Історія справи

Ухвала ВП ВС від 09.09.2019 року у справі №815/2493/17
Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №815/2493/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2493/17

адміністративні провадження № К/9901/62249/18, №К/9901/31291/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №815/2493/17

за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: Біляївська районна державна адміністрація Одеської області (Центр надання адміністративних послуг при Біляївській районній державній адміністрації Одеської області), ОСОБА_1, про скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, ухвалену судом у складі колегії суддів: Димерлія О. О. (головуючого), суддів: Єщенка О. В., Шеметенко Л. П.,-

УСТАНОВИЛ:

1. Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач) про скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29164409 від 08.04.2016, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції внесено запис про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 незаконно здійснено будівництво за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2017 у справі №521/17381/16-ц зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйоване приміщенні за цією адресою у первинний стан шляхом демонтажу другого поверху, а тому реєстрація відповідачем права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно є протиправною та підлягає скасуванню.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов.

Скасовано рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08.04.2016 №29164409, на підставі якого до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором Біляївського міськрайонного управління юстиції внесено запис про право власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4. Протоколом розподілу справи від 24.09.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Анцупова Т. О. - головуючий суддя, судді: Кравчук В. М., Бучик А. Ю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2018 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

6.28.01.2019 до суду касаційної інстанції скаржником подано клопотання про закриття провадження у даній справі, з посиланням на те, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за третьою особою носить приватноправовий характер, а отже не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 №829/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від
20.05.2019 №13), що унеможливило її участь у розгляді даної касаційної скарги.

8. Протоколом розподілу справи від 25.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І. - головуючий суддя, судді: Стрелець Т. Г., Стеценко С. Г.

9. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.

10. Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2019 на підставі статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

11. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 повернуто справу №815/2493/17 на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки у касаційній скарзі Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області не порушувалось питання про порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, а доповнення до касаційної скарги, у якому порушено питання щодо предметної юрисдикції спору, подано поза межами строку на касаційне оскарження.

12.06.11.2019 до Верховного Суду звернулась ОСОБА_2 з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати дану справу на новий розгляд.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2016 №67054343 за ОСОБА_3
04.04.2016 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 483,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.

Підстава внесення запису - рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29164409 від
08.04.2016.

Підстава виникнення права власності: висновок щодо технічної можливості об'єднання об'єкта нерухомого майна б/н від 04.04.2016, виданий ТОВ "БТІ Одеса" та технічний паспорт б/н від 04.04.2016 виданий ТОВ "БТІ Одеса".

16.09.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції вищевказаної будівлі за №ОД082162601416.

Наказом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04.11.2016 №01-13/41 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 16.09.2016 №ОД082162601416" скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 16.09.2016 №ОД082162601416 з реконструкції нежитлового приміщення під адміністративно-офісну будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21.02.2017 у справі №815/17381/16-ц було частково задоволено позовні вимоги Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 та зобов'язано останнього за свій рахунок привести самочинно реконструйоване приміщення з добудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом демонтажу другого поверху.

Вважаючи, що державний реєстратор здійснив реєстрацію об'єкта нерухомості на підставі документів, що не дають змоги встановити набуття права власності на нерухоме майно, оскільки вказана технічна документація на будівлю не може слугувати законною підставою для набуття права власності на об'єкт нерухомого майна та не є правовстановлюючими документами, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що суб'єктивне право позивача спірним рішенням не порушене та у нього відсутнє повноваження щодо звернення до суду із позовом про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

16. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що технічна документація на будівлю не може слугувати законною підставою для набуття права власності на об'єкт нерухомого майна оскільки, такі документи не є правовстановлюючими документами.

Однак, всупереч вимогам законодавства державний реєстратор здійснив реєстрацію об'єкта нерухомості на підставі документів, що не дають змоги встановити набуття права власності на нерухоме майно. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради шляхом подання адміністративного позову про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 діяла в межах своїх владних повноважень щодо відновлення порушених прав територіальної громади у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 №1328-VII.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на те, що на момент прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно, законодавством не було передбачено вимоги щодо подання правовстановлюючого документа, оскільки для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом об'єднання, передбачалось подання документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його об'єднання.

28.01.2019 відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про закриття провадження у даній справі з посиланням на те, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права має цивільно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

18. Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з посиланням на її необґрунтованість.

19. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що відповідно до договору дарування від 31.01.2018 №52 нею від ОСОБА_1 було отримано у власність нежитлове приміщення загальною площею 483,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В свою чергу, у позивача відсутні повноваження та правові підстави щодо звернення до суду з даним позовом, оскільки спірний об'єкт нерухомого майна не впливає на його права та інтереси, що свідчить про подання завідомо безпідставного позову, що є порушенням засад та принципів адміністративного судочинства. Крім того, з посиланням на практику Верховного Суду, ОСОБА_2 вказує, що відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

21. Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

22. Стосовно права Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради на звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Тобто, суб'єкт владних повноважень має право звертатися до адміністративного суду, якщо таке право прямо передбачене Конституцією або законами України.

24. За змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

25. Згідно з пунктом 1.1. Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від
26.04.2017 №1934-VII, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Малиновського району міста Одеси згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування".

26. Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

27. Відповідно до пункту 2.8. Положення про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від
26.04.2017 №1934-VII, у галузі будівництва райадміністація має повноваження здійснювати заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішує питання щодо знесення самочинного побудованих об'єктів або приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан.

28. Викладене свідчить про те, що Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради як орган місцевого самоврядування наділена правом на звернення до адміністративного суду у даних спірних правовідносинах відповідно до статті 17 КАС України, статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

29. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

30. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

31. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

32. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

33. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

34. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.

Зокрема, у постанові від 29.05.2019 №815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.

Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.

35. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

36. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

37. Як видно з матеріалів справи, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав та обтяжень, на підставі якого зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю протиправних дій державного реєстратора, якими порушено інтереси громади м. Одеси, представником якої є позивач, оскільки своїм рішенням відповідач фактично легалізував самочинне будівництво на території м. Одеса.

38. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав інших осіб (ОСОБА_1, а в подальшому - ОСОБА_2), а не позивача.

39. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

40. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

41. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

42. Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

43. Частиною 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

44. Викладене свідчить про те, що спір який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.

За змістом позовної заяви визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права на об'єкт нерухомості спричинено необхідністю захисту прав територіальної громади, яку представляє позивач, від порушення таких третіми особами, за якими зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна.

45. Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об'єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин та з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

46. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

47. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

48. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

49. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому, захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

50. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX) якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої частини 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 343, 349, 354, 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 - скасувати.

Провадження в адміністративній справі №815/2493/17 за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача:

Біляївська районна державна адміністрація Одеської області (Центр надання адміністративних послуг при Біляївській районній державній адміністрації Одеської області), ОСОБА_1, про скасування рішення - закрити.

Роз'яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець

С. Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду