Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.02.2019 року у справі №759/10097/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №759/10097/17

адміністративне провадження №К/9901/3377/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №759/10097/17

за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року (головуючий суддя - Сенько М. Ф. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Коротких А. Ю., суддів: Ганечко О. М., Сорочка Є. О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

1.2. зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, з урахуванням раніше виплаченої суми.

2. В обґрунтування позову вказав, що він з 16.10.2001 року по 30.12.2013 року проходив службу в ГУ МВС України в Київській області. Наказом від 24.12.2013 року № 963ос його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ.
12.02.2014 року на підставі довідки до акту медико-соціальної експертної комісії та свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, пов'язана із захворюванням внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ України, на період з 03.02.2014 року по 01.03.2016 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону "Про міліцію" ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

09.02.2016 року в результаті повторного огляду та на підставі акту огляду МСЕК №220 від 09.02.2016 року ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності 70% та призначено другу групу інвалідності безтерміново через захворювання, отримане в період виконання службових обов'язків.

В лютому 2017 року він звернувся до ГУ МВС України в Київській області із заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, однак листом від 03.03.2017 року йому було відмовлено у призначенні та виплаті такої одноразової допомоги з посиланням на те, що з моменту первинного встановлення інвалідності пройшло два роки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на
09.02.2016 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

4. Рішення судів мотивовані тим, що встановлені по справі обставини свідчать про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відмова відповідача у її призначенні є протиправною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що позивач звернувся із клопотання про призначення одноразової грошової допомоги поза межами встановленого дворічного строку, а тому не має права на призначення такої допомоги.

7. Верховний Суд ухвалою від 22 лютого 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року.

8. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. ОСОБА_1 з 16.10.2001 року по 30.12.2013 року проходив службу в ГУ МВС України в Київській області. Наказом від 24.12.2013 року № 963ос його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ.

10.12.02.204 року на підставі довідки до акту медико-соціальної експертної комісії та свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, пов'язана із захворюванням внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ України, на період з 03.02.2014 року по 01.03.2016 року.

11. Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону "Про міліцію" ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

12.09.02.2016 року, в результаті повторного огляду та на підставі акту огляду МСЕК №220 від 09.02.2016 року, ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності 70% та призначено 2 групу інвалідності безтерміново через захворювання, отримане в період виконання службових обов'язків.

13. В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України в Київській області із заявою про виплату одноразової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, однак листом від 03.03.2017 року йому було відмовлено у призначенні та виплаті такої одноразової допомоги з посиланням на те, що з моменту первинного встановлення інвалідності пройшло два роки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

16. Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

17. Згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

18. Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок №850).

19. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку від 21.10.2015 року № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.7 Порядку від 21.10.2015 року №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає відповідні документи за місцем служби.

МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850).

Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату допомоги працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення. За наслідками розгляду такого висновку МВС України повинно прийняти рішення про виплату одноразової допомоги або про відмову у проведенні такої виплати.

20. У касаційній скарзі відповідач посилається на пункт 4 Порядку №850, яким передбачено, що у разі, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що встановлений цією нормою дворічний строк розпочинається з моменту первинного встановлення інвалідності та закінчується датою проведення повторного огляду медико-соціальної експертної комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу встановили третю групу інвалідності 12.02.2014 року, а повторний огляд проведено 09.02.2016 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 4 Порядку № 850.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

21. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

22. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

23. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

24. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення.

2. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року по справі №759/10097/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій