Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2018 року у справі №804/6201/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 804/6201/17

адміністративне провадження № К/9901/49654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/6201/17

за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чабаненко С. В., Шальєва В. А., Юрко І. В. ) від 03 квітня 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2017 року ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 005984617 від 21 липня 2017 року про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняте Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що контролюючим органом проведено перевірку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", за результатами якої складено акт, у висновку якого зазначено, що ПрАТ "ПІВНГЗК" нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015 року, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 року донараховано 3268635,25 грн. за вересень 2015 року.

21 липня 2017 року відповідачем прийнято рішення № 005984617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, розмір штрафних санкцій визначено у сумі 326863,53 грн.

Позивач зазначив, що спірне рішення є протиправним та необґрунтованим, оскільки ПрАТ "ПІВНГЗК" виконавши всі умови передбачені п. 9 прим. 5 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", правомірно застосувало в вересні 2015 року понижуючий коефіцієнт згідно закону. У грудні 2015 року позивач самостійно відмовився від застосування понижуючого коефіцієнту за вересень 2015 року і здійснило додаткові нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року без застосування понижуючого коефіцієнту. Тому висновок відповідача про те, що позивачем єдиний внесок нарахований несвоєчасно є безпідставним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" взагалі не передбачено обов'язку щодо застосування чи відмови від застосування понижуючого коефіцієнта. Навпаки, у разі відмови підприємства від застосування понижуючого коефіцієнту у наступних періодах, має місце збільшення надходжень до державного бюджету в результаті самостійного додаткового нарахування єдиного внеску.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залучено Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якості другого відповідача.

4. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року.

Задоволено адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Визнано протиправним та скасовано рішення № 005984617 від 21 липня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийнятого Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС.

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 25 квітня 2018 року Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: ОСОБА_1., Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф. ) від 27 липня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву, відмовлено в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 208 року.

8.03 вересня 2018 року до Верховного Суду від ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2325/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023) зареєстровано як юридичну особу 28 жовтня 1996 року про що внесено запис 07 жовтня 2004 року за № 1 227 120 0000 000554.

13. На підставі направлень, виданих Офісом великих платників податків ДФС проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2016 року (урахуванням норм ст.102 Податкового кодексу України).

14. За результатами проведеної перевірки складено акт № 59/28-10-46-17/00191023 від 15 червня 2017 року про результати планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2016 року (з урахуванням норм ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями)).

15. Згідно висновків акту перевірки № 59/28-10-46-17/00191023 від 15 червня 2017 року, перевіркою встановлено зокрема порушення:

- п. 9 прим. 5 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 та пп. 6 п. 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 № 449, в результаті чого приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 донараховано 3268635,25
грн. за вересень 2015.

16.21 липня 2017 року Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС прийнято рішення № 00598617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 326863,53 грн.

17.04 серпня 2017 року ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" направило на адресу Державної фіскальної служби України скаргу, зокрема і на рішення № 00598617 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 липня 2017 року.

18.05 вересня 2017 року ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 19730/6/99-99-11-02-02-25, яке отримано позивачем 12 вересня 2017 року, в якому зазначено, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 липня 2017 року № 005984617 Дніпропетровського управління Офісу великих платників ДФС залишено без змін, а скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" від 04 серпня 2017 року № 3433/81 в частині оскарження вищезазначеного рішення - без задоволення.

19. Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що за даними перевірки відповідної звітності за грудень 2015 року в таблиці 1 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, яка формується із даних таблиці 6 цього додатка, ПрАТ "ПІВНГЗК" включено до рядку 6 "Донараховано та/або дотримано єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3)" донарахований єдиний внесок на суму 3276483,44 грн., а у рядку 7.1 "Зменшено нарахування у зв'язку з виправленням помилок, допущених у попередніх звітних періодах" на суму 7848,11 грн.

21. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем виправлено у грудні 2015 року дані звітності з ЄСВ за вересень 2015 року та самостійно донараховано ЄСВ в сумі 3268635,33 грн. по зазначеному періоду, тому у відповідності до положень пп. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" донарахована ПрАТ "ПІВНГЗК" у грудні 2015 року зазначена сума ЄСВ за вересень 2015 року є недоїмкою.

22. Враховуючи зазначене, а також той факт, що уточнення показників звітності з ЄСВ за вересень 2015 року здійснено позивачем шляхом включення до рядку 6 "Донараховано та/або дотримано єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3)" таблиці 6 звітності ЄСВ за ставкою у сумі 3268635,33 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звітності за вересень 2015 року в розмірі, що обумовило правомірність спірного рішення про застосування штрафних санкцій.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачем за вересень 2015 року своєчасно та в повному обсязі (з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту, правомірність застосування якого підтверджена контролюючим органом) нараховувався, обчислювався і сплачувався єдиний внесок, а донарахування у грудні 2015 року єдиного внеску обумовлено самостійною відмовою позивача від застосування такого понижуючого коефіцієнта за зазначені періоди.

24. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності факту несвоєчасного нарахування позивачем єдиного внеску за вересень 2015 року, відсутні підстави для застосування до позивача спірним рішення штрафних санкцій на підставі ~law10~.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

26. Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до акту про результати планової виїзної документальної перевірки від 15 червня 2017 року № 59/28-10-46-17-00191023 встановлено порушення вимог п.9 прим.5 розд.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого позивачем нараховано та сплачено єдиний внесок не в повному обсязі за вересень 2015 року, із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а в грудні 2015 року донараховано 3268635,25 грн. за вересень 2015 року без застосування понижуючого коефіцієнту. У зв'язку з чим, винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21 липня 2017 року № 005984617.

27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law12~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law13~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law14~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law15~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

30. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року з урахуванням змін внесених Законом від 02 березня 2015 року № 219-VIII, які набрали чинності з 13 березня 2015 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464).

31. Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

32. Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

33. Статтею 8 Закону № 2464 встановлено розмір єдиного внеску.

34. При цьому, пунктом 9 прим.5 (9-5) розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 встановлено, що до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН (зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН (зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП (зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП (зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК (зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою: коефіцієнт = СмБН (зо)2014/БН (зо), де: СмБН (зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК (зо)2014; БН (зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати; СмК (зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році/кількість звітних місяців платника в 2014 році; СмП (зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК (зо)2014; СП (зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними в абзаці сьомому частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

35. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до частиною 5 та абзацом 2 частини 6 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нараховується єдиний внесок.

36. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20 квітня 2015 року, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

37. Відтак, якщо роботодавцем виконуються одночасно всі умови, передбачені пунктом 9 прим. 5 (9-5) розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, у тому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то роботодавець може скористатись правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.

38. Разом з цим, відповідно до абз. 9 ч. 5 статті 8 Закону № 2464, у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

39. При цьому, мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

40. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість застосування понижуючого коефіцієнта обумовлена виконанням платником виключно наведених вище вимог, а інших вимог законодавством не встановлено.

41 Відтак, як слідує з положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою). Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

42. Донарахування єдиного внеску здійснено за попередній період (вересень 2015 року), у зв'язку з виявленням помилок (донарахування до мінімальної заробітної плати з вересня 2015 року 1378 грн. ) та без самостійного застосування платником понижуючого коефіцієнту, відтак обставини донарахування не пов'язані з відмовою від понижуючого коефіцієнту.

43. Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

44. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" мало самостійно здійснити нарахування єдиного внеску за вересень 2015 року відповідно до розміру мінімальної заробітної плати встановленої у цей період - 1378 грн., але останнім таке нарахування здійснено лише у грудні 2015 року, відтак відповідачем правомірно здійснено нарахування штрафних санкцій за донарахування платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму.

45. Крім цього, колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду, що контролюючим органом в акті перевірки вказано, що позивачем виконано умови, визначені п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ~law26~ щодо наявності права на застосування понижуючого коефіцієнту у вересні 2015 року, оскільки у зазначеному акті відсутні зазначені посилання про таке виконання умов.

46. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

47. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

48. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v. Spain серія A. 303-A; п. 29).

49. Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 804/6201/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов