Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №810/1193/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №810/1193/17

адміністративне провадження №К/9901/4065/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 (суддя - Бужак Н.П.) у справі № 810/1193/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт» (далі - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) від 20.03.2017 №0009901402 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1474,40 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків; у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Київській області просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 та направити справу на розгляд до цього ж суду.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір», статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд враховуючи майновий сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк та зазначає, що надання органами ДФС належних та допустимих доказів відсутності фінансування з Державного бюджету України (відсутність коштів) на момент звернення із позовом, скаргою (апеляційною, касаційною скаргою) є визначальними для прийняття судом рішення у відповідності до приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Переглядаючи оскаржуване судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом зазначено, що копію оскаржуваної постанови, згідно супровідного листа ГУ ДФС у Київській області було отримано 15.06.2017 №572/9, проте на виконання Порядку №778, передано до іншого структурного підрозділу та отримано юридичним управлінням ГУ ДФС у Київській області лише 28.06.2017, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Наведені причини пропуску строку звернення до суду не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, тому апелянту необхідно було надати інші докази поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги. До того ж, заявником апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

Копію зазначеної ухвали ГУ ДФС у Київській області отримано 28.07.2017 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.159).

В межах строку, наданого для усунення недоліків, від ГУ ДФС у Київській області надійшло клопотання від 29.08.2017 про продовження строку для формування платіжного доручення про сплату судового збору. До зазначеного клопотання було долучено копію листа від 21.08.2017, адресованого Управлінню фінансування бухгалтерського обліку та звітності, про необхідність надання документа про сплату судового збору в розмірі 1760,00 грн.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час звернення з апеляційною скаргою) передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги жодних документів які б підтверджували здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів) з часу отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції по 21.08.2017.

Крім того, у поданому клопотанні від 29.08.2017 заявником апеляційної скарги не наведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Київській області.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду