Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №826/12554/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/12554/16

адміністративне провадження №К/9901/35219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року у складі судді Келеберди В. І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Чаку Є. В., Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бродюк Ірини Юріївни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 17/31-А " про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бродюк І. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24874124 від 29.09.2015, яким за ТОВ
"КУА-АПФ "ДС-ФІНАНС", код ЄДРПОУ: 35317186, зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 9,2 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бродюк І. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 24874124 від 29.09.2015, яким за ТОВ "КУА-АПФ "ДС-ФІНАНС", код ЄДРПОУ: 35317186, зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 9,2 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві подати Окружному адміністративному суду м. Києва звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що ч. 2 ст. 382 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення договору про залучення інвестицій в реконструкцію) містила вичерпний перелік об'єктів, які є спільною сумісною власністю та допоміжні приміщення до таких об'єктів не відносились.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_2 (далі також - будинок) та, відповідно, співвласником приміщень загального користування та технічних приміщень будинку.

Враховуючи, що в будинку створено та діє ОСББ, позивачка звернулася до керуючого об'єднанням з відповідним запитом щодо вбудованих нежитлових приміщень, передбачених проектом на будинок, копії планів, інформації щодо права власності на нежитлові приміщення, тощо.

З отриманої позивачкою інформації убачається, що відповідність будинку - закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та готовність до експлуатації житлового будинку з будованими приміщеннями та підземною автостоянкою на АДРЕСА_3 (будівельна адреса) засвідчено Сертифікатом серія КВ № 16411024005 від 03.08.2011 та Актом готовності об'єкта до експлуатації від
01.08.2011. За даними цих документів загальна площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень становить 2 201 кв. м.

Генпроектувальником будівництва є ПАТ "ГІПРОЦИВІЛБПРОМБУД".

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 190 від 28.03.2012 (в редакції зі змінами, внесеними розпорядженням № 310 від
10.05.2012 року) будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2.

Позивачці стало відомо про те, що рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24874124 від 29.09.2015 за ТОВ "КУА-АПФ "ДС- ФІНАНС" на праві приватної власності, зареєстровано нежитлове приміщення АДРЕСА_1, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 9,2 кв. м.

Судами встановлено, що спірне приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 9,2 кв. м. виникло внаслідок реконструкції технічного приміщення 1-го поверху з виділенням вказаного нежитлового приміщення в житловому будинку, замовником якою є ТОВ
"КУА-АПФ "ДС-ФІНАНС", виступаючи інвестором реконструкції згідно договору № 1-22/12 від 10.09.2012, укладеним з Державним підприємством "Житлоінбуд".

Вважаючи протиправним рішення державного реєстратора, про реєстрацію за ТОВ
"КУА-АПФ "ДС-ФІНАНС" права власності на таке виділене приміщення, позивачка звернулася до суду про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реконструйоване технічне приміщення підвалу з виділенням нежитлового приміщення АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано відповідачем на підставі спірного рішення за третьою особою, є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку та, відповідно, спільним майном багатоквартирного будинку, тому відповідачем усупереч вимог Закону та Порядку № 868 прийняте спірне рішення за відсутності письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку та документу, який підтверджує речове право на об'єкт нерухомого майна до проведення такої реконструкції, чим порушені права позивача як співвласника відповідного допоміжного приміщення.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов'язано з порушенням права позивача, як співвласника відповідного допоміжного приміщення, іншою особою, за якими відповідачем зареєстровано право власності на таке майна.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктивний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав інших осіб, а не позивача.

Визнання протиправними і скасування рішень щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомості є захистом прав позивача як співвласника на допоміжне приміщення від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано права щодо того ж майна.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи щодо прав на спірне приміщення.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особами, які не заперечують законності дій державного реєстратора з реєстрації за ними права на це майно.

Такий спір має приватноправовий характер і залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-адміністратор пенсійних фондів "ДС-Фінанс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 826/12554/16 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук