Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 240/20779/20

адміністративне провадження № К/9901/43159/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юро Ламбер» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., Залімського І.Г., Сушка О.О.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області:

-№00000650702 від 5 листопада 2020 року (Форма В1) частково в сумі 5607452 грн, у тому числі: завищеного бюджетного відшкодування в розмірі 3738301 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1869151 грн за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 б статті 200 Податкового кодексу України;

-№00000600702 від 5 листопада 2020 року (Форма В4) в повному розмірі зменшеного від`ємного значення суми податку на додану вартість 1143046 грн за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 б статті 200 Податкового кодексу України..

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, Головним управлінням ДПС у Житомирській області подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначив, що спірне рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, подану вперше 06 липня 2021 року (що підтверджується відбитком вхідного штампу суду), ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, а в подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року повернуто апелянту (а.с. 11 т.4)

Вдруге апеляційна скарга (разом з платіжним дорученням про сплату судового збору) була подана Головним управлінням ДПС у Житомирській області 12 серпня 2021 року (що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті, (а.с.116, т.4).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Апеляційну скаргу залишено без руху (а.с.117-118, т.4) та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: подання заяви про поновлення строку, у якій необхідно вказати підстави для поновлення строку та роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У якості усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ДПС у Житомирській області надано клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження було пропущено через особливості фінансування відповідача як суб`єкта владних повноважень та гарантованим Конституцією України правом на оскарження судового рішення.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Визнано неповажними причини пропуску Головного управління ДПС у Житомирській області строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.(а.с. 127-129, том 4)

Податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, податковий орган указує, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для застосування наслідків, встановлених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що реалізація права повторного звернення до суду апеляційної інстанції здійснена без зайвих зволікань, а тому просить забезпечити право на апеляційне оскарження. Окрім того, відповідач просить звернути увагу на незначний проміжок часу при повторному зверненні з апеляційною скаргою та на те, що при усуненні недоліків апеляційної скарги було сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням.

Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2022 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 240/20779/20 витребував з суду першої інстанції.

09 лютого 2022 року справа № 240/20779/20 надійшла на адресу Верховного Суду.

07 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від позивача, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження посилався на неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою вдруге, оскільки скаржником не було виконано вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Зробивши вказаний висновок, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що первісна апеляційна скарга повернута скаржнику ухвалою від 05 серпня 2021 року у зв`язку з несплатою судового збору за її подання. При цьому ухвала про повернення апеляційної скарги від 05 серпня 2021 року направлена судом на електрону адресу скаржника лише 30 серпня 2021 року.

До того ж повернення апеляційної скарги не позбавляло право скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник звернувшись вдруге з апеляційною скаргою в найкоротший термін після повернення апеляційної скарги.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, що є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге 12 серпня 2021 року (до якої ним додана квитанція про сплату судового збору) є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

У цьому випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Крім того, матеріали справи не містять коли саме ГУ ДПС отримало електронного листа (електронний звіт про отримання або про те що отримувач причитай вказаний лист). Тобто коли саме ГУ ДПС дізналося про ухвалу про повернення (вперше) апеляційної скарги.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд мав враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Ураховуючи повторне подання відповідачем апеляційної скарги у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, добросовісну процесуальну поведінку відповідача, а також враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Указані обставини та докази у їх сукупності свідчать, що в цьому випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345 353 355 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №240/20779/20 скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко