Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №240/113/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 240/113/20

адміністративне провадження № К/9901/33924/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А, Мартинюк Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (головуючий суддя - Шуляк Л. А.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Залімський І. Г. Мацький Є. М. )

справі № 240/113/20

позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області в особі Баранівського районного відділу

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Баранівського районного відділу у видачі Турко Ю. М., у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Баранівського районного відділу оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами встановлено, що позивач в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

5. Листом Баранівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 7 грудня 2019 року №Т-11/6/1813-19/1813/695-19 надано відповідь на вказане звернення. У вказаній відповіді відповідач зазначив, що відповідно до Порядку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" якою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта, а тому видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи.

Також зазначив, що заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. А тому, відсутні законні підстави для оформлення та видачі дочці позивача паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 503-ХІІ.

6. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Суди також зазначили, що підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта у формі паспорта книжечки, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку.

9. Разом з тим, судами встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта у формі книжечки, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та до заяви не було додано жодних документів для оформлення і видачі паспорта, а відтак відповідач не мав підстав для видачі паспорта у формі книжечки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими і незаконними, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 та в інших постановах Верховного Суду.

11. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта у формі книжечки, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та до заяви не було додано жодних документів для оформлення і видачі паспорта, а відтак відповідач не мав підстав для видачі паспорта у формі книжечки. При цьому, суди правильно зазначили, що постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, на яку посилається відповідач, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ІD-І, а тому подача зави-анкети, яка передбачена також цією постановою стосується саме такої форми паспорта громадянина України. Водночас, суди дійшли незрозумілого та неконкретного висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта у формі паспорта книжечки, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку. Проте, яку саме відповідну заяву та які саме необхідні документи, крім поданих заявниками, суди мали на увазі не вказано.

12. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не вказали, що вказана справа є типовою та всупереч частині 3 статті 291 КАС України не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17.

13. Зазначає, що висновки судів щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України №302 в частині необхідності подання до відповідача документів, передбачених цією постановою, є неправильними та суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 та висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 6 лютого 202 року у справі №520/10705/18.

14. Крім того, суди неправильно застосували до спірних відносин підпункти 1,2,3,131 та інших положень постанови Кабінету Міністрів України №302, оскільки ці норми не підлягали застосуванню в силу правового регулювання інших відносин, тобто відносин з оформлення і видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України або її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру та присвоєнням заявникові УНЗР.

15. Вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формулювання єдиної правозастосовчої практики.

16. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме частини 2 статті 77 КАС України, переклавши на нього тягар доведеності обставин у цій справі, безпідставно прийнявши від відповідача його доводи і аргументи, не зазначивши при цьому належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на їх обґрунтування.

17. Так, підставою відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було те, що паспорт громадянина України оформляється і видається відповідно до Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови Кабінету Міністрів України №302 виключно у формі картки та не може бути видано без згоди заявника на обробку персональних даних. Жодних інших підстав або навіть згадувань про неподання заяви відповідної форми та необхідного чи повного пакету документів взагалі у вказаному листі не містилося.

18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

21. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. За змістом частин 1 , 2 статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

23. Згідно з частиною 2 статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

24. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - ~law16~) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

25. ~law17~ передбачає, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.

26. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - ~law19~) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених ~law20~ документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

27. Підпунктом "а" ~law21~ передбачено, що документи, оформлення яких передбачається ~law22~ із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

28. Згідно з ~law23~ забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену ~law24~. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров'я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.

29. Відповідно до ~law25~ паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

30. ~law26~ передбачено, що форма кожного документа встановлюється ~law27~. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

31. Згідно з ~law28~ бланки документів, якщо інше не визначено ~law29~, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

32. Відповідно до ~law30~ оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено ~law31~. Головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.

33. ~law32~ визначено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено ~law33~, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

34. Відповідно до ~law34~ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

35. ~law35~ передбачено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган).

У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".

36. Відповідно до пунктів 1,3,5,8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N2503-XII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

37. Відповідно до пункту 13 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується Міністерством внутрішніх справ.

38. Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з відмовою Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Баранівського районного відділу у видачі ОСОБА_2, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.

39. Суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги зазначив, що згідно з пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта у формі паспорта книжечки, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку.

40. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта у формі книжечки, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та до заяви не було додано жодних документів для оформлення і видачі паспорта, а відтак відповідач не мав підстав для видачі паспорта у формі книжечки.

41. В матеріалах справи міститься копія заяви неповнолітньої дитини ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року, що адресована до Баранівського районного відділу Управління Держаної міграційної служби України, в якій просили оформити та видати дитині, у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт. До заяви додано: заяву дитини про видачу паспорта громадянина України за формою (додаток 1), встановленою МВС України, свідоцтво про народження дитини та дві фотокартки дитини розміром 3,5х4,5. При цьому, у поданій заяві повідомлено, що дитина і батько не дають вказаному територіальному підрозділу ДМС згоду на обробку їх персональних даних в силу неприпустимості втручання держави в їх особисте і сімейне життя, у зв'язку з чим не погоджуються на оформлення паспорта громадянина України у формі пластикової ІD-картки з безконтактним електронним носієм із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєнням принизливого для людини замість її імені унікального номеру запису в реєстрі.

42. Однак, судом першої інстанції не встановлено, чи можливо вважати подану позивачем заяву підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Зокрема, суд не з'ясував питання щодо відповідності заяви формі, встановленій чинним законодавством, не встановлено чи подано до вказаної заяви весь необхідний перелік документів.

43. У той же час, суд не надав оцінку оскаржуваної позивачем відповіді на предмет заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, а саме, чи є вказана відповідь рішенням суб'єкта владних повноважень по суті вирішення питання, чи є рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України, або ж є лише листом-відповіддю на його заяву та містить посилання на діюче законодавство України.

44. Також, слід звернути увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень має відповідати принципу законності (стаття 19 Конституції України), який вимагає, щоб суб'єкт владних повноважень мав дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

45. Проте, суд не перевірив, чи відповідає відповідь відповідача вимогам ~law36~, яка передбачає оформлення, видачу, обмін, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення документів.

46. Вказані вимоги є фактично критеріями правової (справедливої) процедури, яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів суб'єктом владних повноважень, які повинні бути зрозумілими і обґрунтованими, що гарантує справедливе ставлення до особи.

47. Водночас, позивач в касаційній скарзі звертає увагу на те, що в листі Баранівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 7 грудня 2019 року №Т-11/6/1813-19/1813/695-19 підставою для відмови в оформленні та видачі дитині паспорта громадянина України у формі книжечки зазначено, що паспорт громадянина України оформляється і видається відповідно до Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови №302 виключно у формі картки та не може бути видано без згоди заявника на обробку персональних даних. Жодних інших підстав або навіть згадувань про неподання заяви відповідної форми та необхідного чи повного пакету документів взагалі у вказаному листі не містилося.

48. Натомість, у відзиві відповідача на позовну заяву та апеляційну скаргу наявне твердження про те, що спільне звернення позивачів від 26 листопада 2019 року до Баранівського районного відділу Управління державної міграційної служби України здійснено не в установленому порядку та не відповідає встановлені формі.

До вказаної заяви не додано оригіналів документів, які необхідні для оформлення паспорта та передбачені вимогами пункту 13 Положення №2503 для отримання паспорту громадянина України. Вказане твердження відповідача позивач вважає абстрактним і неконкретним, оскільки з нього не зрозуміло, яка форма заяви має бути подана і яких саме документів не додано до заяви. Втім, ніяких доказів на підтвердження факту неподання необхідних документів, передбачених пунктом 13 Положення про паспорт, суду не надано. До того ж, відповідачем не зазначено про відсутність таких підстав для відмови у видачі дитині паспорта громадянина України у формі книжечки у згаданому листі Баранівського районного відділу Управління державної міграційної служби України від 7 грудня 2019 року.

49. Отже, на думку позивача, відповідач відступив від висновків викладених у листі від 7 грудня 2019 року №Т-11/6/1813-19/1813/695-19, і зовсім по-іншому інтерпретував розгляд заяви від 26 листопада 2019 року, оскільки навів фактично нові підстави відмови у видачі паспорта громадянина України.

50. Цим обставинам судом першої інстанції, у сукупності з доводами позивача, також не надано оцінку.

51. Без належного дослідження вказаних обставин у комплексі з іншими обставинами справи ухвалення рішення по суті заявлених у цій справі позовних вимог, є передчасним.

52. Оскільки зазначені обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, Верховний Суд не має можливості перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

53. Апеляційний суд перевіряючи рішення суду першої інстанції зазначені помилки не лише не усунув, а й сам, указавши, що погоджується з постановою суду першої інстанції, слово в слово повторив її мотивувальну частину.

54. Крім того, апеляційний суд не перевірив та не надав жодного обґрунтування доводам апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції, викладеним в апеляційній скарзі.

55. У зв'язку з відсутністю будь-якого мотивування в постанові апеляційного суду щодо прийняття або відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, спростувати чи підтвердити їх.

56. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

58. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені на підставі обставин, які не підтверджені доказами та без повного і всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору.

60. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з частиною 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

61. Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

62. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

64. Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

65. Верховний Суд вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

67. Водночас, при вирішенні спору по суті судам попередніх інстанцій також необхідно врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, якщо вказана справа відповідає ознакам типової.

68. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі № 240/113/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М. В. Білак

О. А. Губська

Н. М. Мартинюк