Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №826/13295/16

адміністративне провадження №К/9901/40299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ)на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 (Головуючий суддя - А.Б. Федорчук)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (колегія у складі суддів:Г.В. Земляна, І.О. Лічевецький, Є.О. Сорочко)у справі № 826/13295/16за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Власний захист» (далі - ТОВ «СК «Власний захист»)доДПІпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СК «Власний захист» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.53-55) просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004831204 від 09.08.2016, прийняте ДПІ; визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу №546-16 від 21.01.2016, прийняту ДПІ.

Товариство обґрунтувало позов тим, що самостійно визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік у податковій декларації була відкоригована, як помилкова, уточнюючою декларацією, у порядку передбаченому положеннями статті 51 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), а тому згідно із вимогами цього Кодексу у відповідача не було правових підстав нараховувати на нього штрафну санкцію та визначати пеню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004831204 від 09.08.2016, прийняте ДПІ. Визнано неправомірною та скасовано податкову вимогу №546-16 від 21.01.2016, прийняту ДПІ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що положеннями ПК України не передбачено нарахування на платника податку фінансових санкції за несвоєчасну сплату узгоджених суми податкових зобов'язань, зокрема з податку на прибуток, за умови вчасного виправлення ним показників в податкової декларації, що мало місце в даній справі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки вважає, що позивач не сплатив узгоджені ним суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014, що є наслідком для нарахуванням на нього спірним податковим повідомленням-рішенням штрафної санкції, а наявність такого податкового боргу - застосуванням пені. На правильність своєї позиції наводить висновки Верховного Суду України, які викладені в поставної від 16.06.2015 по справі №21-377а15.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами проведеної камеральної перевірки ТОВ «СК «Власний захист» щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік складено акт №4296/26-56-12-04-29/39439294 від 27.07.2016, яким було встановлено порушення термінів сплати платником самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно поданої річної податкової декларацію на прибуток підприємства за 2014 рік в сумі 252252 грн. 00 коп. протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2016 №0004831204, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 252 000 грн. 00 коп. Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 50400 грн. 00 коп.

Крім того, податковим органом винесено податкову вимогу 21.01.2016, якою нараховано пеню в сумі 61142 грн. 79 коп.

Також судами встановлено, що позивачем, до проведення ДПІ перевірки, - 13.11.2015 подано уточнюючу декларацію на прибуток підприємства за 2014 рік, де самостійно виправлено описку із зазначення суми податку на прибуток у розмірі 252 грн. 00 коп., яка своєчасно сплачена. При цьому зауважень до уточнюючої податкової декларації від ДПІ не надходило.

Відповідно до частини 1 пункту 50.1 статті 50 ПК України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно частини 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3-5 пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Доводи відповідача, які покладені в основу касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду Верховним Судом даної справи. Натомість його посилання на висновки Верховного Суду України, які викладені в постанові від 16.06.2015 по справі №21-377а15 не підлягають застосування під час розгляду даної справи, оскільки такі викладені за наслідками вирішення інших спірних правовідносин, - перерахування платником податків суми податного зобов'язання не на той казначейський розрахунковий рахунок.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду