Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.01.2022 року у справі №729/326/17
Постанова КАС ВП від 08.02.2022 року у справі №729/326/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа №729/326/17

адміністративне провадження № К/9901/24266/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.06.2017 (суддя Демченко Л. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (колегія у складі суддів Горяйнова А. М., Желтобрюх І. Л., Файдюка В. В. )

у справі № 729/326/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов'язати виплатити вказану допомогу.

2. Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
14.09.2017, позов задоволено.

3.03.10.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2017 відкрито касаційне провадження.

5. У зв'язку з припиненням цього суду, справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою Бобровицького районного військового комісаріату від 03.03.2016 № 33 ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах СРСР та у період з 03.08.1987 по 10.02.1989 приймав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Республіки Афганістан у складі в/ч 51932.

7. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128161 ОСОБА_1 з 09.01.2014 була встановлена ІІІ група інвалідності.

Причиною інвалідності у вказаній довідці зазначені поранення - контузія головного мозку і захворювання, пов'язане із виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 018691 було проведено повторний огляд ОСОБА_1 та з 14.01.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності з аналогічних підстав.

9.16.03.2016 ОСОБА_1 подав до Бобровицького районного військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. Зазначена заява була направлена до Міністерства оборони України листом від 28.03.2016 № 5/1110 г, у якому містився висновок про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги.

10. На засіданні комісії Міністерства оборони України, яке оформлене протоколом № 36 від 23.05.2016, було зроблено висновок про необхідність повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки серед них відсутні документи, що свідчать про причину і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

11. Вказане рішення позивач оскаржив у судовому порядку. Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11.10.2016 було задоволено частково, зокрема, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності.

12. За результатами повторного розгляду заяви позивача від 16.03.2016 було прийняте рішення, оформлене протоколом комісії Міністерства оборони України № 16 від 17.02.2017, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не надано документ, що свідчить про обставини поранення.

13. Про результати розгляду своєї заяви ОСОБА_1 був повідомлений листом Чернігівського обласного військового комісаріату від 14.03.2017 № 5/856с.

14. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Також зазначав про неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав ненадання довідки про причину і обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки така до 2008 року не була передбачена та не видавалася.

16. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу №826 від
08.04.2013 засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

18. За висновком суду апеляційної інстанції, позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку про те, що обов'язок розгляду питання для прийняття рішення про призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

19. Громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у військових формування та Збройних Силах України.

20. Тому ОСОБА_1 має право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у порядку та на умовах, передбачених для військовослужбовців Збройних Сил України.

21. Також зазначає, що позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у межах строку, встановленого ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

23. Скаржник зазначає, що позивачем не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

24. Відповідач також зауважує те, що законодавство Радянського Союзу у період проходження позивачем військової служби та після звільнення зі служби передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення за відповідною формою.

25. Пунктами 40,70 "Положення про медичний огляд у збройних силах СРСР", введеного в дію наказом Міністерства оборони СРСР від 03.09.1973 № 185, також було передбачено надання достовірних даних щодо обставин, за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження).Належними документами, що могли підтвердити дані обставини, були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.

26. Таким чином, законодавчо було визначено форму документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) як у радянські часи так і на даний час.

27. Крім того, дана справа повинна була розглядатися в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем по даній справі виступає центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України.

28.17.11.2017 позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

29. Позивач посилається на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11.10.2016 у справі № 729/735/16-а, яка набрала законної сили та в якій вже було зазначено, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

31. У касаційній скарзі відповідач заперечує проти наявності правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ним не було не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

32. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

33. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 822/220/18 відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні п. 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а, від
23.10.2018 у справі №822/3005/17, від 11.12.2018 у справі №740/1538/17, від
29.01.2019 у справі №293/342/17, та сформулював наступний правовий висновок:

"документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування".

34. У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

35. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

36. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії від 08.04.2013 №826, вказує лише на характер тілесних ушкоджень і не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

37. Висновки спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1987 році.

38. Зі змісту витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 08.04.2013 №826 вбачається, що він постановлений на підставі висновку спеціаліста судово-медичної експертизи № 543/Ж від 02.04.2013, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

39. За таких обставин, колегія суддів дійшла про те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), а тому Міністерство оборони України обґрунтовано відмовило позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.

40. Крім того, Суд вважає безпідставними посилання позивача на обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 729/735/16-а, щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки зазначеним обставинам правова оцінка судами у вказаній справі не надавалася, а лише перевірялася правомірність дій Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із відсутністю повного переліку документів, визначених у пункті 11 Порядку № 975 та неприйняття відповідного рішення.

41. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень.

42. Щодо предметної підсудності даної справи, то Суд зазначає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про зобов'язання виплати якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

43. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від
22.10.2019 у справі № 592/3134/17.

44. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

46. Рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статей 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі №729/326/17 скасувати.

Ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб