ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №820/5061/17

адміністративне провадження №К/9901/48919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №820/5061/17

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельнікової Л.В., суддів: Бенедик А.П., Донець Л.О.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення, просила:

- визнати протиправним рішення Відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова від 08.09.2017 про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова від 08.09.2017 про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Відділ реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова поновити ОСОБА_1 реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з часу зняття з реєстрації з 08.09.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно зняв її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки немає підстав, передбачених статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", для зняття позивача з реєстраційного обліку, а саме немає судового рішення про позбавлення позивача права користування житлом.

3. Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 замінено первинного відповідача Відділ реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова на належного - Департамент реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 12 грудня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова вчинити дії щодо реєстрації обліку та поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 320 (триста двадцять) грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова (61003, м.Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 40214227).

5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 є протиправним, оскільки Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Правилами реєстрації місця проживання та Порядком передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, не передбачено повноваження даного органу щодо зняття з реєстрації на підставі договору іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 13 березня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційні скарги Департаменту реєстрації Харківської міської ради та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в частині визнання протиправними дії відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання Департамент реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова вчинити дії щодо реєстрації обліку та поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , - скасувати, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо заміни відповідача у справі, тобто - щодо залучення до участі у справі у якості відповідача суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване позивачем рішення від 08 вересня 2017 року. За таких обстави суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі м. Харкова щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради вчинити дії щодо реєстрації обліку та поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в установленому порядку не скасовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 24 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

9. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

11. 21 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Департаменту реєстрації Харківської міської ради на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10.05.2019.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)

13. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що договір іпотеки, який надала ОСОБА_2 разом із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , не свідчить про припинення у позивача права користування житловим приміщенням, а тому відсутні підстави для зняття її з реєстрації місця проживання.

Б. Доводи відповідача у справі

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова із заявою, в якій просила зняти з місця реєстрації місця проживання за адресою - квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

На підтвердження права власності на житло ОСОБА_2 надала іпотечний договір №1076 від 23.04.2014, договір про внесення змін до договору іпотеки № 887 від 08.05.2015, інформаційну довідку № 60542438 від 02.06.2016.

Відповідно до листа Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова від 08.09.2017 № 04-03-20/4642/17 ОСОБА_2 повідомлено про те, що за результатами розгляду її заяви від 08.09.2017 прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

19 жовтня 2017 року позивач звернулась до Відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова із заявою про надання інформації щодо зняття з реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Департаменту реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова від 27.10.2017 № 04-03-35/5825/17 позивача повідомлено про те, що на підставі заяви поданої власником житла за адресою АДРЕСА_1 відділом реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою.

Не погоджуючись із вказаними діями щодо зняття її з місця реєстрації ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За визначенням, закріпленим у пункті 7 частини першої статті 3 згаданого Кодексу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Предметом розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивача, дії Відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо зняття з реєстрації у відношеннях з власником майна.

Відтак, спір про захист права конкретної фізичної особи на користування житлом є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Той факт, що відповідачем є Департамент реєстрації Харківської міської ради в особі відділу реєстрації місця проживання в Індустріальному районі міста Харкова, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2008 року у справі № 21-1540во06, і у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа № 21-6551а15) та від 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16). Дані правові позиції кореспондуються з правовим висновком у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі №826/13571/17 .

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від зазначених позицій.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 343 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

За таких обставин оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Враховуючи положення частини шостої статті 143 КАС України та відсутність заяви скаржника про розподіл судових витрат (повернення судового збору), приписи частини другої статті 238 цього Кодексу застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 820/5061/17 скасувати.

3. Провадження у справі № 820/5061/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

4. Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх