Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №826/2093/17

адміністративне провадження №К/9901/67659/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №826/2093/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування результатів габаритно-вагового контролю від 18 травня 2016 року, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді: Кузьменка В.А., суддів: Арсірія Р.О., Огурцова О.П., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" (далі - ТОВ "АВТОКАР-777", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило:

1.2. визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті;

1.3. скасувати результати габаритно-вагового контролю від 18 травня 2016 року.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що габаритно-ваговий контроль проведено з порушенням вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі наказу Державної служби України на автомобільному транспорті від 13 травня 2016 року №233 Управлінням Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про транспорт.

4. 18 травня 2016 року у пункті проведення габаритно-вагового контролю на автодорозі «Ульянівка-Миколаїв» працівниками Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «MAN», моделі «MPT 33.430», держаний номерний знак НОМЕР_1 із причепом марки «MEGA», моделі «MPT», держаний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ; автомобіля марки «MAN», моделі «MPT 33.430», держаний номерний знак НОМЕР_3 із причепом марки «MEGA», моделі «MPT» держаний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 ; автомобіля марки «MAN», моделі «MPT 33.430», держаний номерний знак НОМЕР_5 із причепом марки «MEGA», моделі «MPT» держаний номерний знак НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_3 , що належать ТОВ «АВТОКАР-777».

5. За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області складено акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18 травня 2016 року №0006042, №0006041 та №0006038.

6. На підставі даних довідок та актів здійснено розрахунки плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18 травня 2016 року №8, №12, №13, якими позивачу визначено плату за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 401,85 євро, 652,80 євро та 688,80 євро відповідно.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

8. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем доведено правомірність проведення габаритно-вагового контролю та оформлення його результатів, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся зі скаргою до суду касаційної інстанції.

10. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Стрелець Т.Г., суддям Білоусу О.В., Желтобрюх І.Л.

10.1. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

10.2. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року №653/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

10.3. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

12. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі обставини справи необхідні для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

12.1. Водночас позивач ставить під сумнів відповідність засобів вимірювальної техніки, якою було здійснено габаритно-ваговий контроль, вимогам щодо її технічних характеристик і сертифікації.

12.2. Також ТОВ "АВТОКАР-777" не погоджується із розрахованим відповідачем загальним розміром плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів.

13. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередній інстанцій - без змін.

V. Позиція Верховного Суду

14. Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно з статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Вирішуючи питання обґрунтованості касаційної скарги, Суд виходить з такого.

16. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

17. Частиною другою статті 4 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

18. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

21. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

22. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

23. Водночас за своєю правовою природою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення.

24. Висновки акта перевірки не змінюють стану суб`єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов`язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі.

25. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24.09.2013 №21-255а13 та від 10.09.2013 №21-237а13, в яких зазначено, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Водночас, оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

26. Так само не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України й оскаржувані позивачем розрахунки плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18 травня 2016 року, оскільки вони не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Відсутність спору, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

27. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, приймаючи 30 січня 2019 року судове рішення в справі №803/3/18.

28. Водночас Велика Палата Верховного Суду в означеній справі, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, та взагалі не підлягають судовому розгляду.

29. Також Суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання дій відповідача щодо складання оскаржуваних розрахунків плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18 травня 2016 року, а також вимоги про скасування цих розрахунків, по своїй суті, ніяким чином не впливають на права та обов`язки сторін у справі, а тому такі вимоги також не підлягають розгляду судами в порядку адміністративного судочинства.

30. За правилами статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

31. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

VI. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

34. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" задовольнити частково.

35. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року в цій справі скасувати.

36. Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКАР-777" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування результатів габаритно-вагового контролю від 18 травня 2016 року закрити.

37. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко