Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №804/16548/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2019 року

Київ

справа №804/16548/14

адміністративне провадження №К/9901/6798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 (суддя Ляшко О.Б.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Аукро Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, якому просить визнати протиправним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 №0001672202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. Відповідач вказує, що дії позивача не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу. Як вважає відповідач, такі дії направлені виключно на мінімізацію податкових зобов`язань, позивач самостійно повинен нести витрати, пов`язані з популяризацією власного web-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами отримує доходи, тобто дані витрати є загальновиробничими, які відносять до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідач зазначає, що позивачем в порушення підпунктів положень статтей 138 150 Податкового кодексу України завищено валові витрати за 2013 рік.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де товариство зазначає, що касаційна скарга необґрунтована, а рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує, що безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 09.07.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 26.03.2014 №230 та направлення від 26.03.2014 №172 посадовими особами податкового органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Аукро Україна» з питань правильності визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 до 31.12.2013.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 15.04.2014 №822/2204/36295991. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Аукро Україна» в порушення пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України віднесено послуги з розміщення реклами - унікальних переходів на інтернет-ресурс замовника - www.aukro.ua з інтернет-ресурсу виконавця з розміщення рекламних посилань тощо до адміністративних витрат.

Податковий орган вважає, що здійснюючи вищевказану господарську діяльність, ТОВ «Аукро Україна» повинен самостійно нести витрати, пов`язані з популяризацією власного веб-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами ТОВ «Аукро Україна» отримує доходи. Тобто, дані витрати для ТОВ «Аукро Україна» є загальновиробничими витратами, які відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання рекламних, маркетингових та інших послуг, які отримані у період з 01.01.2013 по 31.12.2013, при безпосередньому зв`язку з господарською діяльністю повинні відображатися на рахунку 90 «Собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг)», а не у складі валових витратна рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Таким чином, відповідач зробив висновок про порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.4 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового Кодексу України - встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2013 рік. у сумі 63601780,00грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийнято 05.05.2014 податкове повідомлення-рішення №0001672202.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аукро Україна» з питань правильності визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, незаконність спірного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетинговими послугами (маркетинг) вважаються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III Податкового кодексу, відповідно до положень абзацу "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визнаються витрати, пов`язані з господарською діяльністю, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами веденню бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійсненню господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону N996).

Пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Аукро Україна» входить до складу світового медіа-холдингу Naspers, основною сферою діяльності якого є надання послуг у сфері цифрового телебачення, преси та електронної комерції.

Основними видами діяльності позивача є рекламна діяльність та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується виписками з ЄДРПОУ, роздруківкою з офіційною інформацією з ЄДР, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суть послуг, що надаються позивачем, полягає в тому, що користувач мережі Інтернет, зареєстрований на веб-сайті www.aukro.ua, може розмістити на цьому сайті пропозиції щодо продажу товару. В свою чергу, будь-який користувач мережі Інтернет має змогу відвідати веб сайт www.aukro.ua і, зареєструвавшись, ознайомитися із запропонованим товаром та придбати його. Фактично веб-сайт позивача діє як Інтернет-аукціон, доступ до якого мають користувачі мережі Інтернет по всій Україні.

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку про неправомірність декларування позивачем витрат у зв`язку з придбанням рекламних та маркетингових послуг. Зокрема, відповідач вказує на необхідність обліку цих витрат у складі собівартості, а не в складі інших витрат, як це було здійснено позивачем. Водночас, відповідач стверджує про відсутність доказів зв`язку зазначених витрат з господарською діяльністю ТОВ «Аукро Україна». Це, на думку відповідача, призвело до неправомірного завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що ТОВ «Діджімедіа», ТОВ «Маанімо Україна», ТОВ «Фортеця 2011», ТОВ «Перший Інтернет Сейлз Хауч», ТОВ «Метепрог», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Інтелектуальні Віртуальні системи», ТОВ «Есемпліар», ТОВ «Рекламні Інтернет Технології», ТОВ «Фан Медіа», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «РА Інтернет Медіа», ТОВ «Синоптик Ю.А.», ТОВ «Т Селл», ТОВ «Агенція Продженсі», ТОВ «Едлайн», ТОВ «УА Пром», ТОВ «Гугл», ТОВ «Нептік» протягом 2013 року надавали позивачу рекламні послуги з організації рекламних та піар кампаній з метою реклами інтернет-аукціону aukro.ua. послуги з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України, в засобах масової інформації та на радіо, послуги з розповсюдження, розміщення та показу реклами ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» на веб-сайтах у вигляді банерів.

Укладаючи договори з вищевказаними контрагентами, позивач вважав, що таким чином буде оптимізовано його діяльність, оскільки контрагенти мають спеціалізований персонал, напрацьовані зв`язки, а отже здатні забезпечити належний рівень якості рекламних та маркетингових послуг. Уклавши відповідні договори з підприємствами, які спеціалізуються у відповідній сфері, позивач залучив до надання послуг спеціалістів у цій сфері, забезпечив комплексну рекламу своїх послуг. Послуги, які надавалися позивачу, включають в себе не тільки розміщення банерів на веб-сайтах, а й інші послуги: проведення рекламних акцій, розміщення матеріалів на телебаченні, радіо, тощо.

На підтвердження правомірності здійснення рекламних та маркетингових витрат позивачем до суду надано: договори, акти виконаних робіт/наданих послуг з додатками, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про виконані роботи/надані послуги з копіями рекламних матеріалів, ефірні довідки.

Суди констатували, що наданими документами підтверджуються суми витрат, задекларованих позивачем у складі витрат на збут за результатами 2013 року, оскільки вони здійснені відповідно до абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Суди дійшли висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати у зв`язку з придбанням рекламних та маркетингових послуг при обчисленні об`єкта оподаткування.

При цьому, суди наголосили, що відповідач, як під час перевірки, так і в судових засіданнях, не заперечував факту реальності укладання договорів та надання послуг за даними договорами та не ставить під сумнів реальність надання рекламних та маркетингових послуг позивачу, а вказує на необхідність їх декларування у складі собівартості, а не у складі витрат на збут.

Кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів та зменшення податкового навантаження. Відповідно, операція, яка збільшує витрати платника податків за наявності об`єктивної можливості для їх скорочення, має кваліфікуватися як така, що позбавлена розумної економічної причини.

Суди вірно вважали, що послуги з просування сайта по своїй суті є послугами маркетингу. Судами враховано, що віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, відповідає також чинній позиції Міністерства доходів і зборів України, встановленій в листі ДПС України від 08.09.2011 №16504/6/15-1415 та в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123. Суди правомірно погодилися з твердженням позивача про те, що укладаючи договори з контрагентами з надання рекламних послуг, організації рекламних та піар кампаній з метою реклами інтернет - аукціону aukro.ua., послуг з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України, в засобах масової інформації та на радіо, послуг з розповсюдження, розміщення та показу реклами позивача на веб-сайтах у вигляді банерів, позивач вважав, що таким чином буде оптимізовано його діяльність, оскільки контрагенти мали спеціалізований персонал, напрацьовані зв`язки та могли забезпечити належний рівень якості рекламних та маркетингових послуг.

Суди враховано, що позивачем надано необхідні первинні документи, які підтверджують суми витрат, задекларованих у складі витрат на збут за результатами 2013 року. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У межах вимог касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду