Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.05.2018 року у справі №813/2376/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 813/2376/17

адміністративне провадження № К/9901/48597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 813/2376/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про визнання дій протиправними

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кухар Н. А.,

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О. І., суддів Запотічного І. І., Сапіги В. П.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

1.1. визнати протиправними дії Головного територіального управління у Львівській області, які полягають у проведенні неповної, необ'єктивної та упередженої позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" з питань, зазначених у скарзі ОСОБА_1 від 03 квітня 2017 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі №8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" з питань, зазначених у скарзі позивача, не була повною, об'єктивною та неупередженою, чим порушено його право як скаржника на дії та бездіяльність арбітражного керуючого. Крім того, позивач указував, що він є акціонером ВАТ "Львівська макаронна фабрика" та йому належить 86,05 % акцій цього товариства, а отже, його права та законні інтереси є порушеними. На думку позивача, під час проведення перевірки відповідачем не було повністю з'ясовано усі обставини діяльності арбітражного керуючого під час виконання нею повноважень ліквідатора ВАТ "Львівська макаронна фабрика", які мають значення для оцінки її дій на предмет дотримання вимог законодавства в ході ліквідаційної процедури ВАТ "Львівська макаронна фабрика".

3. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, та зазначив, що дії посадових осіб відповідача з проведення перевірки стосуються арбітражного керуючого ОСОБА_2, а не позивача, а тому право оскаржити такі дії мають право особи, щодо яких вони здійсненні, а також особи, які є суб'єктом правовідносин. За доводами відповідача, позивач не є суб'єктом вказаних правовідносин. У справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика", яка перебуває у провадженні в господарському суді Львівської області, позивач у цій справі учасником провадження не визнаний (ухвала господарського суду Львівської області від 01.03.2016 року у справі 8/29).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.03 квітня 2017 року ОСОБА_1 направив до Міністерства юстиції України скаргу на дії та бездіяльність ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика", у якій просив провести позапланову перевірку дотримання арбітражним керуючим ОСОБА_2 вимог законодавства під час здійснення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика", за численні та грубі порушення законодавства просив застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2, дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (т. 1, а. с. 22).

5. Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги від 03 квітня 2017 року повідомило позивача листом від 24 квітня 2017 року за № 15635/Г-10531/9, що Головне територіальне управління юстиції у Львівській області зобов'язане провести перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика", з питань, які порушені у зверненні старшого слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області майора поліції Дмитріва Р. М., від 01.03.2017 року № 1923/38/02-2017, з урахуванням питань, викладених у скарзі ОСОБА_1, які будуть включені в предмет перевірки (т. 1, а. с. 22).

6. Дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України від 20 квітня 2017 року № 555/Г-10531/9.4, яке надійшло на адресу Головного територіального управління юстиції у Львівській області 27 квітня 2017 року № 7500/0/1-17/05-06, управління зобов'язано включити в предмет позапланової перевірки діяльності арбітражних керуючого ОСОБА_2, при виконанні ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Львівська макаронна фабрика" з питань, які порушені у зверненні старшого слідчого Дмитріва Р. М. від 01 березня 2017 року № 1923/38/02-2017 та питання, викладені у скарзі гр. ОСОБА_1 від 03 квітня 2017 року б/н, під час проведення заходу контролю.

7. Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області листом від 03 травня 2017 року № Г-258/06 повідомлено позивача, про те, що про результати проведеної позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2, і вжиті заходи буде поінформовано додатково.

8. Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області видано голові комісії - головному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Вільчинській Х. І., та членам комісії - головному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Білику А. І., провідному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шайді Т. В., доручення від 10 травня 2017 року № 14 та посвідчення від 10 травня 2017 року № 14 на проведення у строк з 09.06.2017 по 13.06.2017 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" (т. 1, а. с. 44-45,47).

9. ОСОБА_2 направлено повідомлення від 10.05.2017 № 14 про проведення позапланової невиїзної перевірки у строк із 09.06.2017 по 13.06.2017, яким також зобов'язано надати комісії у термін до 09.06.2017 пояснення, підтверджуючі документи щодо тверджень, зазначених зокрема, у скарзі ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 48-49).

10. Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області видано голові комісії - головному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Вільчинській Х. І., та членам комісії - головному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Білику А. І., провідному спеціалісту відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шайді Т. В., доручення від 17.05.2017 № 14/1 та посвідчення від 17.05.2017 № 14/1 на проведення у строк з 09.06.2017 по
13.06.2017 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" (т. 1, а. с. 50-51,52-53).

11. ОСОБА_2 направлено повідомлення від 17.05.2017 № 14/1 про проведення позапланової невиїзної перевірки у строк із 09.06.2017 по 13.06.2017, яким також зобов'язано надати комісії у термін до 09.06.2017 пояснення підтверджуючі документи щодо тверджень, зазначених, зокрема, в скарзі ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 54-55).

12. За наслідками перевірки складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки від 13.06.2017 року № 14 та акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 22.06.2017 року № 14. Перевіркою встановлено, що в частині перевірених питань, наданих матеріалів на час проведення перевірки та в межах предмету її проведення, порушень в діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" та керуючого санацією справі про банкрутство ВАТ "Пресмащ" не виявлено, зокрема, у справі про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика": щодо продажу майна банкрута; щодо черговості задоволення вимог кредиторів; щодо визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута; щодо аналізу фінансового становища банкрута; щодо звільнення працівників, щодо закриття рахунків банкрута; щодо звітування перед комітетом кредиторів; щодо розгляду кредиторських вимог. (т. 1, а. с. 122-139).

13.05 липня 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області на адресу позивача було скеровано лист за № Г-258/2/06 щодо результатів проведеної позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 71).

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії комісії та її членів під час здійснення перевірки має лише арбітражний керуючий, під час виконання повноважень ліквідатора у справі №8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" проведеної Головним управлінням юстиції у Львівській області. При цьому позивачем не доведено порушення його прав чи інтересів відповідачем під час проведення Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика".

ІV. Касаційне оскарження

16. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 23 квітня 2018 року.

17. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: частину 2 статті 106 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 2.6 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Мін'юсту від 27.06.2013 № 1284/5, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частину 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства".

18. Порушення норм процесуального права позивач вбачає у неповній оцінці судами першої та апеляційної інстанції наданих ним доказів, а також у неврахуванні судами його безпосереднього інтересу за наслідками розгляду його скарги на протиправні дії арбітражного керуючого при здійсненні ним повноважень ліквідатора щодо товариства, акціонером якого є позивач (статті 6, 69, 71 КАС України, у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; статті 72, 77 КАС України, у редакції, що діяла на момент розгляду судом апеляційної інстанції).

19. У зв'язку із зазначеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20. Касаційна скарга позивача містить клопотання про розгляд справи за його участі.

21. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 813/2376/17 (суддя-доповідач Стрелець Т. Г., судді Білоус О.

В., Желтобрюх І. Л. ).

22.04 липня 2018 року справа № 813/2376/17 надійшла до Верховного Суду.

23.04 липня 2018 року у Верховному Суді зареєстровано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить розглядати справу за участі його представника.

25.12 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 710/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.

Г.

26. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Уханенка С. А.

V. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

28. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з пунктами 2.1-2.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (що діяв на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок № 1284/5) контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

31.1. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

31.2. Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

- проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);

- надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

- складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

32. Згідно з пунктом 2.6 Порядку № 1284/5 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

33. Згідно з пунктом 6.6 Порядку № 1284/5 акт перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин.

34. За змістом пунктів 6.6.1.- 6.6.3 Порядку №1284/5 у вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, щодо якого здійснюється перевірка, та реквізити Довідки.

34.1. У описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку.

34.2. У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого.

34.3. У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

34.4. У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.

35. За пунктом 6.7 Порядку № 1284/5 акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

36. Відповідно до частин 1 -2 статті 2 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

37. Приписами пункту 8 частини 1 статті 3 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

38. Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній до
15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

VІ. Позиція Верховного Суду

39. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

42. Відповідно до частин 1 -2 статті 2 КАС України (в редакції до
15.12.2017), яка застосована судом першої інстанції при вирішенні цього спору, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

43. Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

44. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 2 та частині 1 статті 5 КАС України у редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.

45. У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив: "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

45.1. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

46. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

47. Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

48. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

49. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно - смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

50. При тлумаченні згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від
15.12.2015 (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

51. Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

52. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

53. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

54. Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

55. Ураховуючи установлені судами попередніх інстанцій обставини справи, звернення до суду з цим позовом зумовлене тим, що позивач не погоджується з результатами розгляду його скарги та висновками акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 22.06.2017 року № 14 в частині перевірених питань, наданих матеріалів на час проведення перевірки та в межах предмету її проведення, за якими порушень в діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика" та керуючого санацією у справі про банкрутство ВАТ "Пресмащ" не виявлено.

56. Верховний Суд зауважує, що акт перевірки є документом, який оформляється при проведенні планових і позапланових заходів контролю, тому за своєю правовою природою акти перевірок діяльності арбітражних керуючих є службовими документами, які фіксують факти проведення перевірок, містять відомості про виявлені порушення вимог законодавства або їх відсутність і не належать до носіїв відповідної доказової інформації.

57. Отже, результати перевірки та висновки, яких дійшов контролюючий орган (відображені в акті), не породжують для позивача юридичних наслідків, тому немає обґрунтованих підстав вважати, що при проведенні перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2 відповідач порушив права позивача.

58. Верховний Суд звертає увагу, що підставами позову була виключно незгода позивача із висновками контролюючого органу, викладеними в довідці та акті перевірки, складеними за наслідками розгляду скарги позивача, про відсутність порушень у діях арбітражного керуючого ОСОБА_2 під час виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика".

59. Сама по собі незгода з висновками контролюючого органу та/чи результатами перевірки не може бути підставою для висновку, що відповідач діяв протиправно стосовно скаржника.

60. Наведені висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 826/13187/17, від 06 лютого 2020 року в справі № 804/3819/17 та ін. і підстав для відступу від неї у касаційній скарзі не наведено.

61. За таких обставин та правового регулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

62. Аргументи позивача, наведені у касаційній скарзі, про порушення відповідачем його прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є помилковими, виходячи в такого.

63. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Захист власності) "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

64. Поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є автономним поняттям, яке охоплює як "існуюче майно", так і активи, в тому числі позови, щодо яких заявник може стверджувати, що він або вона має принаймні, "законне очікування".

65. Водночас майбутній прибуток є "власністю" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод лише в тому випадку, якщо такий прибуток було отримано або існує забезпечена правовою санкцією вимога щодо його отримання (Ian Edgar (Liverpool) Ltd v. the United Kingdom (ухв. ); Wendenburg and Others v. Germany (ухв. ); Levanen and Others v.

Finland (ухв. ); Anheuser-Busch Inc. v. Portugal [ВП], § 64). І навпаки, обсяг бізнесу, що отримує особа від вільної діяльності - без фіксованого доходу і без гарантованого обороту, що є предметом ризику в економічному житті, не є "майном" (Greek Federation of Customs Officers, Gialouris and Others v. Greece, Commission decision).

66. У цій справі позивач стверджує про порушення своїх прав як акціонера, проте жодних питань майнового характеру, які б безпосередньо впливали на майновий стан позивача, судами при розгляді цієї справи не вирішувалося, а отже стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є застосовною до цього спору.

67. Інші доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

68. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ. Судові витрати

69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі № 813/2376/17 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Н. В. Шевцова

О. В. Кашпур

С. А. Уханенко