Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №815/6093/14

касаційне провадження №К/9901/5613/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продтоварів» (далі - Товариство) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 (суддя - Аракелян М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді - Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продтоварів» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2014 № 0000812200 та № 0000802200.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Інспекція неправомірно застосувала до нього штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки податкове повідомлення-рішення №000292200 від 01.04.2014 було отримане Товариством 30.04.2014, у зв'язку з чим останнім календарним днем сплати грошового зобов'язання згідно цього повідомлення-рішення було 10.05.2014, яке припало на вихідний день - суботу, з огляду на зо останнім днем сплати вважається наступний робочий день - 12.05.2014. Також, Товариство посилається на те, що станом на 14.05.2014 у нього обліковувалась переплата з податку на прибуток у сумі 9114,03 грн., яка протиправно не була зарахована Інспекцією в рахунок погашення податкового боргу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 24.12.2014 у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.03.2015 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що часткова сплата узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 000292200 від 01.04.2014, відбулася 12.05.2014 та 02.06.2014 - тобто із порушенням граничного строку оплати, з урахуванням того, що положення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України містить чітке визначення щодо терміну сплати податкових зобов'язань. Також, суди виходили з того, що Товариство не довело належними та допустимими доказами факту наявності у нього переплати з податку на прибуток у сумі 9114,03 грн. станом на 14.05.2014.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.04.2015 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме - пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки сума штрафних санкцій, що була застосована Інспекцією до Товариства, не відповідає сумі податкового боргу.

Відповідач своє процесуальне право на подання відзиву на касаційну скаргу не реалізував.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 24.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 30.04.2014 Товариство отримало податкове повідомлення-рішення №000292200 від 01.04.2014 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 250641,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 62660,00 грн. Інспекція провела камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток згідно акту перевірки від 19.02.2014 159/2200/00379293 та податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 № 0000292200, за результатами якої був складений акт від 26.06.2014 року № 704/2200/00379293, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного згідно податкового повідомлення-рішення від 01.04.2014 № 0000292200, з затримкою до 30 календарних днів, а саме - 12.05.2014 згідно платіжних доручень № 861 (на суму 146000,00 грн.) і № 863 (на суму 9500,00 грн.) та згідно платіжного доручення № 918 від 02.06.2014 на суму 106613,20 грн. Також, в акті перевірки було встановлено, що станом на 10.05.2014 у Товариства обліковувалась переплата з податку на прибито у сумі 51187,80 грн., яка була зарахована у рахунок погашення податкового боргу.

На підставі акту перевірки від 26.06.2014 № 704/2200/00379293 Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 01.07.2014 №0000812200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21816,00 грн. та форми «Ш» від 01.07.2014 №0000802200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4395,32 грн.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство сплатило узгоджену суму податкових зобов'язань, визначених згідно податкового повідомлення-рішення №000292200 від 01.04.2014, із порушенням граничного строку сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, з огляду на що Інспекція правомірно застосувала до позивача штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому, суди обґрунтовано відхилили як безпідставні посилання Товариства на пункт 56.13 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки положення вказаного пункту стосуються строків оскарження рішень контролюючих органів, тоді як пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України містить чітке визначення щодо строку сплати податкових зобов'язань та не допускає жодних двозначних трактувань. Також, суди виходили з того, що Товариство не довело належними та допустимими доказами факту наявності у нього переплати з податку на прибуток у сумі 9114,03 грн. станом на 14.05.2014.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання скаржника на невідповідність суми штрафних санкцій, застосованих до нього Інспекцією, сумі його податкового боргу є безпідставними, оскільки в силу положень пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафні санкції застосовуються, виходячи з погашеної суми податкового боргу, а не його залишку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продтоварів» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна