ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №803/2339/15

адміністративне провадження №К/9901/24403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Волинської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року (суддя Александрова М.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Судової-Хомюк Н.М., суддів - Гуляка В.В., Гудима Л.Я.),

установив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Волинська митниця ДФС), в якому просив: скасувати наказ в.о. начальника Волинської митниці ДФС від 3 серпня 2015 року № 801-о «Про звільнення»; поновити його на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС; стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Вважав наказ про звільнення протиправним, оскільки у ньому не вказано, в чому саме полягало грубе порушення позивачем трудових обов`язків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Волинської митниці ДФС від 3 серпня 2015 року № 801-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС з 4 серпня 2015 року; стягнуто з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 серпня 2015 року по 8 вересня 2015 року включно в розмірі 4672,80 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що підставою до звільнення позивача був неналежний контроль за діями підлеглих, невиконання функцій і завдань, покладених на нього відповідно до законодавства. Вважає безпідставним висновок судів про те, що звільнивши позивача за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, відповідач не навів у наказі конкретного проступку, оскільки наказ про звільнення містить посилання на неналежне виконання службовими особами відділу митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин» своїх службових обов`язків.

Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у Волинській митниці ДФС, зокрема: на посаді завідувача сектору митного оформлення № 1 митного поста «Ягодин»; з 23 березня 2015 року - на посаді начальника відділу митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин»; з 3 червня 2015 року - на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин». Позивачу присвоєне спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІ рангу.

Наказом Волинської митниці ДФС від 3 серпня 2015 року № 801-о позивача звільнено з посади заступника начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Підставою звільнення з роботи був акт тематичної перевірки від 28 липня 2015 року, проведеної робочою групою ДФС України, стосовно правомірності дій службових осіб Волинської митниці ДФС при здійсненні митного оформлення товару «яблука свіжі», країна походження - Республіка Польща, код УКТЗЕД 0808108090, за рівнем митної вартості 0,35 доларів США за 1 кг товариствам з обмеженою відповідальністю «Лампочка», «Максвел торг», «Марчело Фрукт», «Фішкомпані», «Альтернатива АРТ», «Марі Груп», «Імперія Фруктів». Під час перевірки було проаналізовано митні оформлення (усього 494 митних декларацій) за період з 1 квітня по 6 червня 2015 року, проведених відділом митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин», і виявлено низку порушень з боку службових осіб митниці, а саме: неналежне виконання службових обов`язків під час здійснення контролю визначення митної вартості товарів.

Митне оформлення проводилося службовими особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які проігнорували наявну цінову інформацію на такий товар, що має становити 0,45 доларів США за 1 кг, в результаті чого ймовірний недобір обов`язкових платежів до бюджету може складати близько 8 400 000 грн.

Також, в акті зроблено висновок, що зазначеними службовими особами неналежно виконано свої службові обов`язки в частині аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України; проігноровано рішення про коригування митної вартості товарів від 22 травня 2015 року на ідентичний та подібний товар.

Крім того, в акті зроблено висновок про неналежне виконання керівництвом Волинської митниці ДФС, в тому числі й ОСОБА_1 , своїх службових обов`язків в частині контролю за діями підпорядкованого особового складу, чим порушено трудову дисципліну, та запропоновано керівникові митниці застосувати до позивача стягнення у вигляді звільнення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звільнивши позивача за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, відповідач не навів у наказі конкретного одноразового грубого порушення позивачем трудових обов`язків. Попри це, суди визнали, що у справі відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути підставою для звільнення його з роботи саме за означеною нормою КЗпП України.

Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, яка діяла на час звільнення позивача) визначено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Відповідно до вказаної статті дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Загальні підстави припинення державної служби визначено КЗпП України. Крім загальних підстав, державна служба припиняється у випадках, передбачених статтею 30 Закону України «Про державну службу».

У статті 40 КЗпП України перелічено випадки, коли власник або уповноважений ним орган має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником, а статтею 41 цього Кодексу визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Законодавство України не визначає поняття одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Це оціночне поняття, і таку оцінку надає власник або уповноважений ним орган діям працівника.

Водночас, варто зауважити, що одноразове грубе порушення трудових обов`язків, як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу, має місце тоді, коли грубе порушення трудових обов`язків є саме одноепізодним, а не тривалим і системним, що може бути підставою для звільнення за інших підстав. Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне керівництво роботою установи, послаблення контролю за робою підлеглих тощо. Одноразове грубе порушення службових обов`язків є самостійною підставою для припинення трудового договору, а тому суб`єкт владних повноважень має визначити, у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов`язків з боку працівника.

Як встановили суди, у наказі Волинської мильниці ДФС від 3 серпня 2015 року № 801-о про звільнення йдеться про неналежне виконання протягом періоду квітня-червня 2015 року службовими особами відділу митного оформлення № 7 митного поста «Ягодин» своїх службових обов`язків. Також зазначено, що заступник начальника відділу митного оформлення № 6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС Іванів І.Ф. відповідає за якість, повноту та своєчасне виконання завдань, покладених на відділ митного оформлення № 7, у протилежному випадку - заступник начальника несе відповідальність згідно із законодавством України.

Отже, як правильно зауважили суди, застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України) відповідач не навів у наказі про звільнення конкретного порушення. Натомість, в оскаржуваному наказі йдеться про тривале, системне порушення працівниками митниці службових обов`язків протягом квітня-червня 2015 року.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути підставою для звільнення його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України - одноразового грубого порушення трудових обов`язків. У зв`язку з цим, як обґрунтовано вказали суди, немає підстав з`ясовувати, чи є порушення трудових обов`язків грубим з урахуванням характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, оцінювати шкоду, яку завдано (могло бути завдано).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що наказ від 3 серпня 2015 року № 801-о в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1 є безпідставним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення позивача не відповідає закону, він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, однак, виходить за межі повноважень касаційного суду.

Таким чином, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив :

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.А. Данилевич