Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 420/13321/20

адміністративне провадження № К/990/26488/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Богомоловою Іриною Георгіївною, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 (суддя-доповідач - Бойко О.Я., судді: Катаєва Е.В., Самойлюк Г.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 (суддя-доповідач Осіпов Ю.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.),

УСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури (далі - відповідач-1) та Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 15.10.2020 про неуспішне проходження атестації та заборону йому проходити інші етапи атестації;

- визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.11.2020 №18 про неуспішне проходження ним атестації та припинення участі в атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 23.12.2020 №3046к про звільнення його з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020;

- поновити його на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської обласної прокуратури або на рівнозначній посаді та в органах прокуратури України з 30.12.2020;

- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 31.12.2020 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 скасовано та ухвалено нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 15.10.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 та заборону йому проходити інші етапи атестації. Визнано протиправним та скасовано рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.11.2020 №18 про неуспішне проходження прокурором позивачем атестації та припинення участі в атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Одеської обласної прокуратури від 23.12.2020 за №3046к про звільнення позивача з посади прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.12.2020. Поновлено позивача на посаді прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 30.12.2020. На користь позивача стягнуто з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 328569,48 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових податків та платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти вимог відмовлено.

4. Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в розмірі по 420,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 4000 грн з кожного.

5. Постановою Верховного Суду від 17.11.2022 касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури задоволено. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 скасовано, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №420/13321/20 залишено в силі. Додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2022 скасовано.

6. У січні 2025 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення від 04.10.2021 у справі №420/13321/20 з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

8. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 - адвокат Богомолова Ірина Георгіївна (далі - представник позивача) - звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025; прийняти нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 за виключними обставинами; скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що наявні всі умови відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України для перегляду за виключними обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 в цій справі, а саме: пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», який було застосовано як підставу для звільнення позивача, визнано Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)2024. неконституційним, а рішення суду, за переглядом якого звертається позивач, ще не виконане.

10. Ухвалою від 04.07.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

11. До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржені судові рішення залишити без змін. Також відповідач-2 зазначив, що, з урахуванням приписів Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024, положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» визнані неконституційними і втрачають свою чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 18.06.2025. За таких підстав, оскільки спірні правовідносини виникли та припинились до прийняття рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 у справі №3-157/2023(290/23), та вказане рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, воно на спірні правовідносини не впливає, а тому відсутні підстави для перегляду судового рішення суду у справі № 420/13321/20 за виключними обставинами.

12. Також від Одеської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-1 зазначив, що оскаржені судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому немає підстав для їх скасування, а також наголосив, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стало рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, а не факт ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому він обіймав посаду. У зв`язку з цим, на переконання відповідача-1, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 не змінює правового регулювання спірних правовідносини та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору.

13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

14. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

15. Згідно із пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

16. Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.

17. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 365 КАС України).

18. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, підставою звернення із заявою про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №420/13321/20 за виключними обставинами представник позивача зазначив прийняття Конституційним Судом України Рішення від 18.12.2024 у справі №11-р(II)/2024, яким визнано неконституційними положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», яке суд застосував під час остаточного вирішення цієї справи по суті. На думку представника позивача, зміст зазначеного рішення Конституційного Суду України об`єктивно підтверджує законність та обґрунтованість позовних вимог у справі щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 , а тому позивач має право на перегляд остаточного рішення за виключними обставинами.

19. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність вагомих та переконливих підстав для перегляду остаточного судового рішення через те, що Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(ІІ)/2024 не змінює правового регулювання спірних правовідносини та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору.

19.1. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся позивач, фактично є рішенням суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, а тому, відповідно, це судове рішення не підлягає примусовому виконанню, відтак у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не може переглядатися за виключними обставинами.

20. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про таке.

21. Питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку із встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже було предметом розгляду Верховного Суду.

22. Так, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) в постанові від 19.02.2021 у справі №808/1628/18 висловила позицію, згідно із якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання, тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами з указаної нормативної підстави. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і на час прийняття рішення суду положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.

23. Аналогічна позиція щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підтримана об`єднаною палатою в ухвалах від 21.12.2022 у справі №140/2217/19 та від 22.12.2022 у справі №805/1312/16-а, в яких вирішувалося питання можливості відступу від висновку щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, викладеного у постанові об`єднаної палати від 19.02.2021 у справі №808/1628/18.

24. Такий же підхід Верховний Суд застосував і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах №620/4397/20 (ухвала від 11.05.2023), №280/7188/20 (ухвала від 23.09.2024), №340/2428/20 (ухвала від 17.12.2024), №420/4490/20 (ухвала від 24.02.2025) та ін.

25. Необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

26. Водночас у частині першій статті 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

27. Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави для висновку, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

28. Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 у справі №11-р(II)/2024 не поширюється на спірні правовідносини у справі №420/13321/20, оскільки такі виникли та закінчилися до ухвалення цього Рішення.

29. Водночас чинним законодавством України визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

30. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2024 №11-р(II)/2024 (пункт 3) визначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно, указана норма на момент звернення ОСОБА_1 (18.01.2025) до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами була чинною.

31. За таких обставин Верховний Суд вважає, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, та, як наслідок, відмову в задоволенні такої заяви позивача.

32. Міркування і твердження представника позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскаржених судових рішеннях.

33. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Богомоловою Іриною Георгіївною, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2025 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов