ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №815/714/16

адміністративне провадження №К/9901/12708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року (суддя - Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді - Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ., позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУМВС в Одеській області), Суворовського районного відділу Одеського міського управління внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Суворовський РВ), в якому просив, з урахуванням уточнень:

1.1. Визнати незаконними дії ГУМВС в Одеській області щодо не виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні.

1.2. Стягнути з ГУМВС в Одеській області вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 6372,71 грн.

1.3. Стягнути з ГУМВС в Одеській області середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку з 07.11.2015 року по 30.05.2016 року при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 26229,75 грн.

1.4. Стягнути з Суворовського РВ матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 під час вибуття в чергову відпустку за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі - 13219,17 грн.

1.5. Стягнути з Суворовського РВ матеріальну допомогу, для вирішення соціально - побутових питань Мудрака О.П. за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі - 14181,67 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він не погоджується з розміром нарахованої грошової допомоги при звільненні, оскільки розрахунок грошового забезпечення проведений, виходячи із загальних складових виплат на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку з вислугою 13 років 01 місяць 29 днів, без врахування доплат, які нараховувались ОСОБА_1 протягом року. Позивач у позовній заяві зазначив, що мав право на щорічну оплачувану відпустку, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу при наданні основної відпустки на оздоровлення, але Суворовський РВ в порушення вимог трудового законодавства не надав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки і матеріальну допомогу при наданні основної відпустки на оздоровлення за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:

3.1. Визнано незаконними дії ГУМВС в Одеській області щодо не виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні в повному обсязі.

3.2. Стягнуто з ГУМВС в Одеській області вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 6372,71 грн.

3.3. Стягнуто з Суворовського РВ матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 під час вибуття в чергову відпустку за 2010, 2012 роки в сумі - 4 575,26 грн.

3.4. Стягнуто з ГУМВС в Одеській області середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 05.08.2016 рік в сумі - 24 182,55 грн.

3.5. У решті позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що для обчислення грошової допомоги при звільненні треба враховувати доплати, які нараховувалися позивачу протягом року. Розрахунок вихідної допомоги позивачу при звільненні складає 18296,98 грн. (грошове забезпечення за вересень, жовтень складає 5629,84 /2 (50% місячного грошового забезпечення)*13 (13 календарних років)). 18 квітня 2016 року в Суворовському РВ ОСОБА_1 отримав 11924,27 грн. вихідної допомоги, таким чином, залишок суми виплати вихідної допомоги складає 6372,71 грн. З урахуванням правових норм Наказу №499, суд дійшов висновку, що позивачу належить до виплати матеріальна допомога на оздоровлення за 2010, 2012 роки. При цьому, суд не взяв до уваги твердження Суворовського РВ про те, що у 2011 році позивач перебував у відпустці, в тому числі і за 2010 рік, оскільки, будь-яких доказів на підтвердження цього факту відповідач не надав. Так само, відповідач не наддав жодного доказу щодо відсутності коштів у фонді грошового забезпечення на час вибуття позивача в щорічну відпустку у 2010 та 2012 роках. Щодо позовної вимоги про стягнення з Суворовського РВ матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивача за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки обов`язковою передумовою надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є мотивований рапорт позивача. Разом з тим, рапорти позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2010-2015 роки не надходили. Позивач впродовж судового розгляду справи не вказував на те, що подавав такі рапорти та, відповідно, не надав будь-яких доказів їх подання відповідачу. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. До того ж, при наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Суд дійшов висновку, що оскільки за довідкою Суворовського РВ середній заробіток позивача становить 127,95 грн., то за час затримки розрахунку за період з 07.11.2015р. по 05.08.2016р. за 189 робочих днів, середній заробіток становить 24 182,55 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУМВС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задоволено частково. Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та ухвалено у справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні в повному обсязі. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 6372,71 грн. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року по 30 травня 2016 року в сумі 18168,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

7. Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу частково, зазначив, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню, з урахуванням вимог, викладених у Порядку №100. Отже, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів з урахуванням вказаних вимог, складає 18 296,98 грн. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні, відповідачем допущено порушення приписів ст.ст. 116, 117 КЗпП України в частині строків виплати одноразового грошового забезпечення при звільненні з органів внутрішніх справ. Оскільки на момент вирішення справи доказів проведення відповідного розрахунку не надано, суд дійшов висновку, що час затримки виплати слід обраховувати з 07 листопада 2015 року по 30 травня 2016 року, у межах поданої позовної заяви. У свою чергу, із зібраних матеріалів у справі неможливо встановити факт звернення позивача з рапортами про надання допомоги на оздоровлення в спірному періоді. При цьому, на відповідні запити суду відповідачами не надано рапортів позивача за спірний період, посилаючись на їх відсутність. Більш того, у судовому засіданні позивачем зазначено, що він не пам`ятає чи звертався він з відповідними рапортами. Враховуючи викладене та згідно п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України №1294, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_1 (далі - скаржник) у грудні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року.

9. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року і ухвалити нове судове рішення, яким:

9.1. визнати незаконними дії ГУМВС в Одеській області щодо не виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні;

9.2. стягнути з ГУМВС в Одеській області вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 6372,71 грн.;

9.3. стягнути з ГУМВС в Одеській області середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку з 07.11.2015 року по 25.12.2016 року при звільненні ОСОБА_1 в сумі - 52971,30 грн.

9.4. стягнути з Суворовського РВ матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 під час вибуття в чергову відпустку за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі - 13219,17 грн.

9.5. стягнути з Суворовського РВ матеріальну допомогу, для вирішення соціально - побутових питань Мудрака О.П., за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі - 14181,67 грн.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що розмір недоплаченої суми вихідної допомоги при звільненні складає 6372,71 грн. Оскільки розрахунок при звільненні проведений не був, за час затримки розрахунку за період з 07.11.2015 року по 25.12.2016 року за 414 днів розмір відшкодування за час затримки складає 52 971,30 грн. Вважає, що з урахування встановлених у справі обставин та приписів Наказу №499, ОСОБА_1 належить до виплати матеріальна допомога на оздоровлення за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 і 2015 роки. Крім того, зазначає, що обов`язковою передумовою надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є мотивований рапорт позивача.

11. ГУМВС в Одеській області надало заперечення на касаційну скаргу, яким просить відмовити в задоволені касаційної скарги. Зазначає, що вихідна допомога розраховується з суми грошового забезпечення скаржника за останній місяць - листопад 2015 року. Вважає, що суди безпідставно застосували до спірних правовідносин приписи Порядку №100, а не положення спеціального законодавства, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і Наказу МВС №475 від 23.04.2015 року. Скаржником не наведено правового обґрунтування для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку по 25.12.2016р. Крім того, зазначає, що судами не враховано виплату 18.04.2016 року вихідної допомоги. Також посилається на відсутність вини з боку ГУМВС в Одеській області з огляду на ненадходження коштів з МВС.

12. ГУМВС в Одеській області також посилається на те, що скаржник у 2015 році знаходився у відпустках за 2013, 2014 та 2015 роки, а в 2011 році перебував у відпустках за 2010 та 2011 роки. За 2011 та 2015 роки матеріальна допомога на оздоровлення нарахована і виплачена. При цьому, матеріальна допомога не є виплатою обов`язкового характеру та надається в межах кошторисних призначень рік в рік і на наступний рік не переноситься. Також ОСОБА_1 не подавав рапорти щодо надання допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

13. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Наказом ГУМВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області капітана міліції Мудрака О.П. звільнено з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XІ Закону України «Про Національну поліцію».

15. При цьому, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні склала 13 років 1 місяць 29 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 04 місяці 29 днів.

16. Позивачу сплачена матеріальна допомога на оздоровлення при наданні основної відпустки за 2011 рік - 956, 25 грн. Крім того, позивач у 2015 році вибув у відпустку за 2013, 2014, 2015 роки. У відповідності до грошового атестату він отримав матеріальну допомогу - 962,50 грн.

17. Відповідно до довідки від 01 жовтня 2015 року № 77 заробітна плата ОСОБА_1 за 2015 рік становила: квітень - 2592,29 грн., травень - 2814,92, грн., червень - 2814,92 грн., липень - 2815,31 грн., серпень - 2814,92 грн., вересень - 2814,92 грн.

18. Згідно з довідкою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення склало 1862,44 грн.

19. 18 квітня 2016 року відповідно до видаткового касового ордеру Мудрак О.П. отримав 11 924,27 грн. вихідної допомоги.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Частина 1 статті 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби» Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

21. Частина 4 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

22. Стаття 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

23. Пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393): військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: <…> які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. <…>

24. Підпункт 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»: надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

25. Пункт 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (далі - Інструкція №499): при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

26. Пункт 2.16 Інструкції №499: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. <…>

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

27. Стаття 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

28. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

32. Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 оскаржує як постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року так і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та просить скасувати ці судові рішення.

33. Зі змісту пункту 2.16 (2.17) Інструкції №499 (у редакціях, чинних протягом 2010 - 2015 років) випливає, що матеріальна допомога для оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань надається особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ один раз на рік. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається тільки за наявності мотивованого рапорту особи рядового чи начальницького складу. А умовою для надання особі матеріальної допомоги для оздоровлення є наказ по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку.

34. При цьому, Інструкцією №499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

35. Під час розгляду цієї справи судами не встановлено обставин, які б свідчили про подання протягом 2010 - 2015 років ОСОБА_1 мотивованих рапортів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржнику надавалася основна відпустка у 2011 та 2015 роках, в яких він отримав матеріальну допомогу для оздоровлення. Обставин щодо надання скаржнику основних відпусток у 2010, 2012, 2013, 2014 роках не встановлено.

36. Касаційна скарга не містить жодних доводів на спростування наведеного.

37. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2010 - 2015 роки.

38. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

39. Законом України «Про міліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положенням №114 та Інструкцією №499 не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

40. У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

41. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

42. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

43. Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

44. Крім того, у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2405цс15 Верховний Суд України зазначив, що у разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

45. З огляду на викладене, питання про наявність у ОСОБА_1 права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також щодо наявності підстав для зменшення розміру середнього заробітку, може бути вирішено в залежності від задоволення його позовних вимог про стягнення належних при звільненні сум повністю або частково.

46. Верховний Суд звертає увагу, що при вирішенні цього спору, суди дійшли помилкового висновку щодо необхідності розрахувати позивачу 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до посадового окладу, що передував звільненню, виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

47. Верховний Суд зазначає, що виходячи з приписів статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога підлягає розрахунку в розмірі 50 відсотків саме місячного грошового забезпечення, що передувало події (звільненню), з якою пов`язана відповідна виплата, за кожний повний календарний рік служби.

48. Отже, звільненому в листопаді 2015 року ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні мала бути розрахована з розміру грошового забезпечення за жовтень 2015 року.

49. Частинами 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

50. У відповідності до ч.2 ст.69 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) встановлено, що <…> суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

51. Всупереч наведених законодавчих приписів судами попередніх інстанцій не витребувано у відповідача належних доказів щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановленого в жовтні 2015 року.

52. Зазначене унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

53. Відповідно до п.1 ч.2 ст.353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

54. При цьому, ч.4 ст.353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати вихідної допомоги, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку - підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

56. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

57. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

58. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати вихідної допомоги, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку - скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

59. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - залишити без змін.

60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа