Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2020 року у справі №804/10022/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №804/10022/15

адміністративне провадження №К/9901/28241/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року (головуючий суддя - Юрков Є.О.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Круговий О.О., судді - Семененко Я.В., Бишевська Н.А.)

у справі №804/10022/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руш"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Руш" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Спеціалізована ОДПІ), правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, як платник податку, який щомісяця сплачує авансові внески по податку на прибуток, звільнений від обов`язку подання податкових декларацій за квартал, півріччя та три квартали. Вказує, що подані ним разом з заявою про намір досягнення податкового компромісу за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 документи були прийняті контролюючим органом як належним чином оформленні, а тому задекларована платником сума грошового зобов`язання за уточнюючим розрахунком до податкової декларації по податку на прибуток за 2014 рік є узгодженою. Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариство сплатило суму податкового зобов`язання відповідно до процедури податкового компромісу, оскаржуване рішення контролюючого органу №11428/10/28-01-39-01-11 від 29.04.2015 в частині відмови Товариству у використанні права скористатися процедурою податкового компромісу, для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний період - 2014 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №11428/10/28-01-39-01-11 від 29.04.2015 про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах досягнення процедуру податкового компромісу в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «РУШ» у використанні права скористатися процедурою податкового компромісу для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за звітний період - 2014 рік;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на користь ТОВ «РУШ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 грн 08 коп., сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «РУШ» згідно банківської квитанції №5884543 від 26.06.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття рішення про відмову у застосуванні податкового компромісу з підстав порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що платник податків не подавав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період І квартал 2014 року, а отже не має права скористатися процедурою податкового компромісу для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за базовий звітний період - 2014 рік.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

10 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

07 липня 2018 року від Офісу великих платників податків ДФС надійшло клопотання про заміну відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №247 реорганізовано. зокрема Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, шляхом її приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та заміни відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «РУШ» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.05.2002 та з 03.06.2002 перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

15.04.2015 Товариством подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів заяву про застосування податкового компромісу, відповідно до якої платник виявив намір про досягнення податкового компромісу відповідно до поданих уточнюючих розрахунків, згідно з наведеним переліком за 2014 рік. До заяви було додано перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість для застосування процедури досягнення податкового компромісу.

Також, 15.04.2015 Товариством за процедурою податкового компромісу було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік з додатками.

Платіжними дорученнями від 29.04.2015 №12823 та від 29.04.2015 №12824 позивачем сплачено 5% податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства у розмірі 212 455, 00 грн та податку на додану вартість у розмірі 210 600 грн відповідно.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення від 29.04.2015 №11428/10/28-01-39-01-11, яким погоджено застосування процедури податкового компромісу за сумою заниження податку на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку про компроміс, що складає 4 212 011 грн (сума податкових зобов`язань з податку на додану вартість для досягнення податкового компромісу (5%) - 210 600 грн) та зазначено про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки в межах досягнення процедури податкового компромісу.

Разом з цим, відповідачем також вказано, що відносно поданого уточнюючого розрахунку з податку на прибуток за 2014 рік в рамках застосування податкового компромісу, розрахунок не розглядався, так як платник податків не надав податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 1 квартал 2014 року та не має права скористатися процедурою податкового компромісу, для подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на прибуток за базовий період - 2014 рік.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (тут і надалі у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог пунктів 1-3, 5, 10-12 підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» Розділу XX «Перехідні положення» податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми статті 50 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов`язань вважається узгодженою.

Платник податків сплачує податкові зобов`язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов`язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Діяння, вчинене платником податків або його посадовими (службовими) особами, що призвело до заниження його податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, якщо такі податкові зобов`язання уточнені за процедурами застосування податкового компромісу та сплачені до бюджетів, не вважається умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Аналогічний порядок застосування процедури податкового компромісу передбачений і Методичними рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 17.01.2015 № 13 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 2.1 яких податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість (у зв`язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв`язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування).

Під заниженням податкових зобов`язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 01.04.2014, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов`язань.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що процедура податкового компромісу поширюється виключно на факти заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість (у зв`язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв`язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування), у тому числі, у разі якщо платник вирішив скористатися процедурою податкового компромісу та подав відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначив суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість з переліком (описом) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством, у відповідності до вимог п. 57.1 статті 57 ПК України подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, що без зауважень була прийнята контролюючим органом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не встановлює обов`язку платника при здійсненні ним коригування показників податкових зобов`язань з податку на прибуток за процедурою податкового компромісу подавати уточнюючу декларацію саме за звітний період - І квартал 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача не було правових підстав для відмови Товариству у застосуванні податкового компромісу з підстав порушення останнім п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, контролюючим органом не зазначено. Скаржником у касаційній скарзі наводяться доводи, аналогічні тим, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова