Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 160/9662/19

провадження № К/9901/22923/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сафронової С.В., суддів Мельника В.В. Чепурнова Д.В.)

у справі № 160/9662/19

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович,

про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович, в якому просив суд:

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-190215 "Зростаючий у доларах СШ" від 19 лютого 2015 року у розмірі 188 006,80 (сто вісімдесят вісім тисяч шість грн 80 коп) грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 228 221,15 (двісті двадцять вісім тисяч двісті двадцять одну грн 15 коп) грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 24 399,68 (двадцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять грн 68 коп) грн.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24.02.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд:

- стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 004-03726-190215 "Зростаючий у доларах США" від 19 лютого 2015 року у розмірі 188 006,80 (сто вісімдесят вісім тисяч шість грн 80 коп) грн;

- стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 96 978,60 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот сімдесят вісім грн 60 коп) грн;

- стягнув з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 25 957,96 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім грн 96 коп) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове - про відмову ОСОБА_1 в позові.

4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 16.07.2020 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив:

- скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020;

- ухвалив нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 в позові повністю.

5. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 про задоволення його позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2015 між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу № 004-03726-190215 «Зростаючий» у доларах США, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 дол. США у тимчасове строкове користування на строк до 05.03.2015 та зобов`язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.

7. Відповідно до п.1.3 вказаного договору, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та (по) 05.03.2015 включно.

8. Відповідно до п.1.10, вклад виплачується вкладнику у разі закінчення строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами банку.

9. 19.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Додаткову угоду № 1 до договору від 19.02.2015 № 004-03726-190215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США, якою змінено та викладено в іншій редакції шляхом зазначення про можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи.

10. Відповідно до умов договору № 004-03726-190215, 19.02.2015 на рахунок позивача було зараховано 7000 дол. США, що за курсом НБУ - 2685.8114 станом на дату запровадження тимчасової адміністрації 02.03.2015 складало 188 006,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2015.

11. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №160/1219/19, яке набрало законної сили 24.09.2019, позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести данні ОСОБА_1 , до переліку (реєстру) рахунків як вкладника АТ "Дельта Банк", та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рахунку № НОМЕР_1 по договору банківського вкладу №004-03726-190215 від 19.02.2015 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США.

12. У подальшому позивач, вважаючи, що у зв`язку із затримкою виплати коштів на відшкодування за вкладом відповідач повинен виплатити йому заподіяні збитки, звернувся до суду за захистом своїх прав.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з встановлених рішенням суду у справі №160/1219/19 обставин, та посилаючись на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) визнав за можливе задовольнити вимоги позивача щодо стягнення гарантованої суми відшкодування за вкладом, відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), відсотків з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пені за прострочення зобов`язання.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- вимога позивача стягнення гарантованої суми відшкодування за вкладом не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 вже було здійснено виплату вкладу за договором банківського вкладу № 004-03726-190215 від 10.02.2015 через установу банку-агенту (АБ «Укргазбанк») 13.03.2020 у розмірі 188251,28 грн (сума вкладу з відсотками);

- у позивача та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні договірні відносини, оскільки свої обов`язки останній здійснює на підставі Закону № 4452-VI, який є спеціальним нормативним актом. Певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов`язань перед позивачем, а нараховані на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

15. У своїй касаційній скарзі позивач підтримує висновки суду першої інстанції та наголошує, що:

- у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відсутнє застереження щодо неможливості застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин, врегульованих зазначеним законом;

- статтею 625 Цивільного кодексу України чітко передбачено відповідальність за несвоєчасне виконання, у тому числі, грошових зобов`язань, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

16. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення суду апеляційного суду залишити без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

18. При вирішенні цієї справи, Суду слід дати відповідь на такі питання:

а) чи має позивач право на стягнення з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом;

б) чи розповсюджуються норми Цивільного кодексу України на спори, пов`язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, чи норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цих правовідносинах є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах?

в) чи зобов`язаний Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачувати збитки від інфляції, три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов`язання у разі запровадження у банку, визнаному неплатоспроможним, тимчасової адміністрації?

19. Розв`язуючи зазначені питання, Суд зазначає таке.

20. Апеляційний суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 вже було здійснено виплату вкладу за договором банківського вкладу № 004-03726-190215 від 10.02.2015 через установу банку-агенту (АБ «Укргазбанк») 13.03.2020 у розмірі 188251,28 грн. (сума вкладу з відсотками), то в частині вимог про стягнення з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом позов задоволенню не підлягає. Позивач в касаційній скарзі зазначений висновок апеляційного суду не спростовує.

21. Щодо решти зазначених вище питань, суд зазначає наступне.

22. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

23. Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;

нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

24. Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

25. Згідно із частиною п`ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

26. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.

27. Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. Як передбачено частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

29. Своєю чергою, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

30. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

31. За правилами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

32. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

33. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

34. Так, у постанові від 04.05.2022 у справі №600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:

«…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах».

35. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України».

36. Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

37. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

38. Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України). Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

40. Своєю чергою, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

41. Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

42. Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).

43. У справі №761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

44. Аналогічні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 04.05.2022 у справі №600/794/20 та від 08.09.2022 у справі №761/8558/17.

45. Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №761/24881/16 аналогічні цьому спори між фізичними особами та Фондом гарантування вкладів щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань віднесені до юрисдикції адміністративних судів.

46. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

47. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

48. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі № 160/9662/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб