Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.05.2021 року у справі №540/4059/20
Постанова КАС ВП від 31.01.2022 року у справі №540/4059/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 540/4059/20

адміністративне провадження № К/9901/16104/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 540/4059/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2020, постановлену суддею Бездрабком О. І.

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Стас Л. В., суддів:

Турецької І. О., Шеметенко Л. П.,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1.15.12.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії за період з 07.10.2009 по 22.02.2017:

- зобов'язати відповідача виплатити недоотриману ним пенсію за період з
07.10.2009 по 22.02.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказував на те, що він є громадянином України, якому після досягнення пенсійного віку, призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплату якої припинено з 26.11.2000 у зв'язку з його виїздом за кордон в Державу Ізраїль. Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати його пенсії, у задоволенні якої рішенням відповідач від 27.10.2017 йому відмовлено. Вказану відмову позивач оскаржив в судовому порядку. Судовим рішенням у справі № 653/2918/17 визнано протиправною відмову відповідача в поновленні нарахування та виплати пенсії позивачу та зобов'язано поновити нарахування з 22.02.2017, при цьому позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 22.02.2017 - залишено без розгляду. Позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, вказує на те, що відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками, що свідчить, на переконання позивача, про те, що спір про відновлення виплати його пенсії за період з 07.10.2009 по 22.02.2017 не вирішено, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

3. Ухвалою судді Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2020, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
25.03.2021, відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач
05.05.2021 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
05.05.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А. І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.08.2017 позивач звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області з позовом до Генічеського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив визнати незаконною відмову відповідача у поновленні і виплаті йому пенсії та просив зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії з 07.10.2009 шляхом призначення її знову на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Підставою звернення позивача до суду з позовом у справі № 653/2918/17 слугувала відмова територіального органу Пенсійного фонду України у відновленні його пенсії за віком, виплату якої зупинено у зв'язку з переїздом позивача за кордон, оскільки відсутній законодавчий механізм для виплати пенсії громадянам, які мешкають за кордоном. При цьому, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 позивач зазначав, що факт його проживання за кордоном за умови наявності громадянства України не може бути підставою для відмови у виплаті належних йому пенсійних виплат.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 27.10.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від
21.03.2018 у справі № 653/2918/17, задоволено адміністративний позов частково.

Визнано противоправною відмову Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в поновленні нарахування та виплати пенсії.

Зобов'язано Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити нарахування з 22.02.2017 та виплачувати з 22.02.2017 пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до статей 28 та 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з подальшим її перерахуванням у зв'язку зі змінами пенсійного законодавства.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог до Генічеського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області за період з 07.10.2009 по 22.02.2017 - залишено без розгляду.

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з цим позовом, за результатами розгляду матеріалів якого суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження, оскільки між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили рішення суду у справі № 653/2918/17.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІ

8. Суддя суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі виходив з неможливості повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили. Такий висновок обґрунтований посиланням на те, що спір за цим позовом є тотожним спору у справі № 653/2918/17, оскільки виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому не підлягає розгляду в новому позовному провадженні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у відкритті адміністративного провадження з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Так, суди не врахували, що у справі № 653/2918/17 позовні вимоги стосовно виплати позивачу недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 по
22.02.2017 не були розглянуті судом та оцінені по суті, оскільки були залишені без розгляду. Поряд з цим, підстави відповідно до яких вимоги позивача за вказаний період були залишені без розгляду - усунені аналізом подібних обставин в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 815/1226/18, відповідно до якої статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

12. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

14. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

15. Відмова у відкритті провадження у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

16. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

17. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

18. Відмовляючи у відкритті провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі є аналогічними тим, які заявлені у справі № 653/2918/17. Так, ним зазначено, що постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 27.10.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 653/2918/17, задоволено позовні вимоги частково, а тому у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже наявне судове рішення, яке набрало законної сили, що свідчить про фактичне вирішення спору.

19. Предметом спору у справі № 653/2918/17 було поновлення виплати раніше призначеної пенсій позивачу, який проживає за межами України. Підставою звернення позивача до суду як у цій справі та і у справі № 653/2918/17 було Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 з 07.10.2009, яким ~law16~ щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зазначені положення ~law17~ втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

20. За наведених обставин колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що спір щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсій позивачу, який проживає за межами України у період з 07.10.2009 по 22.02.2017 був предметом розгляду в адміністративній справі № 653/2918/17, рішення у якій набрало законної сили. Обставини, на які позивач посилається у даній справі, встановлені судом в адміністративній справі № 653/2918/17, а доводам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, надано оцінку судами у справі № 653/2918/17.

А отже, сторони, підстави та предмет в адміністративних справах № 653/2918/17 та № 540/4059/20 є однаковими.

21. Крім того, позивач у позовній заяві та у касаційній скарзі не заперечує, що заявлені позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 653/2918/17, однак з посиланням на нову судову практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, вважає, що спір між сторонами стосовно права позивача за період з 07.10.2009 по 22.02.2017 залишився не вирішеним, у зв'язку чим подано цей позов.

22. Разом з тим, слід зазначити, що зміна судової практики не є підставою для розгляду позовних вимог, яким вже надана оцінка у судовому порядку.

23. Посилання позивача на те, що у справі № 653/2918/17 позовні вимоги стосовно виплати позивачу недоотриманої пенсії за період з 07.10.2009 по 22.02.2017 не були розглянуті судом та оцінені по суті, оскільки були залишені без розгляду є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

24. Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18.

25. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на день звернення до суду із позовом у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим існували підстави для відмови у відкритті провадження у справі, згідно з вимогами пункту 2 частини 2 статті 171 КАС України.

26. Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

27. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.

28. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 у справі № 540/4059/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду