Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №810/2532/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №810/2532/16

адміністративне провадження №К/9901/27945/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Пласт" до Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Пласт" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Миронівського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001071502 від 11 травня 2016 року, одночасно порушивши й питання відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення у справі.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, прийшовши до висновку про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив позовну заяву без руху в зв'язку з її невідповідністю приписам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору, а також доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, і копій доданих до позову письмових матеріалів для відповідача.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій ставив вимогу про їх скасування, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неврахування наведених ним в позовній заяві підстав для відстрочення сплати судового збору, а також доданої до неї копії постанови Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі №810/857/16, в якій, на думку Товариства, суд, встановивши однакові з даною справою обставини, скасував податкове повідомлення-рішення, що є аналогічним з оскаржуваним у даній справі та відрізняється лише періодом, а тому, з врахуванням положень частини 1 статті 72 КАС України, позивач не повинен подавати докази на підтвердження обставин даної справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не надав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом було віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 10 цього Кодексу й визначала, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

Вимоги до позовної заяви встановлено статтею 106 КАС України, згідно із частинами 2 та 3 якої на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

За змістом частини 1 статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI, згідно із підпунктами 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 якого (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та зважаючи, що предметом спору у даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001071502 від 11 травня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на загальну суму 6441741,20 грн. (тобто спір носить майновий характер), суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що розмір належного до сплати Товариством за подання даного позову судового збору становить 96626,12 грн. (6441741,20 грн. х 1,5 %).

Однак, позивач, не додавши до позовної заяви доказів сплати судового збору, разом з тим просив відстрочити його сплату, посилаючись на те, що починаючи з січня 2016 року відповідачем, крім оскаржуваного у даній справі, було прийнято ще шість податкових повідомлень-рішень, які також оскаржені позивачем у судовому порядку, що, в свою чергу, потребує значних фінансових витрат на сплату судового збору, а отже створює для позивача фінансові труднощі.

Відповідно до статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду, і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 10 КАС України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду, незалежно від майнового стану.

Разом з тим, наведені положення дають підстави й для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Як свідчать матеріали справи та зазначили в оскаржуваних ухвалах суди попередніх інстанцій, позивач не надав жодних доказів його незадовільного фінансового стану, зокрема, внаслідок понесення значних витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в інших справах, що, в свою чергу, впливає на діяльність Товариства як такого (документи бухгалтерського обліку та податкової звітності тощо), а тому суди прийшли до правильного висновку про необґрунтованість заявленого ним клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишили останнє без задоволення.

Стосовно ж доданих Товариством до апеляційної та касаційної скарг копій ухвал Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справах №810/1880/16 та №810/1803/16, то останні хоча й були постановлені у часі раніше, ніж оскаржувана у даній справі ухвала суду першої інстанції (16 серпня 2016 року), проте, як вже зазначалось, суду першої інстанції не подавались й, до того ж, свідчать лише про те, що суд, враховуючи наявні у інших справах докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відстрочення позивачеві сплати судового збору, однак, жодним чином не підтверджують незадовільний фінансовий стан Товариства, яке, в свою чергу, як суб'єкт господарської діяльності повинне, виходячи з свого фінансового стану, самостійно визначати можливість та пріоритетність сплати судового збору при зверненні до суду з позовами.

Суд касаційної інстанції також погоджується й з встановленими судом першої інстанції іншими недоліками позовної заяви (неподання доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та копій всіх доданих до позовної заяви документів для відповідача), оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.

Твердження ж позивача про те, що докази на підтвердження наведених в позові обставин не подані ним у зв'язку з тим, що такі обставини вже встановлені Київським окружним адміністративним судом при розгляді та ухваленні постанови від 23 травня 2016 року у справі №810/857/16, а тому, з врахуванням положень частини 1 статті 72 КАС України, не підлягають доведенню при вирішенні даної справи, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки приписами частини 2 статті 106 КАС України для особи, що звертається з позовною заявою, встановлено лише два можливих альтернативних варіанти поведінки: надати докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а в разі неможливості - зазначити докази, які не вона може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Враховуючи викладене та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана Товариством позовна заява не відповідала вимогам статті 106 КАС України, касаційний суд вважає, що остання обґрунтовано залишена без руху ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року), у якій зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлений відповідний строк для цього.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду