Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №820/2481/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №820/2481/16

адміністративне провадження №К/9901/8792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

Розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (головуючий суддя - Тітов О. М., судді - Панченко О. В., Зінченко А. В. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя - Тацій Л. В., судді - Подобайло З. Г., Григоров А. М. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України

про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати звільнення з посади заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області на підставі п.1 ст.40 КЗпП України незаконним та поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнути з відповідача на користь позивача середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що наказом Пенсійного фонду України від 25 березня 2016 року №360-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь в Харківській області" її звільнено у зв'язку із скороченням посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. З вищевказаним наказом була ознайомлена лише 31 березня 2016 року відповідно наказу від 30 березня 2016 року №21-ОС "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України щодо звільнення з посади ОСОБА_1". Звільнення з посади позивач вважає незаконним, необґрунтованим та безпідставним. Зазначає, що наказ про заплановане вивільнення їй на ознайомлення не надавався, а також не було запропоновано іншу роботу (вільних посад), було надано на ознайомлення 11 січня 2016 року лише повідомлення про звільнення, профспілковий комітет 31 березня 2016 року без участі позивача надав згоду на її звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що нормами ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України не передбачено заходів ознайомлення з наказом, а лише прямо вказують на обов'язковість попередження працівника про наступне вивільнення. Відповідно до пункту 10 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, який є членом діючої на підприємстві, установі, організації профспілки. Вказана згода надана Харківською обласною організацією профспілок від 30.03.2016 №17-09-02. Враховуючи недостатній рівень знань законодавства, що унеможливлював переведення особи на інші посади, позивачу було запропоновано посади головного спеціаліста відділу обслуговування громадян та відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області. Про ознайомлення з вакантними посадами згідно вказаного Протоколу та Списком вакантних посад Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області, відсутністю згоди на їх зайняття та надання добровільної згоди на звільнення свідчить підпис позивача, датований 29.03.2016. Щодо пропозиції надання працівникові роботи на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу, суд врахував те, що суб'єкт владних повноважень - Валківське об'єднане управління Пенсійного фонду України, створено, як юридичну особу лише 31.03.2016 (номер запису 1 452 134 0000 000679). Штатний розпис новоствореного управління затверджено начальником головного управління Пенсійного фонду України Харківської області 31 березня 2016 року. Враховуючи дані обставини пропозицію про вакантні посади в Валківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України було надано позивачу, що засвідчує його підпис, однак позивач не погодилась з ними та вказала на відсутність бажання претендувати на займані посади.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 по справі №820/2481/16 залишено без змін

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення у справі, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано перелік всіх вакантних посад, які роботодавець повинен був запропонувати позивачу. Вказує, що відповідачем не був виконаний обов'язок пропозиції всіх вакантних посад з моменту попередження про вивільнення по день звільнення позивача. Зазначає, що судами залишено поза увагою, а відповідачем не надано доказів чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату. Зауважує, що подання роботодавця не розглядалось на засіданні профспілкового комітету в присутності позивача, позивач не був проінформований про надання згоди профспілковим органом на його звільнення.

Вказує, що вона не надавала добровільної згоди на звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, як це зазначено судами, оскільки станом на
29.03.2016 Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області, а присутні на зборах Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області особи на той час працювали та були у штатному розписі Управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області та самі були попереджені про наступне вивільнення та не мали компетенції на запропонування посад. Крім того, на цих зборах позивачу було запропоновано лише 6 посад із 25, які не відповідали кваліфікаційним вимогам, а посади, які відповідали кваліфікаційним вимогам, запропоновані не були.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ОСОБА_1, працювала в управлінні Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області на посаді заступника начальника управління з 24 липня 2012 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" (далі -постанова від 16 грудня 2015 року № 1055), яка набрала чинності з 31 грудня 2015 року, передбачено реорганізацію управління Пенсійного фонду України в Валківському районі та управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі шляхом злиття та утворення Валківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

З метою реалізації Постанови №1055 та у зв'язку зі скороченням посад, призначення на які і звільнення з яких здійснює Голова правління Пенсійного фонду України, Фондом було видано наказ від 28 грудня 2015 року №211 "Про заходи у зв'язку реорганізацією деяких територіальних органів Фонду", яким уповноважено начальників головних управлінь Фонду попередити про наступне вивільнення вказаних осіб та вжити заходів щодо процедури призначення та/або звільнення.

На підставі наказу Пенсійного фонду України від 28 грудня 2015 року №211 управлінням Пенсійного фонду України в Коломацькому районі видано наказ від 11 січня 2016 року №05-ос "Про попередження про наступне вивільнення" та 11 січня 2016 року попереджено позивача про реорганізацію та вивільнення особисто, про що свідчить його підпис на повідомлені про звільнення.

Наказом Фонду від 25 березня 2016 року №314-О "Про призначення начальників територіальних управлінь в Харківській області" відповідно до постанови від 16 грудня 2015 року №1055 начальником Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області призначено ОСОБА_2

Відповідно до Протоколу Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області від 29.03.2016, що складений на зборах Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області 29.03.2016 у присутності 18 осіб, у тому числі начальника Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області ОСОБА_2, позивач відповідала недостатньо до кваліфікаційних вимог на знання законодавства. Враховуючи недостатній рівень знань законодавства, що унеможливлював переведення особи на інші посади, позивачу було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу обслуговування громадян та відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області.

Про ознайомлення з вакантними посадами згідно вказаного Протоколу та Списком вакантних посад Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області, відсутністю згоди на їх зайняття та надання добровільної згоди на звільнення свідчить підпис позивача, датований 29.03.2016.

30 березня 2016 року Харківською обласною організацією профспілок надано згоду №17-09-02 на звільнення позивача. Також у вказаній згоді зазначено, що ОСОБА_1 запропоновано у Валківському об'єднаному управлінні ПФУ вакантні посади, від яких вона відмовилась.

Наказом Пенсійного фонду України від 25 березня 2016 року №360-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь в Харківській області" була звільнена у зв'язку із скороченням посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. З вищевказаним наказом була ознайомлена лише 31 березня 2016 року відповідно до наказу від 30 березня 2016 року №21-ОС "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України щодо звільнення з посади ОСОБА_1".

Наказом управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі від 30 березня 2016 року "Про оголошення наказу Пенсійного фонду України щодо звільнення з посади" оголошено наказ Фонду від 25 березня 2016 року №360-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь в Харківській області", яким звільнено позивача з посади заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі у зв'язку із скороченням посади згідно з п.1 ст. 40 КЗПП України 31 березня 2016 року та виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки (щорічну, додаткову) і вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно до ст. 44 КЗпП України.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XП "Про державну службу" державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до приписів ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених ст. 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" виборний орган первинної профспілкової організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, який є членом діючої на підприємстві, установі, організації профспілки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Системний аналіз пункту 10 частини 1 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"одавчих положень дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм дій, яких повинен дотримуватись керівник державної служби у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців у зв'язку з реорганізацією державного органу для забезпечення дотримання та реалізації державним службовцем гарантованого Конституцією України права на працю, а саме: попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці - 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби; пропозиція працівникові іншої рівноцінної посади державної служби, а за відсутності такої - нижчої вакантної посади; переведення за згодою державного службовця на вакантну посаду; звільнення державного службовця у випадку, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

При цьому, законодавцем разом з одночасним попередженням працівника про наступне вивільнення передбачено обов'язок надання пропозиції всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжиття заходів до переведення працівника за його згодою на іншу запропоновану йому роботу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було здійснено аналіз продуктивності праці і кваліфікації позивача та запропоновано останній наявні вакантні посади відповідно до її кваліфікаційного рівня. Про ознайомлення зі списком вакантних посад Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області, відсутність згоди на їх зайняття та надання добровільної згоди на звільнення свідчить особистий підпис позивача у Протоколі Валківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області від 29.03.2016.

Таким чином, враховуючи здійснення відповідачем пропозиції позивачу всіх наявних вакантних посад відповідно до її кваліфікаційного рівня та письмову відмову останньої від їх зайняття, а також надання ОСОБА_1 згоди на власне звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано вимоги КЗпП України щодо звільнення позивача.

Також колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи згоду профспілкового органу на звільнення позивача. Крім того, у вказаній згоді зазначено, що позивач відмовилась від запропонованих їй посад.

Посилання позивача на порушення профспілковим органом процедури надання згоди на її звільнення внаслідок розгляду цього питання без її участі колегія суддів вважає такими, що не впливають на вирішення спірних правовідносин зважаючи на надання добровільної згоди на звільнення самим позивачем.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно враховано, що позивач не реалізувала своє право на звернення до профспілкового органу щодо порушення, на її думку, її прав, хоча була проінформована про надання згоди профспілковим органом на її звільнення.

Таким чином, на думку Суду, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наведені обставини дають підстави вважати, що позивач, надаючи добровільну згоду на звільнення, мала намір звільнитись з займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України без будь-яких зауважень.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова