Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/20074/19

адміністративне провадження № К/9901/29973/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу №640/20074/19

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Голова Державної служби України з безпеки на транспорті Погорілий Олександр Вікторович, про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Скочок Т.О., судді: Кармазін О.А., Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Оксененко О.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ; Уряд; відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач-2), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19 січня 2021 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження КМУ від 25 вересня 2019 року № 828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Укртрансбезпеки від 26 вересня 2019 року №1727-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Укртрансбезпеки з 25 вересня 2019 року та зобов'язати КМУ видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Укртрансбезпеки з 25 вересня 2019 року;

- стягнути з відповідача-2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за розрахунком станом на дату ухвалення рішення у справі.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що на підставі розпорядження КМУ від 20 квітня 2016 року № 295-р проходив державну службу на посаді Голови Укртрансбезпеки. Водночас, оскаржуваним розпорядженням Уряду від 25 вересня 2019 року № 828-р його було звільнено із займаної посади відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). На думку позивача, окреслена в наведеній нормі підстава звільнення суперечить принципу стабільності державної служби, оскільки ставить звільнення з посади державної служби категорії «А» у залежність від зміни політичного керівництва держави та державних органів. Окрім того, таке звільнення суперечить принципам політичної неупередженості, рівного доступу до державної служби, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, прозорості, оскільки опираючись саме на ці засади, позивач виконував функції та завдання держави та відповідно, розраховував на застосування будь-яких негативних наслідків тільки у випадку недотримання принципів державної служби, а не безпідставно.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

4. Мотиви ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення полягають у тому, що на час видання КМУ спірного розпорядження норма частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII наділяла суб`єкта призначення правом прийняття рішення про звільнення позивача з посади державної служби категорії «А» з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу). При цьому, зазначена норма на час виникнення спірних правовідносин була чинною і неконституційною не визнавалась.

5. За наведених вище мотивів Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про правомірність розпорядження КМУ від 25 вересня 2019 року № 828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті», а відтак, відсутність підстав для його скасування та, відповідно, задоволення інших позовних вимог, які є похідними від указаної.

6. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з позицією суду першої інстанції, з огляду на що постановою від 15 липня 2021 року залишив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року без змін. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив про те, що ні спірним розпорядженням КМУ від 25 вересня 2019 року № 828-р, ні наказом Укртрансбезпеки від 26 вересня 2019 року позивача не було звільнено з державної служби, натомість, зараховано за штат Укртрансбезпеки і він продовжував перебувати на державній службі.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

7. 13 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, ухваливши у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

8. Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються позивачем з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на те, що суди ухилилися від виконання завдань адміністративного судочинства та не надали належну оцінку оскаржуваним рішенням відповідачів на предмет їх відповідності критеріям, визначеним статтею 2 КАС України. Суди попередніх інстанцій лише констатували наявність статті 87-1 Закону № 889-VIII та відсутність рішення Конституційного Суду України про визнання цієї норми неконституційною, тим самим, виправдали дії відповідача щодо звільнення позивача. Разом із тим, на думку позивача, суть процесуальної засади верховенства права зводиться не до простої перевірки того, чи норма права становить собою частину національного законодавства, а до того, яким чином вказане правове регулювання співвідноситься з іншими нормами права: одного рівня та вищого рівня, а також їх застосування у системному взаємозв`язку. Отже, у даній ситуації, суд виправдовує законність звільнення самим тільки існуванням норми права, без перевірки на предмет правильності її застосування у конкретних правовідносинах. Більше того, суд апеляційної Інстанції зазначив, що на підставі статті 87-1 Закону № 889-VIII відбулося звільнення особи з посади, що наче не має відношення до гарантування її прав та інтересів, оскільки особа продовжувала перебувати на державній службі. Проте стабільність державної служби передбачає, що особа не може бути звільнена із займаної посади саме з підстав зміни політичного керівництва; застосування «нових» норм права відносно позивача (легалізація звільнення з посади за наслідком зміни політичного керівництва, зарахування за штат на граничний термін до 6 місяців, подальше звільнення зі служби за відсутності пропозицій щодо обіймання інших посад за спливу 6-місячного строку) має безпосередній вплив на проходження особою державної служби, оскільки державою фактично встановлено нову підставу, порядок та механізм припинення державної служби, правовою основою якого є саме стаття 87-1 вказаного Закону. Також скаржник стверджує, що судові рішення не містять відповідей на доводи позивача, мотиви їх прийняття або відхилення.

11. На підставі наведеного позивач стверджує про невідповідність оскаржуваних судових рішень приписам статті 242 КАС України.

12. Водночас відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 87-1 Закону № 889-VIII у подібних правовідносинах.

13. Ухвалою від 02 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

14. 20 вересня 2021 року до суду касаційної інстанції від КМУ надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Позиція Уряду полягає у тому, що під час прийняття спірного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Укртрансбезпеки відповідачем-1 дотримано вимоги чинного законодавства щодо способу реалізації повноважень та процедури, що передбачена Регламентом КМУ. Також вказує, що надання оцінки діям законодавця стосовно внесення змін до певних норм, по-перше, виходить за межі адміністративної юрисдикції, по-друге, не є предметом спору, а по-третє, зводиться до суб`єктивного сприйняття внесених змін. Крім того, висновки Комітету Верховної Ради України, на які посилається скаржник, не є джерелом права у розумінні КАС України, а тому не можуть слугувати належною правовою підставою для визнання протиправними актів Уряду.

15. 21 вересня 2021 року до Суду від Укртрансбезпеки надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні вимог скарги із посиланням на те, що наказ від 26 вересня 2019 року № 1727-к був виданий на підставі оскаржуваного розпорядження КМУ від 25 вересня 2019 року № 828-р. У свою чергу, Укртрансбезпека як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури, зобов`язана була виконати розпорядження Уряду в спосіб, визначений законодавством.

16. 03 листопада 2021 року від позивача надійшли пояснення, у яких він звертає увагу Верховного Суду на те, що за час розгляду даної справи в судах його звільнено не тільки з посади Голови Укртрансбезпеки, але і з державної служби відповідно до наказу відповідача-2 від 15 квітня 2020 року № 391-к, питання законності якого є предметом судового розгляду в іншій справі. Відтак, на думку позивача, саме застосування статті 87-1 Закону № 889-VIII до спірних правовідносин призвело до його звільнення з державної служби в цілому.

17. Ухвалою від 07 грудня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

18. Розпорядженням КМУ від 20 квітня 2016 року № 295-р «Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної служби України з безпеки на транспорті» позивача призначено Головою Укртрансбезпеки.

19. 25 вересня 2019 року Міністр інфраструктури України звернувся до Прем`єр-міністра України з клопотанням № 2836/10/14-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Укртрансбезпеки відповідно до частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII. До клопотання додано проект постанови Уряду про звільнення позивача та біографічну довідку останнього.

20. 25 вересня 2019 року КМУ прийнято розпорядження № 828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Головою Державної служби України з безпеки на транспорті», яким позивача звільнено із займаної посади на підставі частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII.

21. Наказом Укртрансбезпеки від 26 вересня 2019 року № 1727-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 р. № 828-р» оголошено розпорядження Уряду про звільнення позивача, припинено виконання останнім повноважень за посадою Голови Укртрансбезпеки 15 жовтня 2019 року з одночасним зарахуванням за штат Укртрансбезпеки.

22. Позивач, уважаючи рішення відповідачів про звільнення його з посади незаконними, звернувся до суду з цим позовом.

V. Нормативне регулювання

23. В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

25. Організацію, повноваження і порядок діяльності КМУ визначає Закон України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII; тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за приписами статті 1 якого встановлено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

26. Стаття 21 Закону № 794-VII визначає повноваження КМУ у відносинах з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

27. Так, відповідно до частин першої, другої зазначеної статті Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

28. Згідно з частиною сьомої статті 21 Закону № 794-VII, Кабінет Міністрів України призначає на посаду: державних секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до законодавства про державну службу; перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем`єр-міністра України. Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом Міністрів України в порядку та з підстав, передбачених законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про державну службу».

29. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

30. За змістом статті 16 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон № 3166-VI; тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин), центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції, комісії. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

31. Положеннями частин першої та третьої статті 19 Закону № 3166-VI визначено, що керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України. Керівник центрального органу виконавчої влади звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України або міністра, який спрямовує та координує діяльність такого органу. Керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.

32. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом № 889-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

33. За змістом частини першої та пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 899-VIII, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія «А» (вищий корпус державної служби) - посади: зокрема, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України та їх заступників.

34. Відповідно до статті 34 Закону № 889-VIII призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України. Строкове призначення на посаду здійснюється у разі: призначення на посаду державної служби категорії «А» - на п`ять років, якщо інше не передбачено законом, з правом повторного призначення без обов`язкового проведення конкурсу на ще один строк або переведення на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу.

35. Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

36. Згідно з частиною другою статті 83 Закону № 889-VIII зміна керівників або складу державних органів, керівників державної служби в державних органах та безпосередніх керівників не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім випадків, передбачених статтею 87-1 цього Закону.

37. Так, статтею 87-1 Закону № 889-VIII регламентовано додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення.

38. За приписами частин першої, другої статті 87-1 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії «А» з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

39. Державні службовці, зараховані за штат відповідно до частини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу. Граничний строк такого перебування становить шість місяців з дня звільнення з посади відповідно до частини першої цієї статті.

40. Умови оплати праці державних службовців, зазначених у частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 87-1 Закону № 889-VII).

41. В силу частин четвертої - шостої статті 87-1 Закону № 889-VII протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, погодженою з відповідним суб`єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії «Б» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

42. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

43. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги.

44. Порядок проведення засідань Уряду, підготовки та прийняття рішень, інших процедурних питань його діяльності встановлює Регламент КМУ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (далі - Регламент; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

45. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 §7 розділу 2 Регламенту, на своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання, питання присудження премій та призначення стипендій Кабінету Міністрів.

46. Відповідно до пункту 1, 2 §16 глави 1 розділу 3 Регламенту пропозиції Прем`єр-міністрові щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, встановленому розділами 4-7 цього Регламенту.

47. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів: концептуальні засади реалізації державної політики; акти законодавства; кадрові питання; звіти та питання контролю; різне.

48. Згідно з пунктом 1 §17 глави 1 розділу 3 Регламенту, схвалений Прем`єр-міністром проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів та матеріали до нього Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, а у разі проведення позачергового засідання надає їх до початку або в ході засідання. Матеріали з кадрових питань надаються учасникам засідання в день засідання перед його початком.

49. Пунктом 1 §19 глави 2 розділу 3 Регламенту передбачено, що на засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем`єр-міністр, а в разі відсутності Прем`єр-міністра за його дорученням - Перший віце-прем`єр-міністр або віце-прем`єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

50. Пунктом 4 § 20 глави 2 розділу 3 Регламенту встановлено, що з кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

51. Відповідно до пунктів 1, 2 § 30 глави 1 розділу 4 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

52. Згідно з абзацом 1 пункту 4 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Міністром Кабінету Міністрів.

53. Відповідно до пункту 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

54. Абзацом 1 пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

55. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №298 (далі - Порядок №298), відповідно до Конституції України та Законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

VІ. Оцінка висновків судів та позиція Верховного Суду

56. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

57. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

58. У вимірі заявлених позовних вимог і підстав касаційного оскарження слід зауважити, що спір у цій справі виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади вищого корпусу державної служби - категорії «А» на підставі частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII за ініціативою суб`єкта призначення - КМУ.

59. Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

60. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що вказує на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень статті 87-1 Закону № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у подібних правовідносинах.

61. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-IX).

62. Метою прийняття цього Закону було припинення зловживання державними службовцями службовим становищем, уникнення відповідальності за бездіяльність та неналежне виконання своїх посадових обов`язків, спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, запровадження контрактної державної служби та підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності.

63. Таким чином Законом № 117-IX фактично запроваджено реформування системи державної служби, у зв`язку із чим до низки законодавчих актів, зокрема до Закону № 889-VIII були внесені зміни до статті 83 Закону № 889-VІІІ щодо розширення переліку підстав припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення, у зв`язку із чим Закон № 889-VІІІ доповнено статтею 87-1 з назвою «Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення».

64. Так, частиною першої статті 87-1 Закону № 889-VIII передбачено, що крім підстав передбачених статтею 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії «А» з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

65. Отже, цієї нормою Закону № 889-VIII надано право суб`єкту призначення, на підставі подання Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади протягом чотирьох місяців із дня призначення прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу), звільнити державних службовців категорії «А» із займаної посади. При цьому, вказана норма передбачає прийняття рішення про звільнення з посади державного службовця категорії «А» за ініціативи суб`єкта призначення з одночасним виведенням такого службовця за штат відповідного державного органу.

66. Водночас слід зауважити, що наявність у частині першій статті 87-1 Закону № 889-VIII оціночного слова «може» свідчить про відсутність імперативу щодо звільнення усіх державних службовців категорії «А», а лише передбачає право суб`єкта призначення прийняти відповідне рішення на власний розсуд, і це право визначено безпосередньо законом.

67. Тобто законодавець, наділяючи КМУ повноваженнями щодо звільнення з посади державних службовців категорії «А» відповідно до статті 87-1 Закону № 889-VIII, передбачив у цій нормі дискрецію, яка обмежена процедурою звільнення, визначеною частиною першою цієї статті.

68. З огляду на це колегія суддів уважає безпідставними доводи скаржника в касаційній скарзі, що в положеннях статті 87-1 Закону № 889-VIII простежується дискримінаційний підхід стосовно підстав та порядку звільнення з посади державного службовця категорії «А», оскільки встановлення указаною нормою додаткових підстав припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення зумовлено виключно особливостями статусу відповідних державних службовців.

69. На підставі наведеного колегія суддів уважає, що визначені частиною першою статті 87-1 Закону №889-VIII додаткові підстави звільнення з посади державної служби окремих державних службовців категорії «А» за ініціативою суб`єкта призначення є самостійними і достатніми та не потребують наявності інших підстав для їх реалізації, оскільки звільнення державних службовців категорії «А» з посади відбувається на підставі прямої вказівки закону.

70. Судами попередніх інстанцій установлено, що 25 вересня 2019 року прийнято спірне розпорядження КМУ № 828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті» відповідно до частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII.

71. Вказане розпорядження підписано Прем`єр-міністром України О. Гончаруком.

72. Підставою для прийняття спірного розпорядження був лист Міністра КМУ - В. Криклія від 25 вересня 2019 року № 2836/10/14-19 про внесення КМУ пропозиції щодо звільнення позивача з посади Голови Укртрансбезпеки відповідно до частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII.

73. Наведене свідчить, що спірне розпорядження КМУ прийнято відповідно до вимог закону та в межах чотирьохмісячного строку з дня призначення Прем`єр-міністра України О. Гончарука, що узгоджується з положеннями частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII.

74. Отже, звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Укртрансбезпеки спірним розпорядженням КМУ відбулося у відповідності до статті 87-1 Закону № 889-VIII, введеної у дію Законом № 117-IX (який набрав чинності 25 вересня 2019 року). При цьому, це розпорядження видане саме тим суб`єктом, якому законом надано право на прийняття рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії «А» з власної ініціативи - КМУ.

75. Ураховуючи викладене Верховний Суд приходить до висновку, що спірне розпорядження КМУ є таким, що відповідає визначеним у статті 2 КАС України критеріям, тобто видане на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

76. У контексті позовних вимог і підстав касаційного оскарження колегія суддів зауважує, що стаття 87-1 Закону № 889-VIII уже була предметом оцінки Верховного Суду у подібних правовідносинах у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 640/8299/29, від 12 травня 2022 року у справі №640/11002/20, від 16 червня 2022 року у справі № 640/5318/20, де Суд вказав на те, що стаття 87-1 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 117-ІХ є чіткою, зрозумілою, оскільки не містить можливості її різного тлумачення та правозастосування і є передбачуваною. Також Суд не знайшов у змісті статті 87-1 Закону № 899-VIII врегулювання спірних відносин, яке б вказувало на її суперечність статтям 22 38 64 Конституції України, а також не знайшов норми Конституції України як норми прямої дії, яка б по-іншому врегульовувала ці відносини.

77. Колегія суддів не вбачає підстав для незастосування наведених висновків Верховного Суду при розгляді цієї справи, адже такі сформовані у справах цієї ж категорії у подібних правовідносинах.

78. З огляду на вказані висновки Верховного Суду, доводи позивача в касаційній скарзі про невідповідність положення статті 87-1 Закону № 889-VIII та прийнятого на підставі нього розпорядження принципам правової визначеності (передбачуваності) є необґрунтованими.

79. Також не заслуговують на увагу й твердження скаржника про відсутність належного обґрунтування розпорядження КМУ про його звільнення, оскільки, як установлено судами, зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що позивача звільнено з посади Голови Укртрансбезпеки саме на підставі частини першої статті 87-1 Закону № 889-VIII, а зазначати додаткові підстави на обґрунтування прийнятого рішення закон не вимагає.

80. Більше того, у вимірі спірних правовідносин варто відзначити, що цією ж статтею 87-1 Закону № 889-VIII законодавець передбачив правові гарантії для вказаної категорії державних службовців, а саме: 1) зарахування їх за штат і продовження перебування на державній службі протягом шести місяців з дня звільнення; 2) виконання обов`язків державного службовця в межах, визначених керівником державного органу; 3) можливість переведення на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії «Б» у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу; 4) виплата вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою у разі неможливості запропонувати переведення відповідно до статті 87-1 Закону № 889-VIII.

81. Таким чином державна служба звільненої з посади особи не припиняється, ця особа продовжує перебувати у статусі державного службовця та у трудових відносинах з відповідним державним органом.

82. Як установлено судами та підтверджено позивачем у поясненнях до касаційної скарги, спірним наказом Укртрансбезпеки від 26 вересня 2019 року № 1727-к оголошено розпорядження Уряду від 25 вересня 2019 року № 828-р про звільнення позивача, припинено виконання останнім повноважень за посадою Голови Укртрансбезпеки 15 жовтня 2019 року з одночасним зарахуванням за штат Укртрансбезпеки. В подальшому, наказом Укртрансбезпеки від 15 квітня 2020 року № 391-к (через шість місяців з дня звільнення з посади) припинено державну службу ОСОБА_1 .

83. Отже, дії відповідачів у процедурі звільнення позивача з посади та припинення державної служби вчинені у спосіб та в порядку, що передбачені Законом № 889-VIII, а відтак відсутні правові передумови для скасування розпорядження КМУ від 25 вересня 2019 року № 828-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з безпеки на транспорті» та наказу Укртрансбезпеки від 26 вересня 2019 року №1727-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №828-р».

84. У підсумку колегія суддів констатує, що незважаючи на відсутність на час прийняття оскаржуваних судових рішень висновку Верховного Суду щодо правозастосування частини першої статті 87-1 Закону №889-VIII у подібних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

85. З огляду на це підстави для скасування оскаржуваних судових рішень за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України відсутні.

86. Інші доводи та аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

87. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

88. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що суди повно та всебічно з`ясували обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно, підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

89. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

90. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

91. Тож ураховуючи приписи статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. Висновки щодо розподілу судових витрат та зупинення виконання судового рішення

92. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 640/20074/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько