Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.04.2019 року у справі №2540/2840/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2540/2840/18

адміністративне провадження № К/9901/9526/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Дашутіна І. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року (головуючий суддя - Заяць О. В. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (головуючий суддя - Шурко О. І., судді: Василенко Я. М., Кузьменко В. В. )

у справі №2540/2840/18

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України

третя особа: Комунальний медичний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Чернігівської обласної ради,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії щодо відмови у розгляді документів ОСОБА_2 для визначення причинного зв'язку смерті з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), які він отримав під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України за мобілізацією у період з 29 серпня 2014 року по 18 серпня 2015 року;

- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України розглянути документи ОСОБА_2

2. У обґрунтування позовних вимог зазначала що відповідач неправомірно не прийняв до розгляду пакет документів для встановлення причинного зв'язку смерті її чоловіка ОСОБА_2 з захворюванням, отриманим під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є дружиною ОСОБА_2, який проходив військову службу у Державній прикордонній службі України у періоди з 27 вересня 1993 року по 25 квітня 1994 року та з 29 серпня 2014 року по 18 серпня 2015 року. У періоди з 24 вересня 2014 року по 21 лютого 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, та виконував зазначені дії на території Луганської та Донецької областей.

6. Після звільнення з військової служби ОСОБА_2 24 травня 2016 року було встановлено статус інваліда ІІ групи по загальному захворюванню.

7.6 грудня 2016 року ОСОБА_2 помер.

8.5 травня 2018 року Чернігівським об'єднаним міським військовим комісаріатом на адресу Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України місто Київ відправлені копії документів на померлого ОСОБА_2 для визначення причинного зв'язку смерті з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), які він отримав під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України за мобілізацією у період з 29 серпня 2014 року по 18 серпня 2015 року.

9. За результатами розгляду даних документів листом від 16 травня 2018 року №61/170 повідомлено про відсутність повноважень Центральної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті з захворюванням, які отримав ОСОБА_2 під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України. Відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу до компетенції МСЕК, зокрема, входить визначення причин смерті інваліда або особи, ступінь працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого.

10. Подані документи відповідно до положень статті 7 Закону України "Про звернення громадян" були надіслані за належністю Чернігівському обласному Центру медико-соціальної експертизи для прийняття рішення.

11. Листом від 7 червня 2018 року № 61/207 додатково до листа від 5 травня 2018 року відповідач повідомив, що документи були повернуті з Чернігівського обласного Центру медико-соціальної експертизи без реалізації.

12. Також у листі відповідач повідомив про відсутність у нього повноваження щодо встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), які він отримав під час проходження військової служби у Державній прикордонній службі України.

13.16 липня 2018 року позивач звернулась до Чернігівського обласного центру медико-соціальних експертиз зі зверненням про перегляд наданої ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності та пов'язати захворювання, внаслідок яких він помер, з виконанням обов'язків військової служби.

14. Листом від 19 липня 2018 року позивача повідомлено що МСЕК не уповноважена визначати зв'язок смерті ОСОБА_2 з військовою службою в зоні проведення антитерористичної операції, оскільки це не передбачено Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Згідно Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України визначення причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця проводиться Центральною військово-лікарською комісією.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до порядку проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду, визначення причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться Центральною військово-лікарською комісією.

16. Таким чином у відповідача наявні повноваження щодо встановлення причинного зв'язку смерті з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), які отримав чоловік позивача під час проходження військової служби в Державній прикордонній службі України за мобілізацією, а тому відповідач протиправно не розглянув надані документи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням апеляційної скарги, зокрема, відповідач посилається на те, що повноваження Центральної військово-лікарської комісії визначені Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України та позивачем не підтверджено порушення посадовими особами вимог чинного законодавства.

18. За підсумками вивчення поданих документів Центральна військово-лікарська комісія приймає рішення про направлення заявника на огляд гарнізонною або госпітальною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України.

19. Причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого, визначають міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експерті комісії, куди і було направлено документи позивача.

20. Також посилається на недотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки у жовтні 2017 року вона вже зверталась з заявою про встановлення причинного зв'язку захворювання та смерті її чоловіка ОСОБА_2, на що отримала відповідь з рекомендацією зприводу даного питання звернутися до МСЕК за місцем проживання.

21. У відзиві на касаційну скаргу позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з метою якісного відбору громадян на військову службу за контрактом, медичного огляду військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби та льотного складу до льотної роботи наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 6 травня 2009 року №333 затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України.

24. Це Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов'язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах, військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

25. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ даного Положення основними завданнями військово-лікарських комісій Держприкордонслужби є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби.

26. Для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) - підпункт 2 пункту 1 розділу ІІ Положення.

27. Пунктом 12 розділу ІІІ Положення передбачено порядок встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців зі службою у Держприкордонслужбі.

28. Так, відповідно до підпункту 8 пункту 12 розділу ІІІ визначення причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться ЦВЛК.

29. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем протиправно не було розглянуто подані Чернігівським об'єднаним міським військовим комісаріатом документи колишнього військовослужбовця, учасника бойових дій ОСОБА_2, для визначення причинного зв'язку його смерті з захворюванням (пораненням, контузією, каліцтвом, травмою), незважаючи на передбачене Положенням повноваження комісії.

30. У обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на підпункт 8 пункту 2 розділу ІІ Положення, яким передбачено права ЦВЛК та яким не передбачено право встановлювати причинний зв'язок смерті колишнього військовослужбовця з отриманим ним захворюванням. Проте таке право ЦВЛК передбачено підпунктом 8 пункту 12 розділу ІІІ Положення.

31. Також відповідач у касаційній скарзі зазначав що для отримання членами сім'ї померлого пільг, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", необхідно надати висновок МСЕК щодо причинного зв'язку смерті особи, а не ЦВЛК.

32. Проте, посилання відповідача на пенсійне законодавство та порядок його призначення є помилковим, оскільки звернення позивачки до відповідача щодо встановлення причини смерті чоловіка, як і її позовні вимоги не обумовлені необхідністю звернення у подальшому за призначенням пенсійного забезпечення.

33. Питання ж дотримання позивачем строку звернення до суду було перевірено судом першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. В ухвалі від 20 серпня 2018 року зазначено що позовна заява подана у строк, встановлений законом, підстави для залишення позовної заяви без руху відсутні.

34. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

35. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

36. За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №2540/2840/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська І. В. Дашутін