Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

08 травня 2018 року

справа №816/1220/17

адміністративне провадження №К/9901/30355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І., Любчич Л.В. у справі № 816/1220/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - перший відповідач у справі) Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - другий відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу від 29 серпня 2016 року № 7/16-40-12/НОМЕР_1, яким до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 13600 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

31 жовтня 2017 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення першого відповідача у справі від 29 серпня 2016 року № 7/16-40-12/НОМЕР_1, з мотивів неналежного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що не є допустимими доказами та є наслідком недоведеності складу правопорушення, за яке застосовані фінансові санкції відносно позивача у вигляді штрафу.

17 січня 2018 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року по справі № 816/1220/17 скасовано, прийнято нову постанову, про відмову в задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Суд апеляційної інстанції наголошував на доведеності правопорушення покладеного в основу застосування фінансових санкцій спірним рішенням.

28 лютого 2018 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року.

02 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано із Полтавського окружного адміністративного суду справу № 816/1220/17.

12 березня 2018 року справа № 816/1220/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

26 березня 2018 року перший відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечуючи проти неї з огляду законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив відмовити у її задоволенні, а постанову цього суду залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону таке судове рішення відповідає у повному обсязі з огляду на наступне.

В основу доводів касаційної скарги позивачем покладені доводи стосовно неналежного, тобто невідповідного оформлення матеріалів по справі про адміністративне правопорушення, складених відносно продавця ОСОБА_2 по факту незаконної реалізації алкоголю (слабоалкогольних виробів) та тютюну неповнолітнім особам вимогам законодавства, що не можна вважатися допустимими доказами, та як наслідок протиправність прийнятого оскаржуваного рішення за такими матеріалами. Позивач доводить порушення застосування судом апеляційної інстанції встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України строків прийняття спірного рішення про застосування санкцій, а також неправомірне застосування з боку відповідача до позивача фінансової санкції у розмірі по 6800 грн, визначених санкцією частиною другою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), як по двом самостійним правопорушенням, визначеним статтею 15-3 цього Закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що в основу застосування фінансових санкцій покладено правопорушення, передбачені пунктом другим частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення про застосування фінансових санкцій від 29 серпня 2016 року стала наявність адміністративних матеріалів, оформлених працівниками правоохоронного органу Чутівського ВП ГУ НП України в Полтавській області за результатами перевірки стану дотримання Позивачем вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, основу таких матеріалів склав: протокол про адміністративне правопорушення ПО №000315 від 05 лютого 2016 року складеного відносно ОСОБА_2, пояснення, відібрані у продавця ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, постанова №2 від 24 лютого 2016 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чутівської селищної ради у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно ОСОБА_2 продавця кафе «Гопак», що знаходиться за адресою: пров. Жовтневий, 9, смт. Чутове Полтавської області, де проводиться господарська діяльність позивачем.

Суд не погоджується з доводами касаційної скарги щодо надання неналежної оцінки судом апеляційної інстанції відповідності оформленого протоколу про адміністративне правопорушення ПО №000315 від 05.02.2016 вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 9 «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції» затвердженого Мінюстом України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (в редакції чинній на час спірних правовідносин) та додаткам до цих матеріалів.

Наведені позивачем на його думку «дефекти» складеного протоколу від 05 лютого 2016 року, який має ознаки типової форми, жодним чином не впливають на суть спірного питання щодо встановленого факту правопорушень, визначених статтею15-3 цього Закону стосовно заборони продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Наявність даних зазначених у протоколі від 05 лютого 2016 року у повній мірі надають юридичну можливість посадовій особі, яка здійснювала оформлення та збір адміністративних матеріалів, визначитися зі складом цього правопорушення стосовно особи, відносно якої встановлений факт порушення вимог статті 15-3 Закону.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відповідність протоколу вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 9 Інструкції, який з огляду на положення частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є допустимим доказом та вважає неприйнятними посилання позивача на частину першу цієї статті.

Суд висновуючись на положеннях статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнає, що протокол не є єдиним та абсолютним доказом в справі про адміністративне правопорушення, на основі якого у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Протокол є одним із видів доказів.

Суд вважає неприйнятними посилання позивача на недопустимість інших доказів, а саме документів (копії паспортів неповнолітніх, фіскальних чеків, пояснення відібрані від відповідних осіб) долучених до протоколу про адміністративного правопорушення, з огляду на те, що ці документи є невід'ємною складовою сукупності справи про адміністративне правопорушення відносно продавця ОСОБА_2, підтверджують факт вчиненого нею порушення, встановленого частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Належна оцінка цим документам, як доказам надана адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чутівської селищної ради при розгляді та прийнятті постанови № 2 від 24 лютого 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, винесеною на підставі протоколу ПО №000315 від 05 лютого 2016 року відносно ОСОБА_2, яку притягнуто до відповідальності з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн, яка ніким не оскаржена та скасована, що суд апеляційної інстанції врахував при вирішенні справи.

Стосовно доводів заявника касаційної скарги щодо порушень встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України строків прийняття спірного рішення про застосування санкцій, Суд вважає безпідставними з огляду на те, що положення наведеної скаржником норми застосовується до оформлення результатів перевірки, наслідком якого є складання акту такої перевірки у випадку встановлення певного порушення податкового законодавства, результатом якого є прийняття податкового повідомлення - рішення.

В даному випадку, перевірка діяльності Позивача здійснювалась не в межах податкового законодавства за правилами Податкового кодексу України, а відповідно до Закону та приймалось рішення у відповідності до Порядку застосування фінансової санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР з питання дотримання позивачем вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В даному випадку положення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України має інший предмет правового регулювання ніж положення наведеного законодавства, на підставі якого приймалось оскаржуване Рішення від 29 серпня 2016 року та їх не можна ототожнювати між собою в тому числі, що стосується строків прийняття таких рішень.

Суд не погоджується з доводами скаржника щодо неправомірного застосування з боку відповідача фінансової санкції у загальному розмірі 13600 грн, як за кожне окреме порушення та ненадання належної оцінки судом апеляційної інстанції з цього приводу положенням частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.

В межах цієї справи, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, мало місце реалізація продавцем кафе ОСОБА_2 неповнолітнім особам слабоалкогольних та тютюнових виробів, два самостійних факти вчинення протиправних дій, реалізація різним неповнолітнім особам, різних товарів споживання, що підпадають під заборону (слабоалкогольний та тютюновий вироби), оформлених різними касовими операціями, кожний з яких складає самостійний склад та епізод цього правопорушення. Відповідач, застосовуючи до позивача у відповідному розмірі фінансову санкцію, як за кожен з цих епізодів окремо по 6800 грн, не припустився порушень вимог законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

Висновуючись на наведеному, Суд вважає неприйнятним посилання скаржника на упередженість до нього з боку відповідача при визначенні розміру фінансових санкцій.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність в діях позивача правопорушень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону №481/95-ВР.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі № 816/1220/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер