ОСОБА_1 патрульний інспектор Ковальський Є. В. відчув від нього різкий запах алкоголю, в зв'язку із чим запропонував на місці зупинки автомобіля пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер". ОСОБА_1 заперечував вживання алкогольних напоїв та погодився на проходження огляду на стану сп'яніння в медичному закладі.

16. У приміщенні наркологічного диспансеру, куди ОСОБА_1 прибув 04.02.2017 о
14.30, у останнього відібраний аналіз крові.

17.04 лютого 2017 інспектором управління патрульної поліції у м. Миколаєві відносно Калачова М. М. складено постанову серії АР № 778140 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.

18.04 лютого 2017 наказом ГУНП в Миколаївській області № 113 призначено службове розслідування за фактом виявлення працівниками патрульної поліції випадку керування транспортним засобом начальником Центрального відділу ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.

19.06 лютого 2017 Миколаївським обласним наркологічним диспансером за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові ОСОБА_1 складений висновок № 683, відповідно до якого у крові виявлено етанол в концентрації 1,16 г/л (%).

20.06 лютого 2017 начальником ГУНП в Миколаївські області затверджений висновок службового розслідування, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог ст. ст.1,7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ст.18 Закону України "Про національну поліцію", п.2 розд.1, п.1 розд.2, п.3 розд.5 Правил етичної поведінки поліцейських, за порушення вимог транспортної дисципліни, що призвело до виникнення підстав для складання постанови за керування транспортним засобом із забрудненими номерами та адміністративного протоколу за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, запропоновано начальника Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області підполковника ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію".

21.06 лютого 2017 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 87/ос позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

22.13 березня 2017 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області № 34/0с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (в зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Конституція України від 28 червня 1996 року

23.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Закон України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII)

24.1. Проходження служби в поліції відповідно до ~law20~ врегульовано ~law21~ та іншими нормативно-правовими актами.

24.2. ~law22~ передбачені окремі підстави для звільнення поліцейського, п. 6 ч.1 - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

25. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Статут).

26.1. Відповідно до ст.2 Статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

26.2. Частиною 12 Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

28. Як встановлено в ході судового розгляду судом апеляційної інстанції за даними службового розслідування дисциплінарний проступок ОСОБА_1 виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якій мав місце
04.02.2017 та отримав резонансне висвітлення у засобах масової інформації (канал "Інтер ", інтернетсайт "Николаевские новости").

29. Факт вчинення дисциплінарного проступку підтверджується висновком Миколаївського обласного наркологічного диспансеру № 63 від 06.02.2017, в якому зазначено, що за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові ОСОБА_1 виявлено етанол в концентрації 1,16 г/л (%). Відповідно до ст.251 КУпАП зазначений медичний висновок є доказом, який встановлює наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, та винність позивача в його вчиненні.

30. Крім того обставини керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджується поясненнями інспекторів управління патрульної поліції у м. Миколаєві ОСОБА_5 та ОСОБА_2, наданими як в ході службового розслідування, так і допитаними в ході апеляційного розгляду справи.

31. Так, під час розгляду справи апеляційним судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 пояснили, що 04.02.2017 близько 14.00 ними був зупинений транспортний засіб - автомобіль "Kia Sportage", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 за порушення п.2.9 Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом з номерним знаком, що забруднений). Під час спілкування з ОСОБА_1 патрульні відчули від нього різкий запах алкоголю з порожнини рота, помітили у водія порушення мови, в зв'язку із чим запропонували на місці зупинки автомобіля пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер". ОСОБА_1 заперечував вживання алкогольних напоїв та погодився на проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. У приміщенні наркологічного диспансеру, куди ОСОБА_1 прибув 04.02.2017 приблизно через півгодини, у останнього відібраний аналіз крові.

32. Також свідки пояснили, що оскільки результатів аналізу крові станом на
04.02.2017 в них не було, протокол про адміністративне правопорушення вони не складали. Вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вони не порушували та діяли відповідно до роз'яснень керівництва, відповідно до яких лише після отримання результатів аналізу, який підтверджує стан сп'яніння, вони складають протокол за ст.130 КУпАП. Але коли вони отримали медичний висновок на ОСОБА_1, скласти протокол про адміністративне правопорушення в межах строку, визначеного КУпАП, вони не змогли, так як не знайшли ОСОБА_1, ані за даними реєстрації місця проживання, ані за місцем роботи, де зазначили, що він знаходиться на лікарняному.

33. Оскільки положення розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом від 07.11.2017 № 1395, не містять обов'язкових вимог щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП до отримання медичного висновку про знаходження водія у стані алкогольного сп'яніння, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій патрульних поліцейських, які для складання протоколу про адміністративне правопорушення очікували результати дослідження аналізу крові правопорушника. Враховуючи, що після отримання медичного висновку, який підтвердив факт знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння при керуванні транспортним засобом, патрульні не знайшли правопорушника ані за місцем роботи, ані за місцем реєстрації, вірними є доводи відповідача, що протокол про адміністративне правопорушення не складений з поважних причин.

34. На підтвердження доводів патрульних поліцейських щодо відсутності позивача як за місцем роботи, так і за місце реєстрації, свідчить той факт, що у даній справі позивач зазначає лише місце реєстрації та окремо адресу для поштової кореспонденції, проте не зазначає свого фактичного місця проживання. Крім того, за місце реєстрації кореспонденція суду позивачем не отримувалась, а поверталась за закінченням строку зберігання.

35. Беручи до уваги, що факт керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підтверджений належними доказами, відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, та як наслідок, відсутність судового рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не спростовує факту вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді керування в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом.

36. Відповідно до ст.7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

37. Судова колегія апеляційної інстанції також правильно врахувала, що при застосування до позивача дисциплінарного стягнення також враховувалось рішення селекторної наради керівництва ГУНП в Миколаївській області від 08.11.2016 № 1818/01/25-2016 щодо здійснення заходів, направлених на попередження фактів протиправних дій з боку працівників поліції, на якому були присутні, в т. ч. начальники відділів та відділень ГУНП, яким був позивач. Так, згідно п.3.5.2 вирішено довести до відома підпорядкованого особового складу принципову позицію керівництва ГУНП, що у разі виявлення фактів сп'яніння, відносно винних осіб безальтернативно буде прийматися рішення про звільнення з органів поліції.

38. Частина 1 статті 8 Статуту передбачає, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

39. Оцінюючи викладені обставини, судова колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що вчинення позивачем правопорушення (дисциплінарного проступку) у вигляді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, навіть у неробочий час, не відповідає положенням наведених статей Статуту, а тому його правомірно звільнено із займаної посади.

40. Щодо доводів позивача, що його звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності в зв'язку із хворобою, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

41. Відповідно до статті 16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

42. Згідно зі статтею 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

43. Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

44. За обставинами справи позивач з 06.02.2017 по 10.02.2017 знаходився на лікарняному, виданому ДУ "ТМО МВС України по Миколаївській області", що підтверджується листом даної установи від 13.07.2017 № 33/35-16-1.

45. Разом з цим, вказані обставини не перешкоджали прийняттю 06.02.2017 начальником ГУНП в Миколаївській області наказу № 87/ос про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

46. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивача про звільнення його наказом від 13.02.2017 № 34/ос в період тимчасової непрацездатності, з якими помилково погодився суд першої інстанції, є хибними.

47. Так, відповідно до п.2.22 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455 та зареєстровану в Мінюсті України 04.12.2001 за № 1005/6196, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я.

48. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

49. Пункт 1.9. зазначеної Інструкції визначає, що листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

50. Так, на підтвердження своєї непрацездатності у період звільнення позивачем надані довідка Міської лікарні № 4 від 14.04.2017 № 75, з якої вбачається що у період з 13.02.2017 по 14.04.2017 він лікувався з приводу закритого перелому внутрішньої щиколотки лівої гомілки без зміщення, та довідка від 28.04.2017 № 86, що в період з 18.04.2017 по 28.04.2017 лікувався з діагнозом - лакунарна ангіна.

51. Проте, позивач не пояснив, з яких причин він змінив лікувальний заклад в момент свого звільнення, враховуючи що до 10.02.2017 року він знаходився на лікарняному у відомчій поліклініці.

52. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду, що листом Міської лікарні № 4 від
04.08.2017 № 232 адресованим ГУНП в Миколаївській області повідомлено, що довідка про хворобу ОСОБА_1 за місцем вимоги видана невстановленої форми, тому не є документом для визнання його непрацездатним. Крім того, у листі Міської лікарні № 4 зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від видачі листка непрацездатності, пояснюючи що є звільненим і не працює.

53. Судом апеляційної інстанції правильно враховано вимоги пункту 2.2 Інструкції № 455, відповідно до яких при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів.

54. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листок непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК), яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше ніж 1 раз на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

55. Медична картка хворого ОСОБА_1 з Міської лікарні № 4, копія якої знаходиться в матеріалах справи, не містить погодження строку його лікування понад 10 днів лікуючим лікарем (хірургом) спільно із завідуючим відділення.

56. Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність належного підтвердження факту тимчасової непрацездатності позивача під час його звільнення.

57. Оскільки факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку доведено висновком службового розслідування, який ґрунтується на медичному висновку про наявність в крові ОСОБА_1 етанолу в концентрації 1,16 г/л (%), поясненнями свідків, за відсутності факту звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, судова колегія вважає законними та обґрунтованими накази начальника ГУНП в Миколаївській області від 06.02.2017 № 87 о/с, та від
13.02.2017 № 34 о/с, а позов в частині скасування цих наказів таким, що не підлягає задоволенню.

58. Вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, тому задоволенню також не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № п/811/1470/16 та від 20 листопада 2019 року у справі №823/810/17.

59. Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанцій обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

60. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

61. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.







Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.