Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2021 року у справі №560/5681/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 серпня 2021 року

справа № 560/5681/20

адміністративне провадження № К/9901/21475/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року (суддя Майстер П. М. )

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (головуючий суддя Полотнянко Ю. П., судді: Ватаманюк Р. В., Драчук Т. О.)

у справі № 560/5681/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичній особі, яка є власником майна.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 5 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24 червня 2020 року №0137377-5805-2225 та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24 червня 2020 року №0137376-5805-2225 в сумі 2086,50 грн. В решті позову відмовив.

При прийнятті рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач в 2019 році не здійснював промислового виробництва з використання зазначених будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі відсутнє. Також суди зазначили, що наявність розбіжності між розрахунком позивача та податковим повідомленням-рішенням, пов'язаний із арифметичним заокругленням не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що правові висновки Верховного Суду, на які посилались суди попередніх інстанцій, не вказують, в якому обсязі має використовуватись об'єкт нерухомого майна, оскільки ключовим, на думку позивача, є лише сам факт його використання у підприємницькій діяльності за відповідним напрямком промислового виробництва.

Позивач стверджує, що частково скасувавши податкове повідомлення-рішення суд перебрав на себе повноваження контролюючого органу.

Щодо розбіжностей у розрахунках, на думку позивача це свідчить про необхідність скасування помилкового розрахунку та податкового повідомлення-рішення.

Крім того, позивач зазначає, що з 31 січня 2020 року знята з реєстрації за адресою м. Хмельницький та в подальшому зареєстрована у м. Києві, отже, на думку позивача, на дату винесення спірних рішень відповідач не був контролюючим органом відносно позивача.

Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявних в органах ДПС відомостей, а саме даних про об'єкти нерухомого майна, які загружено в "Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", для використання при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за позивачем зареєстровано наступні об'єкти нежитлової нерухомості:

- тип об'єкту - "комплекс ", доповнення до типу - "комплекс швейна фабрика" за адресою АДРЕСА_1, загальна площа 7 338,6 кв. м. ;

- тип об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_2, загальна площа 4391,40 кв. м.

- тип об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою Хмельницька область, Летичіський; район, с. Головчинці, загальна площа 5405,1 кв. м.

24 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по та сформовано податкові повідомлення-рішення:

- №0137376-5805-2225 по об'єкту "комплекс швейна фабрика" загальною площею 7 338,6 кв. м. на суму 76 559,94 грн,

- №0137377-5805-2225 по об'єкту "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 5 405,1 кв. м. на суму 67 666,45 грн,

- №0137378-5805-2225 по об'єкту "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 4391,40 кв. м. на суму 54975,94 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності та скасування податкового повідомлення-рішення № 0137377-5805-2225 від 24 червня 2020 року сторонами по справі не оскаржувались, Суд не переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині.

Щодо податкового повідомлення - рішення форми "Ф" № 0137376-5805-2225 від 24 червня 2020 року, яким визначено суму податкового зобов'язання щодо об'єкта нерухомого майна, що складається з комплексу - швейна фабрика загальною площею 7
338.6 кв. м., та розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у 2019 році) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому не є спірним питанням, чи відноситься майно позивача до будівель промисловості. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17, на яку посилаються суди попередніх інстанцій.

У цій постанові Судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств та сформувала новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, проте зазначає, що факт не використання таких об'єктів за функціональним призначенням повинен бути доведений податковим органом.

Аналіз судових рішень дає підстави для висновку, що не використання позивачем об'єкту промисловості за функціональним призначенням встановлено судами виключно на підставі того, що у 2019 році позивач не здійснював промислового виробництва.

Судами не перевірено доводи позивача, що вказаний об'єкт промисловості знаходиться на реконструкції та поступово відновлюється до стану придатного до використання за призначенням. Не витребувані та не досліджені докази реконструкції або інших робіт капітального та поточного ремонтів, які здійснював позивач впродовж звітних періодів. Суд зазначає, що зупинення підприємства в наслідок капітального ремонту, реконструкції тощо не є безумовною підставою для висновку, що власник припинив використання таких об'єктів за функціональним призначенням, оскільки такі роботи можуть свідчити про підготовку до виробництва.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості надати оцінку висновкам судів попередніх інстанцій в цій частині.

Щодо податкового повідомлення - рішення форми "Ф" № 0137378-5805-2225 від 24 червня 2020 року.

З розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1, вбачається, що суму податку в розмірі 54 975,94 грн, визначено позивачу за об'єкт нерухомого майна площею 4391,40 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Об'єктом оподаткування є цілісний майновий комплекс бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Позивач вказує, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, а саме за майновий комплекс бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" має складати 54 980,33 грн, натомість у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні форми "Ф" № 0137378-5805-2225 від 24 червня 2020 року та розрахунку, зазначено іншу суму - 54 975,94 грн, що вказує, на думку позивача, на неправильність та некоректність розрахунку податкового зобов'язання проведеного контролюючим органом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення розрахунку відповідачем зазначено в таблиці заокруглену суму ставки податку - 12,52 грн, а під час розрахунку відповідач застосував без заокруглення суму 12,519 грн, тому виникла розбіжність. На думку судів він більш точний, а тому є правильним розрахунок, який був застосований відповідачем, а саме без заокруглення - сума ставки податку 12,519 грн.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність вказаної розбіжності між розрахунком податкового зобов'язання та податковим повідомленням-рішенням не впливає на суму визначеного позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що розмір об'єкта оподаткування та ставка податку не є спірними між сторонами, визначена сума податку не перевищує суму, яку вважає вірною позивач, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій.

В той же час, Суд вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку такій обставині, що спірні податкові повідомлення-рішення позивач не отримував.

За приписами підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Як зазначає позивач спірні податкові повідомлення-рішення він не отримував, на вимогу його адвоката податковий орган 19 серпня 2020 року надав лише коринці податкових повідомлень-рішень.

Копії спірних рішень наявні в матеріалах справи, проте жодних доказів їх направлення (вручення) позивачу до 1 липня 2020 року податковим органом не надано, вказана обставина судами не перевірена.

Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, розглядаючи касаційну скаргу позивача, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №560/5681/20 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2020 року №0137376-5805-2225, №0137378-5805-2225, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №560/5681/20 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 червня 2020 року №0137377-5805-2225 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник