Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2019 року у справі №0940/1547/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 0940/1547/18

адміністративне провадження № К/9901/6507/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (ухвалене судом у складі судді Чуприни О. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Шавеля Р. М., суддів: Улицького В. З., Кузьмича С. М. ) у справі за позовом Фермерського господарства "Персей Агро" (далі - ФГ "Персей Агро") до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель провідного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Польового Дениса Юрійовича, ГУ Держгеокадастру, третя особа - Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі - Прикарпатська ДСДС), про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ФГ "Персей Агро" звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис № 623/0/19-18-ДК/0175Пр/03/01/-18 від 27 липня 2018 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 31 жовтня 2018 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис ГУ Держгеокадастру № 623/0/19-18-ДК/0175Пр/03/01/-18 від 27.07.2018, винесений ФГ "Персей Агро".

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач не може вважатися суб'єктом вчинення самовільного захоплення земельної ділянки, відображеного в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 623/0/92-18-ДК/468/АП/09/01/-18 від 11.06.2018, оскільки виконував умови договору підряду.

У разі ж виявлення порушення вимог земельного законодавства, відповідачі могли вживати відповідні заходи чи накладати певні стягнення лише відносно Прикарпатської ДСДС як особи, яка здійснювала всі дії по відношенню до спірної земельної ділянки, і лише за умови доведення неправомірного використання земельної ділянки до моменту проведення її реєстрації в листопаді 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 березня 2019 року ГУ Держгеокадастру звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені в цій справі скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а саме справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, та суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Зазначає також, що договір підряду не може заслуговувати на увагу та не може підтверджувати правовірність використання земельної ділянки, яка є предметом оскаржуваного припису.

Даний договір укладений особою, яка не мала належного обсягу цивільної дієздатності на укладення такого правочину, з огляду на те, що Прикарпатська ДСДС не є належним користувачем спірної земельної ділянки.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 04.04.2018 № 317/0/92-18- ЛК/317/АП/09/01-18, встановлено, що у Прикарпатської ДСДС відсутні будь-які, встановлені чинним законодавством, правовстановлюючі документи, зокрема, на земельну ділянку, яка є предметом оскаржуваного припису.

Зазначає, що державний акт на право користування спірною земельною ділянкою видано Інституту хрестцових культур Української академії аграрних наук та не може підтверджувати правомірність користування цією земельною ділянкою Прикарпатською ДСДС.

Крім того, судовими рішеннями у справі № П-20/144-14/82 встановлено, що зазначений акт не пройшов державну реєстрацію, не містить дати видачі, підпису голови сільської (міської) ради, а відтак зазначений акт не може доводити виникнення на їх підставі права постійного користування земельною ділянкою.

Так як сільськогосподарський обробіток здійснювало ФГ "Персей Агро", то воно і є винною стороною, яка правомірно притягнена державним інспектором до відповідальності, і яка повинна відповідно до вимог припису звільнити таку земельну ділянку, сплатити визначений постановою про накладення адміністративного стягнення штраф та шкоду відповідно до розрахунку визначення розміру шкоди.

Повноваження державного інспектора, при здійсненні ним заходів державного контролю, є дискреційними.

На момент здійснення заходів державного контролю згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право на спірну земельну ділянку зареєстровано за державною в особі ГУ Держгеокадастру.

У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Персей Агро" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Анцупова Т. О., судді: Кравчук В. М., Стародуб О. П.

Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О. відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року № 836/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру Польовим Д. Ю. проведено обстеження і перевірку щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, про що складено акт обстеження земельної ділянки № 623/0/92-18-ДК/239/АО/10/01/-18 від 04.05.2018 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 623/0/92-18-ДК/468/АП/09/01/-18 від 11.06.2018.

Наведеними заходами встановлено, зокрема, що земельна ділянка площею 37,1750 га (кадастровий номер 2625884200:04:003:0004), яка розташована на території Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, на момент обстеження обробляється ФГ "Персей Агро" шляхом розорювання та посіву сільськогосподарських культур, без відповідних документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою.

Враховуючи виявлене порушення, державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 623/0/92-18-ДК/0177П/07/01/-18 від 13.07.2018.

За наслідками розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, останнім винесено 27.07.2018 постанову про накладення адміністративного стягнення № 623/0/92-18-ДК/0175По/08/01/-18.

Також 27.07.2018 державним інспектором винесено спірний припис № 623/0/19-18-ДК/0175Пр/03/01/-18, яким позивача зобов'язано в 30-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, а саме: звільнити земельну ділянку.

Не погодившись з приписом ГУ Держгеокадастру, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Згідно з частиною 1 статті 188 Земельного кодексу України (далі - ЗК) державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення № 15) встановлено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпунктів 30,31 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, ГУ Держгеокадастру в області здійснює державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття.

Підпунктом 1 пункту 6 цього Положення визначено, що посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб тощо.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

В розумінні частини 1 статті 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Абзацом першим частини 1 статті 123 ЗК передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених частини 1 статті 123 ЗК , передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судами встановлено, що роботи, які здійснювались ФГ "Персей Агро" на земельній ділянці площею 37,1750 га (кадастровий номер 2625884200:04:003:0004), яка розташована на території Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, проводились на підставі договору підряду № 19/16/4 від 19.12.2016 та додаткових угод до нього, за якими позивач (підрядник) зобов'язується надати Прикарпатській ДСДС (замовник) комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції замовником на сільгоспугіддях замовника, а останній зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг підрядника.

Окрім наведених документів, факт укладення і виконання цього договору стверджується замовленням № 10 від 02.05.2018 на виконання робіт по дискуванню, рихленню, передпосівному обробітку, посіву соняшника, внесенню гербіцидів, ЗЗР та мінеральних добрив, збору врожаю комбайнами, а також поясненнями третьої особи Прикарпатської ДСДС.

Виходячи з наведеного, спірна ділянка входить до кола земельних ділянок, роботи на яких виконувалися позивачем в рамках договору підряду № 19/16/4 від
19.12.2016р. та додаткових угод до нього.

Укладаючи договір підряду № 19/16/4 від 19.12.2016, третя особа Прикарпатська ДСДС діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась спірною земельною ділянкою, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000256, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 в справі № 809/1231/17, яке набрало законної сили, а також відомостями з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем) станом на 01.01.2016, довідкою Відділу у Тисменицькому районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.07.2015.

Державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за державою в особі ГУ Держгеокадастру здійснено 03.11.2017, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 103146256 від 09.11.2017, тобто, після укладення і виконання договору підряду за № 19/16/4 від 19.12.2016.

При цьому, як зазначили суди, на підставі рішення Арбітражного суду Івано-Франківської області від 12.04.1994 по справі № 354/5 Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000257 на території земель, зокрема, Підлузької сільської ради для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду та ведення сільського господарства.

Згідно з пунктом 4 Статуту Прикарпатської ДСДС, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 15.02.2018, правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук є Прикарпатська ДСДС Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Зокрема, правонаступником Інституту хрестоцвітих культур Української академії аграрних наук згідно з наказом Української академії аграрних наук № 29 від
25.02.1999 був Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук. На підставі постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 18.05.2011 "Про оптимізацію мережі наукових установ Національної академії аграрних наук України" та наказу № 10 від
25.01.2012 "Про перейменування Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН" була створена Прикарпатська ДСДС.

Таким чином, Прикарпатська ДСДС користується земельною ділянкою на території земель Підлузької сільської ради на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №000257, виданого на виконання рішення Арбітражного суду Івано-Франківської обл. від 12.04.1994 в справі № 354/5.

Виходячи з приписів статей 125, 126, 141 Земельного кодексу України, враховуючи висновки Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що підстав вважати, що на момент укладення договору підряду з ФГ "Персей Агро" третя особа Прикарпатська ДСДС неправомірно користувалася земельною ділянкою площею 37,1750 га (кадастровий номер undefined), яка розташована на території Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, немає.

Отже, позивач є лише виконавцем певних підрядних сільськогосподарських робіт на обумовленій земельній ділянці, фактичним землекористувачем якої є Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Щодо доводів відповідача про те, що державним інспектором правомірно не взято до уваги договір підряду з огляду на те, що вказаний правочин є нікчемним, є необґрунтованими.

У розумінні частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити частини 1 статті 203 ЦК , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною другою цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (частини 3 , 4 статті 203 ЦК).

Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статті 215 ЦК . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Водночас якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 5 статті 203 ЦК передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В системному аналізі цих норм для визнання правочину недійсним передують умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначено статтею 228 ЦК.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 ЦК).

Так, згідно з частиною третьою цієї статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

У силу частини 1 статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом із тим, відповідно до частини 3 статті 228 ЦК та статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів ГУ Держгеокадастру має виключно у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів про те, що відповідачем не доведено наявність підстав визнання правочину недійсним, визначених частиною 1 статті 215 ЦК, зміст договору підряду відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків. Нікчемним правочин в судовому порядку також визнаний не був.

Відтак, відповідачем у справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності винесення оскаржуваного припису.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуваний позивачем припис №623/0/19-18-ДК/0175Пр/03/01/-18 від 27 липня 2018 року є необґрунтованим та протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 0940/1543/18.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводу касаційної скарги про те, що дана справа мала бути розглянута судом в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного, що є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що порушення норм процесуального права мають бути такими, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте у цій справі суди повно і всебічно з'ясували та встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому зазначені вище доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків судів.

Стосовно доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (оскільки в ухвалах суду від
11.09.2018 та 28.09.2019 не зазначено про розгляд справи без виклику сторін, а ухвал чи повідомлень про дату і час судового розгляду не надходило), слід зазначити таке.

Як видно з матеріалів справи, розгляд справи в апеляційному суді відбувся за участю представників відповідача - Романишина К. В. та Польового Д. Ю., тому порушення, передбачене пунктом 3 частини 3 статті 353 КАС, відсутнє.

Інші доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів та не спростовують правильності висновків судів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець