Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №813/5952/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №813/5952/15

адміністративне провадження №К/9901/12633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року (суддя - Сидор Н. Т. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (головуючий суддя - Яворський І. О., судді - Кухтей Р. В., Нос С. П. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці Державної фіскальної служби

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, -

установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Львівська митниця ДФС) про стягнення з Львівської митниці ДФС середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21.05.2013 по 31.08.2015 в розмірі ~money0~

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що судовим рішенням його поновлено на посаді, однак фактичне його поновлення відбулось із значною затримкою в часі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 у справі № 813/2012/13-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці, за період з 21.05.2013 по 31.08.2015 у розмірі ~money1~, з урахуванням всіх обов'язкових платежів та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну затримку виконання судового рішення, що підлягало до негайного виконання та в такий спосіб порушив правопорядок і охоронювані КЗпП України права позивача, а тому права поновленого судом ОСОБА_1 повинні бути відновлені у передбачений ст. 236 КЗпП України спосіб шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року - без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Львівська митниця ДФС (далі - скаржник) у травні 2016 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що правові підстави для стягненню середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникають за наявності вини в невиконанні рішення, у тому числі в добровільному порядку. Митницею виконано в повному обсязі рішення суду першої інстанції від 20.05.2013, відповідно до якого Львівську митницю Міндоходів було зобов'язано лише виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Митниця не могла поновити ОСОБА_1 без відповідного наказу Державної митної служби України (або її правонаступника). Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що вини Львівської митниці ДФС v затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді немає, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 у справі №813/2012/13-а, яка набрала законної сили, задоволено повністю позов ОСОБА_1, а саме: - визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 "По особовому складу" у частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_1, виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці; - поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці; - стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2010 по 20.05.2013 у розмірі ~money2~; - звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Наказом Державної фіскальної служби України від 11.08.2015 № 2840-о "Про виконання рішення суду" скасовано наказ Державної митної служби України від
25.05.2010 № 913-к "По особовому складу" у частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1

Наказом Львівської митниці ДФС від 31.08.2015 № 624-о "По особовому складу" поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Мостиська" Львівської митниці з 26.05.2010.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 1 статті 129-1 Конституції України: суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Частина 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017): постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пункт 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017): негайно виконуються постанови суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частина 7 статті 235 Кодексу законів про працю України: рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стаття 236 Кодексу законів про працю України: у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження": виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

При цьому, у пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від
06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Враховуючи те, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від
20.05.2013 у справі №813/2012/13-а про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано лише 31.08.2015, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідно до ст. 236 КЗпП України.

Суд зазначає, що скаржником не наведено жодних аргументів щодо неналежного розрахунку судом суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова