Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

Київ

справа №554/1331/18

адміністративне провадження №К/9901/54889/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №554/1331/18

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Полтава, лейтенанта поліції Макарова Дмитра Олеговича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови,

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2018 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді - Яковенка М.М., суддів Старосуда М. І., Лях О. П.,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Полтава, лейтенанта поліції Макарова Дмитра Олеговича (далі - Відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України (далі - Третя особа) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії БР № 502874 від 19 лютого 2018 року, яким його визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 30 березня 2018 року позов задоволено.

Представник Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України - Андрієвська І.А. оскаржила постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

В подальшому, в зв`язку з невиконанням вимог ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року, апеляційну скаргу разом із доданими до скарги матеріалами було повернуто апелянту.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, представник Третьої особи подала касаційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 30 березня 2018 року, суддя-доповідач апеляційного суду виходив із її невідповідності вимогам частини п`ятої статті 296 КАС України в частині необхідності надання документа про сплату судового збору.

Верховний Суд вказує на помилковість такого висновку.

Як убачається з матеріалів справи, предметом цього спору є постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП).

Частиною четвертою статті 288 КУпАП визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.

У частині четвертій статті 288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, встановлені Законом України «Про судовий збір».

За Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» в редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір», державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.

Таким чином, у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення учасники судового розгляду звільняються від сплати судового збору.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й інших учасників справи у спірних правовідносинах, оскільки вони як рівноправні сторони в адміністративній справі також мають право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об`єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

Таким чином, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», не сплачується. При цьому, як Позивач, так і Відповідач, і третя особа, у таких справах звільняються від сплати судового збору і при оскарженні судових рішень у апеляційному чи касаційному порядку.

У зв`язку з цим, за подання позивачем або відповідачем, або третьою особою - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.

Відтак, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про невідповідність апеляційної скарги Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України вимогам частини п`ятої статті 296 КАС України, що потягнуло залишення апеляційної скарги без руху.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд апеляційної інстанції допустив порушення процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналогічний правовий висновок наведений у рішенні Верховного Суду у справі № 592/7959/17 від 30 жовтня 2018 року.

Частиною першою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, касаційна скарга підлягає задоволенню, а згадане судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 296, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Полтаві Департаменту патрульної поліції України задовольнити.

2. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі №554/1331/18 скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н. В. Шевцова

Судді О. В. Кашпур

С. А. Уханенко