Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №826/7043/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №826/7043/16

адміністративне провадження №К/9901/14100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М. розглянув у порядку письмового провадження справу № 826/7043/16 за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Укрнафта" до державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Ларніка", компанія Моментум Інтерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

05.05.2016 ПАТ "Укрнафта" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 № 0000042308.

В обґрунтування позову зазначило, що податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 № 0000042308 прийняте відповідачем без урахування наданої платником податків інформації та за відсутності належним чином оформлених первинних документів для тих висновків, які наведені в акті перевірки.

Суди встановили, що ПАТ «Укрнафта» укладено Договір від 24.12.1997 999/97 Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» (далі - Договір №999/97).

21.07.2015 підписано додаток № 15 до договору № 999/97, яким передбачено: «ввести до складу учасників договору № 999/97 товариство з обмеженою відповідальністю «Ларніка», яке приєдналося на підставі згоди всіх учасників».

Також сторонами погоджено підписати нову редакцію договору № 999/97 у редакції, що є невід'ємною частиною додатку № 15. Згідно з пункту 5 додатку № 15 від 21.07.2015 додаток № 15 разом з додатком до нього набирає чинності з моменту їх підписання учасниками.

Листом від 22.09.2015 № 09/04-4736 відповідачу було надано копію додаткової угоди № 15 від 21.07.2015 та нову редакцію договору № 999/97 простого товариства про спільну виробничу (інвестиційну) діяльність з освоєння та розробки родовищ вуглеводнів (без створення юридичної особи).

Зі змісту Договору № 999/97 вбачається, що виконавчий директор спільної діяльності має право діяти в межах повноважень на підставі довіреностей, наданих учасниками спільної діяльності за їх підписами та печатками, а також на підставі та в межах повноважень, визначених цим договором (без довіреності).

Відповідно до підпункту 6.7.4 пункту 6.7 Договору № 999/97 укладання виконавчим директором спільної діяльності правочинів від імені учасників, якщо право на укладання правочинів не передбачено довіреностями або спільним рішенням учасників або офіційним листом учасника, який не передбачив такий правочин у своїй діяльності, вимагає попереднього погодження комітетом з управління спільною діяльністю у разі, якщо сума правочину (договору, контракту), що укладається з окремим суб'єктом господарювання перевищує 700 000 грн, при цьому будь-які правочини, незалежно від їх вартісних показників, можуть укладатися виключно в межах затвердженого учасниками бюджету спільної діяльності.

Змістом договорів купівлі-продажу від 21.10.2015 № 5/281-Г, від 22.10.2015 № 5/282-Г, від 23.10.2015 № 5/283-Г, від 30.10.2015 № 5/288-Г підтверджується, що такі договори були укладені Лебідинським П.Б. від імені ПАТ «Укрнафта» та Компанії «Моментум Інтерпрайзис (Східна Європа) Лтд», при чому ТОВ «Ларніка» серед учасників Договору № 999/97 відсутнє.

Листом від 13.11.2015 № 13/13 ТОВ «Ларніка» повідомило НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» про те, що згоди на реалізацію продукції спільної діяльності за Договором № 999/97 не надавало.

У зв'язку з надходженням скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранспроект» від 23.11.2015 №788 податковим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку Договору №999/97 - уповноважена особа Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» за період з 01.10.2015 по 30.11.2015 в частині ненадання та непроведення своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 11.01.2016 №13/16-01-22-01/403739509.

Перевіркою встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку з невключенням до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у листопаді 2015 року суми в розмірі 28333500,00 грн з отриманої попередньої оплати за природний газ від товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранспроект».

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000042308, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28333500,00 грн за основним платежем та 7083375,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28.01.2016 №0000042308 протиправним ПАТ "Укрнафта" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016, позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області мотивує тим, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував норми матеріального права, а саме: пункт 187.1 статті 187, пункти 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України.

У заяві, серед іншого, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області зазначає про те, що позивач неправомірно вважає датою виникнення об'єкту оподаткування ПДВ за договором купівлі-продажу газу, не дату отримання коштів на розрахунковий рахунок в оплату за поставлений товар, як того вимагає ПК України, а дату отримання від ТОВ «Ларніка» листа від 903.06.2016 № 11, в якому надано згоду на відчуження природного газу.

Такі дії платника призводять до втрат Державного бюджету України та порушення прав контрагента ТОВ «Газтранспроект» на нарахування податкового кредиту.

Інформація щодо змін учасників Договору №999/97, а саме щодо введення до складу учасників ТОВ «Ларніка», в податковому органі не зареєстрована, угоди між Договором № 999/97 та ТОВ «Газтранспроект» в судовому порядку недійсними не визнані.

На підтвердження своїх доводів надала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.09.2016 (справа № К/800/17604/16), в якій, на думку заявника, суд правильно застосував зазначені норми права.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 826/7043/16 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2018 відкрито провадження у справі № 826/7043/16 за заявою ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017, а ухвалою від 02.05.2017 справу призначено до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд вважає, що заява ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень Вищого адміністративного суду України, копії яких надано на порівняння не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано норми матеріального права, оскільки ухвалення різних за змістом рішень судом касаційної інстанції зумовлено відмінністю фактичних обставин справи.

Так, у справі, рішення в якій оскаржується, предметом адміністративної справи є правомірність заниження Договором № 999/97 податкового зобов'язання по ПДВ з отриманих на розрахунковий рахунок коштів від ТОВ «Газтранспроект» за договорами купівлі-продажу природного газу.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.11.2017 зазначив про правомірність недекларування за Договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.12.1997 № 999/97 ПДВ з сум попередньої оплати за договорами поставки природного газу з ТОВ «Газтранспроект» з огляду на дефектність договору купівлі-продажу природного газу, яка полягає в ненаданні згоди на відчуження газу одним із його учасників - ТОВ «Ларніка».

Вищий адміністративний суд України в цій справі дійшов висновку, що внаслідок відсутності згоди одного із співвласників (згідно договору про спільну діяльність) на відчуження природного газу, підписані договори купівлі-продажу спільного майна не можуть вважатись належним чином оформленими документами про постачання, відповідно, бути використаними в якості підтвердження факту виникнення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і, як наслідок, податкових зобов'язань.

Натомість, у справі, рішення в якій надано на порівняння, відносини виникли з приводу правомірності нарахування суми ПДВ за господарськими взаємовідносинами підприємств за договором про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів та водіїв для здійснення пасажирських перевезень.

В наданій на порівняння ухвалі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки підприємством не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання. Суд виходив із того, що в реєстрах виданих податкових накладних відсутні податкові накладні за вказаним правочином, а податкові зобов'язання з ПДВ підприємство не декларувало. Доказів на спростування наведених обставин позивачем не надано.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права.

Крім того, рішення, про перегляд якого просить заявник, не містить іншого ніж у наданих на порівняння рішеннях суду касаційної інстанції, тлумачення тих норм права, про які йдеться в заяві ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

В.В.Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна

Судді Верховного Суду