Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №804/2710/17

адміністративне провадження №К/9901/41008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОДРУЖЕСТВО" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОДРУЖЕСТВО" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду скарг,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОДРУЖЕСТВО" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення №0000221401 від 11 жовтня 2016 року про застосування до платника податків штрафних санкцій в сумі 365400,00грн. та рішень про відмову в задоволенні скарг Товариства на вказане податкове повідомлення-рішення - №13680/10/218-10-10-4-33 від 23 грудня 2016 року, прийнятого Офісом великих платників податків ДФС, та №5239/6/99-99-11-0301-25 від 16 березня 2017 року, прийнятого Державною фіскальною службою України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали; далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору в належному розмірі.

При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру - про скасування рішення Офісу великих платників податків ДФС №13680/10/218-10-10-4-33 від 23 грудня 2016 року та Державної фіскальної служби України №5239/6/99-99-11-0301-25 від 16 березня 2017 року про відмову в задоволенні скарг Товариства на податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС №0000221401 від 11 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на відсутність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, оскільки до останньої було додано докази сплати судового збору в сумі 6029,10 грн., тобто як за одну вимогу майнового характеру - скасування податкового повідомлення-рішення; позовні ж вимоги про скасування рішень за наслідками розгляду скарг Товариства на вказане повідомлення-рішення, на думку останнього, помилкового розцінені судом як окремі вимоги немайнового характеру; до того ж, в першій інстанції позивачем судовий збір за них не справлявся.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не надав.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, за змістом пункту 6 частини 1 статті 7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Згідно ж з пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України ще одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Так, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

Частиною 1 статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до апеляційної скарги встановлено статтею 187 КАС України, відповідно до частини 6 якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

За змістом частини 3 статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частиною 1 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI, згідно із підпунктами 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 якого (в редакції, що діяла на момент подання позовної заяви та апеляційної скарги; далі - Закон №3674) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; разом з тим, за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону №3674 за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначив в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд та вже вказувалось в цій постанові, в позовній заяві (з врахуванням уточнень) Товариством заявлено вимоги про скасування податкового повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС №0000221401 від 11 жовтня 2016 року, яким до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 365400,00грн., рішення Офісу великих платників податків ДФС №13680/10/218-10-10-4-33 від 23 грудня 2016 року та рішення Державної фіскальної служби України №5239/6/99-99-11-0301-25 від 16 березня 2017 року про відмову в задоволенні скарг Товариства на вказане податкове повідомлення-рішення.

Отже, уточнена позовна заява містить три окремих позовних вимоги та носить як майновий, так і немайновий характер.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, подана позивачем апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 187 КАС України (відсутність документа про сплату судового збору в належному розмірі), касаційний суд вважає, що остання обґрунтовано залишена без руху ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, у якій зазначено недоліки апеляційної скарги, спосіб їх усунення і встановлений відповідний строк для цього.

Доводи ж касаційної скарги про відсутність у позивача обов'язку зі сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру, враховуючи, що, звертаючись з позовною заявою у даній справі (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог), він сплачував судовий збір лише як за одну вимогу майнового характеру, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки базою для обчислення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду є саме ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не розмір фактично сплаченого при зверненні до суду або стягнутого судом в порядку розподілу судових витрат судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні судового рішення, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОДРУЖЕСТВО" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду