Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №1570/5761/12

адміністративне провадження №К/9901/22627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року у справі №1570/5761/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області

про визнання незаконними дій, бездіяльності, визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області (далі Інспекція) у грудні 2016 року звернулась до Верховного Суду Україні із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року в зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 19.12.2016 відкрито провадження у справі.

14.02.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи якими обґрунтовано заяву, перевіривши правильність застосування судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2015 року частково задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 25 липня 2012 року №0003351701 та №0003361701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року відмовлено в задоволенні касаційної скарги Інспекції та залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи договори підписані їх сторонами, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками. В матеріалах справи також містяться звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, у яких міститься інформація щодо замовників, видів послуг, які їм надавались, та на яку суму. Звіти підписано головним бухгалтером банківської установи та скріплено печаткою банку. Таким чином, відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

В підтвердження невідповідності ухали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Інспекція послалась на постанову Верховного Суду України від 04 жовтня 2016 року у справі №810/7161/14.

В постанові Верховного Суду України, зокрема, зазначено, що під час судового розгляду цієї справи ДФС … надіслала протокол допиту свідка ОСОБА_3, в якому зазначено, що останній за винагороду погодився стати засновником і керівником ТОВ «Білдінг-Індастрі» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, до діяльності вказаної юридичної особи та підписання фінансово-господарських документів не має жодного відношення. ОДПІ під час судового розгляду справи надала суду копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4, в якому також зазначено, що останній за винагороду погодився стати засновником і керівником ТОВ «Карраген» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, до діяльності вказаної юридичної особи та підписання фінансово-господарських документів не має жодного відношення.

Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали, що протоколи допиту свідків до уваги не приймає як неналежні та недопустимі докази, адже ці відомості отримано відповідачем не тільки поза межами судового процесу, а й з порушенням принципу безпосередньої перевірки цих доказів як судом, так і посадовими особами ОДПІ, які здійснювали перевірку відповідача. Крім того, за своїм змістом свідчення зазначених громадян стосуються їх особистої протиправної діяльності та ступеню вини, які належить з'ясовувати в межах кримінального провадження.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з таким висновком не погодилась виходячи з правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 04.10.2016 №810/7161/14 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме - пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України Інспекція послалась на те, що судом касаційної інстанції не враховано вирок Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2015 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 КК України - пособництво у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Вказаним вироком ОСОБА_5 визнано винним у створенні фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Фудцентр-КСГ» за допомогою якого надавались послуги по ухиленню від оподаткування та надання податкової вигоди третім особам - представникам реального сектору економіки.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ані під час касаційного перегляду справи, Інспекція не посилалась на наявність вироку Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2015 року, який набрав законної сили 16.03.2015року, копія вироку до матеріалів апеляційної та касаційної скарг не додавалась, відтак судами апеляційної та касаційної інстанцій не досліджувались обставини встановлені цим вироком.

В той же час, частково задовольнивши адміністративний позов суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив з того, що матеріали справи та надані під час розгляду справи сторонами докази, підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ПП «Будстоун-К», ПП «Фудцентр-КСГ» господарських угод, а Інспекцією не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків щодо цих угод, викладених в акті перевірки.

Тому відсутні підстави вважати, що в ухвала Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року не відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2016 року, оскільки їх прийнято на підставі оцінки і аналізу різних за змістом доказів та встановлення під час розгляду справ різних обставин справи.

Згідно з приписами частини 1 статті 242 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов :

про повне або часткове задоволення заяви;

про відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 242, 244 та пунктом 1 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУДФС в Одеській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року у справі №1570/5761/12.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер