Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2018 року у справі №820/3181/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року

м.Київ

справа №820/3181/16

адміністративне провадження №К/9901/12021/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якої приєдналось управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (судді: Мар'єнко Л.М., Мельников Р.В., Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (судді: Жиглій С.П., Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі №820/3181/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-Департамент ДВС МЮ України), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі - УПФУ в Московському районі м. Харкова), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС МЮ України від 30.05.2016 про закінчення виконавчого провадження №40885335 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 № 72631/10 у справі «Нечепоренко та інші проти України».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаргу мотивує тим, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до наданих повноважень та в межах компетенції, було вжито всіх дій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини №72631/10 від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України».

2 березня 2017 року управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова приєдналось до вказаної касаційної скарги та просило задовольнити її в повному обсязі.

Позивач заперечує проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 345 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 11.05.2011 постановою Московського районного суду м. Харкова по справі № 2а-6788/2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011, зобов'язано УПФУ у Московському районі м.Харкова здійснити підвищення ОСОБА_1 пенсії на 12% з 09.05.2011 відповідно до постанови КМУ від 13.07.2004 № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум; зобов'язано здійснити збільшення ОСОБА_1 пенсії у 3,5 рази з 09.05.2011 відповідно до постанови КМУ від 27.12.2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з виплатою недоотриманих сум пенсії та з 09.05.2011 здійснити підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови КМУ від 14.04.2010 «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» («Case of Necheporenko and others v. Ukraine») постановлено, що протягом трьох місяців держава - відповідач має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників (серед яких значиться ОСОБА_1), які підлягають виконанню та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми; ці суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

На виконання зазначеного рішення Європейського суду з прав людини державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 21.11.2013 було відкрито виконавче провадження № 40885335.

Сторонами не заперечується, що на виконання Рішення ЄСПЛ від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 10.06.2014 №1871 здійснено перерахувано кошти у розмірі 77686,85 грн. як заборгованість за рішенням національного суду, - постанови Московського районного суду від 11.05.2011; платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 15.07.2014 №1062 перерахування коштів у розмірі 31802,10 грн. - еквівалент 2000 євро (справедлива сатисфакція); платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 12.09.2014 №5376 перерахувано кошти у розмірі 1572,89 грн - пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Також, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 по справі №820/5621/15: визнано незаконною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо неповного виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 по справі №2-а-6788/2011, а саме щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1: пенсії за період з 09.05.2011 по 31.10.2011 у розмірі 16065,99 грн; підвищення пенсії на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011; підвищення пенсії в 3,5 рази відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2011 по 31.12.2011; підвищення розміру пенсії на коефіцієнт 1,011 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 308 «Про підвищення розмірів пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника» за період з 01.11.2011 по 19.11.2013; зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії з виконання у повному обсязі постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2011 по справі №2-а-6788/2011 та подати звіт про виконання судового рішення.

На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 по справі №820/5621/15 на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 1617 від 21.03.2016 здійснено перерахування коштів у розмірі 66449,89 грн. як заборгованість за рішенням національного суду, - постановою Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015.

30 травня 2016 року державним виконавцем ВПВР ДВС МЮ України закінчено виконавче провадження № 40885335 у зв'язку з його повним фактичним виконанням.

Проте, вважаючи, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» («Case of Necheporenko and others v. Ukraine») не виконано у повному обсязі, оскільки постанова Московського районного суду м.Харкова не містить обмеження строку проведення перерахунку відповідних пенсійних виплат, а також з огляду на ненарахування та невиплату відповідачем пені за несвоєчасне виконання постанови Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, позивач звернувся до суду з позовом про визнання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 40885335 незаконною та передчасною.

Приймаючи рішення задоволення адміністративного позову суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечепоренко та інші проти України» в частині щодо ОСОБА_1 не відбулося, а відтак у відповідача були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Проте, колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій хибними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, в тому числі і судових, є завданням державної виконавчої служби.

Згідно зі статтею 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV унормовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону № 606-XIV (п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон №3477-IV) встановлено, що під Рішенням у цьому законі мається на увазі: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до статей 2 та 3 Закону №3477-IV порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом №606-XIV, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Частиною 1 ст. 7 Закону №3477-IV передбачено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

У відповідності до ч. 1- 4 ст. 8 Закону №3477-IV виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом № 606-XIV.

Згідно ч. 5 цієї ж статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 49 Закону № 606-XIV.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів (ч. 6 ст. 8 Закону №3477-IV).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на виконання Рішення ЄСПЛ від 24.10.2013 у справі «Нечепоренко та інші проти України» ОСОБА_1 окрім виплати матеріальної та матеріальної шкоди, а також пені за прострочення виконання судового рішення, УПФУ в Московському районі м. Харкова було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 66449,89 грн. на виконання постанови Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, що свідчить про виконання означеного вище рішення Європейського суду з прав людини як частині виплати компенсаційних виплат, так і в частині зобов'язання України виконати рішення національного суду в повному обсязі.

В свою чергу, фактичною підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом стало зменшення розміру його пенсійного забезпечення після проведення відповідного перерахунку та виплати на виконання судових рішень на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011.

З даного приводу Верховний Суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (із змінами № 3491-VI від 14.06.2011) передбачено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Аналогічні застереження щодо застосування положень статей 50, 54 Закону № 796-XII також містили Закони України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «;Про Державний бюджет України на 2013 рік», «;Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Так, на виконання вищевказаної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1210 від 23.11.2011, якою врегульовано порядок обчислення розміру пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону № 796-XII.

В контексті наведених правових норм колегія бере до уваги також правову позицію ЄСПЛ з даного питання, викладену у справі «Великода проти України», у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008.

Так, у пункті 21 рішення від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» (заява №43331/12) щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, отже, для скарги немає підстав.

Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Так само необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності нарахування та виплати відповідачем пені за несвоєчасне виконання постанови Московського районного суду від 11.05.2011, з урахуванням постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, оскільки національне законодавство передбачає відповідну санкцію лише за несвоєчасне виконання рішень Європейського суду з прав людини. За несвоєчасне виконання рішень національних судів положення Закону №606-XIV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, такого наслідку не передбачають.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якої приєдналось управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №820/3181/16 скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова, про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець