Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №442/727/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа № 442/727/17

провадження № К/9901/29913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії протиправним скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П., Яворського І.О. від 12 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії протиправним скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні їй пенсії за вислугу років згідно листа-повідомлення від 6 січня 2017 року;

- зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області обчислити та призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-Х11 (в редакції Закону України від 5 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III) з 29 грудня 2016 року, виходячи із розрахунку 90 процентів від суми місячного (чинного) заробітку обчисленого за останні 24 календарні дні місяці роботи, відповідно до довідки прокуратури Львівської області № 18/227, без обмеження суми пенсійної виплати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років згідно листа-повідомлення від 6 січня 2017 року.

Зобов'язано Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області обчислити та призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-Х11 (в редакції Закону України від 5 жовтня 1995 року № 358/95-ВР та Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III) з 29 грудня 2016 року, виходячи із розрахунку 90 процентів від суми місячного (чинного) заробітку обчисленого за останні 24 календарні дні місяці роботи, відповідно до довідки прокуратури Львівської області № 18/227, без обмеження суми пенсійної виплати.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що позивачка має право на призначення пенсії відповідно до положень частини 1 статті 50 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, оскільки на час роботи ОСОБА_2 на посадах в органах прокуратури для неї діяли гарантії пенсійного забезпечення як для працівника прокуратури. Зміст та обсяг соціальних гарантій, які досягнуті працівниками прокуратури, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області було задоволено. Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VII не скасований, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнані неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, тому відповідно, з вказаної дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 1 березня 2017 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 29 грудня 2016 року звернулась до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-Х11 (в редакціях Закону України від 5 жовтня 1995 року № 358/95 ВР та Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III).

Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області листом від 6 січня 2017 року № 412/05-31 повідомило позивачку про відмову у призначенні пенсії на підставі заяви від 29 грудня 2016 року. посилаючись на те, що оскільки згідно пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Крім того недостатньо стажу роботи на посадах прокурорів для призначення пенсії за вислугу років.

8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII суттєво звужене її право на пенсію за вислугою років. Відповідно до статті 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.

10. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року Дрогобицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 5 листопада 1991 року, що діяла до 1 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

12. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.

13. З 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI.

14. Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 3 жовтня 2016 року спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI.

15. Згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. У прокурорів та слідчих, які в період часу з 26 липня 2001 року до 1 жовтня 2011 року мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

17. Станом на дату звернення позивачки до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 23 роки; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років позивачки станом на час звернення до відповідача складала 22 роки 4 місяці 1 день, в тому числі стаж роботи на посадах працівника прокуратури 20 років 7 днів, тобто вислуга років є меншою від 23 річного стажу, визначеного частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, що не надає право позивачу на призначення пенсії за вислугу років.

19. Посилання позивачки на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися є безпідставним, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому, у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивачки.

20. У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26 червня 2014 року, пункт 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

21. Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, оскільки зазнали змін норми законодавства щодо призначення пенсій працівникам органів прокуратури, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань», які могли б підпадати під дію статті 1 Першого протоколу.

22. Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини від 3 червня 2014 року у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

23. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі №752/2806/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 212/7438/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 638/1952/17.

24. Оскільки стаж позивачки за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивачки на пенсію.

25. Коли стаж позивачки за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а в період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII позивачка не набула права на призначення пенсії за вислугу років, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог, проте з підстав, викладених судом касаційної інстанції.

27. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції, у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає зміні у його мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року змінити у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позову.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М.І. Гриців