Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №816/909/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №816/909/17

адміністративне провадження №К/9901/5317/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 (суддя - Алєксєєва Н.Ю.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді: Сіренко О.І., Спаскін О.А.) у справі № 816/909/17 за позовом Приватного підприємства «Торгова фірма «Валекс-Снаб» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Приватне підприємство «Торгова фірма «Валекс-Снаб» (далі - ПП «ТФ «Валекс-Снаб») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 15.05.2017 №0004631405.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Полтавській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ТФ «Валекс-Снаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ТОРГТРАНСТ» за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, а також контрагентами - покупцями та правомірності їх відображення в податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 25.04.2017 № 533/16-31-14-05-09/33866068, в якому зафіксовано порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «ТФ «ВалексСнаб» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2016 року всього у сумі 52583,00 грн. у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ТОРГТРАНСТ» за договором поставки від 01.11.2016 №ВС7-3 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Полтавській області посилалась на інформацію ІС «Податковий блок», в якій відображено висновок про відсутність у контрагента позивача в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також контролюючий орган посилався на те, що за ланцюгом між ТОВ «ТОРГТРАНСТ» та його попередніми контрагентами відсутні факти здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 №0004631405, згідно з яким ПП «ТФ «Валекс Снаб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52583,00 грн. за основним платежем та 26291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами також встановлено, в межах виконання договору поставки від 01.11.2016 №ВС7-3 ПП «ТФ «Валекс-Снаб» у листопаді 2016 року придбало у ТОВ «ТОРГТРАНСТ» продукцію (плащ водостійкий, чоботи ПВХ робочі, чоботи робочі мод.237 Т, черевики з високими берцями мод.311 ТМ, костюм зварювальника комбінований, протигаз громадський ГП-7, маску ШМП, пояс ПП2-01, карабін малий Н-4101, фал рятувальний 12 метрів капроновий канат, клейку стрічку (50ммх33м), клейку стрічку (50ммх33м) арт.471, рукавички зварювальника, ліхтар акумуляторний, гідрант пожежний ГП-Н-1,0 м) на загальну суму 315497,90 грн., в т.ч. ПДВ 52582,98 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні; податкові накладні, сертифікати відповідності придбаного товару, платіжні доручення.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП «ТФ «ВалексСнаб» розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Судами також з'ясовано, що фактична поставка за домовленістю сторін здійснювалась автотранспортом продавця на склад ПП «ТФ «Валекс-Снаб» за адресою м. Кременчук, вул. Московська, 8Д, к.6, приміщення якого орендується позивачем у ТОВ «Автотехспорт» на підставі договору оренди кімнати для офісу підприємства від 01.08.2015 № 35. Зберігання придбаного товару у вищевказаному приміщенні було можливе завдяки невеликим габаритам придбаних ТМЦ.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що їх відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «ТОРГТРАНСТ» товарно-матеріальних цінностей позивачем надано докази подальшої реалізації товару іншим контрагентам, а саме: копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур, банківські виписки копії довіреностей, виданих на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними.

Крім того, позивачем надано журнали-ордери по рахунку 631 за листопад 2016 року, які свідчать про оприбуткування товару, придбаного у ТОВ «ТОРГТРАНСТ» за період що перевірявся, згідно яких відображено прихід та розхід товару, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечується відповідачем.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду