ПОСТАНОВА
Іменем України
07 березня 2018 року
Київ
справа №826/16716/14
адміністративне провадження №К/9901/1246/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 23.01.2015 (суддя Погрібніченко І.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 (колегія у складі суддів: Чаку Є.В., Файдюка В.В., Старової Н.Е.) у справі № 826/16716/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Солом'янського районного управління Головного управління Міністерств внутрішніх справ України в місті Києві про скасування в частині, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в міста Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві, відповідач-1) від 01.10.2014 № 589 в частині звільнення сержанта міліції ОСОБА_1; поновити його на посаді міліціонера відділення конвойної служби міліції Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Солом'янське РУ ГУ МВС України в м. Києві, відповідач-2) з 20.10.2014; зобов'язати Солом'янське РУ ГУ МВС України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 по день виконання рішення суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління» від 01.10.2014 № 589 в частині накладення на сержанта міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2015 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою наказ ГУ МВС України в м. Києві щодо особового складу № 1028 о/с від 17.10.2014 визнано протиправним та скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді міліціонера конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 20.10.2014 року; зобов'язано Солом'янське РУ ГУМВС України в м. Києві провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 по день виконання рішення суду; зобов'язано Солом'янське РУ ГУ МВС України в м. Києві протягом одного місяця з дня набрання постановою суду законної сили подати до суду звіт про її виконання. Постанова допущена до негайного виконання в частині поновлення на посаді.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера відділення конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
На виконання наказу в формі телефонограми від 01.09.2014 № 671, адресованої заступникам начальників управлінь - начальникам міліції громадської безпеки районних управлінь, останнім з метою забезпечення належного правопорядку в центральній частині міста Києва необхідно було з 08 год. 00 хв. 02.09.2014, та в подальшому щоденно, до особливого розпорядження, виділити по 2 чоловіки для несення служби у складі спільних з військовослужбовцями Національної гвардії України нарядів протягом доби (з 08:00 год. до 20:00 год. та з 20:00 год. до 08:00 год. наступного дня).
На маршруті № 305 по вул. Хрещатик, 7/11-1 в місті Києві несли службу міліціонер відділення конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві сержант міліції ОСОБА_1 спільно із військовослужбовцями Національної гвардії України.
Цього ж дня журналіст програми «Гроші» під час зйомок відеосюжету про роботу працівників міліції, перебуваючи в камуфляжному одязі, навмисно помістив за поясний ремінь стартовий (сигнальний) пістолет «Шмайсер», рукоятка якого демонстративно виглядала з-під поясного ременя.
Підійшовши до наряду міліції в складі сержанта міліції ОСОБА_1 та військовослужбовців Національної гвардії України, журналіст програми «Гроші» запитав, як пройти на вулицю Прорізну. Позивач пояснив журналісту подальший маршрут його слідування та поцікавився в останнього, що за предмет знаходиться у нього за поясним ременем. Журналіст відповів, що це іграшка. Через деякий час, поспілкувавшись з працівниками міліції журналіст продовжив рух у вказаному напрямку.
15.09.2014 відеоролик, у якому журналіст програми «Гроші» під час зйомок відеосюжету про роботу працівників міліції, перебував у центральній частині міста Києва зі стартовим (сигнальним) пістолетом «Шмайсер», було показано в ефірі телеканалу « 1+1».
21.09.2014 наказом ГУ МВС України в м. Києві № 826 за даним фактом було призначено службове розслідування. Висновок службового розслідування 23.09.2014 затверджено начальником ГУ МВС України в м. Києві.
01.10.2014 начальником ГУ МВС України в м. Києві винесено Наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління» № 589, пунктом першим якого, на міліціонера відділення конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві сержанта міліції ОСОБА_1, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в неналежному забезпеченні громадського порядку і безпеки на маршруті патрулювання, невжитті заходів до виявлення, запобігання, припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, незвернені уваги на особу, яка могла вчинити злочин, що призвело до порушення вимог п. п. «а», «б» та «в» п. 124 Статуту патрульно-постової служби міліції, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 № 404, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
З наказом ГУ МВС України в м. Києві від 01.10.2014 № 589 позивач ознайомився 16.10.2014, що власноруч відмічено ним в наказі.
На підставі вказаного наказу, 17.10.2014 ГУ МВС України в м. Києві винесено Наказ № 1028 о/с, яким сержанта міліції ОСОБА_1, міліціонера відділення конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві, відповідно до пп. «є» (за порушення дисципліни) п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, 20.10.2014 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).
24.10.2014 позивач отримав трудову книжку та військовий квиток на своє ім'я, про що останнім було складено розписку.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що саме наказ ГУ МВС України в м. Києві від 17.10.2014 № 1028 о/с став підставою для звільнення 20.10.2014 позивача з органів внутрішніх справ. Проте даний наказ ним не оскаржується, а суд розглядає справу в межах позовних вимог, а тому не може вирішити питання про його поновлення на посаді.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, дійшов протилежного висновку, та зазначив про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, скасував наказ № 1028 від 17.10.2014 та поновив його на службі в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 20.10.2014. Крім того, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 по день виконання рішення суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. «а» та «в» п. 124. П. 126 та пп. «а» та «б» п. 133 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 № 404; абзаців 1 та 2 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та вирішення спору. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 під час несення служби охорони громадського порядку, виявивши невстановлену особу із предметом, схожим на зброю за поясними ременем, у порушення вимог Статуту патрульно-постової служби міліції не доповів про зазначену подію черговому по районному управлінню чи вищестоящому керівництву. Така бездіяльність призвела до самоусунення від виконання основного завдання патрульно-постової служби щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав, свобод і законних інтересів, у зв'язку з чим позивач правомірно був звільнений з органів внутрішніх справ.
Позивач та відповідач-2 заперечень на касаційну скаргу не надали, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав до часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Пунктом 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114) визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Приписами пп. «є» п. 63 Положення № 114 визначено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до п. 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Як встановлено судами, на позивача за вчинення дисциплінарного проступку було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені в Законі України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначені види дисциплінарних стягнень. Так, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ст. 14 Дисциплінарного статуту).
До позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Комісією, що створена для проведення службового розслідування, було встановлено, що позивачем неналежно були забезпечені громадський порядок і безпека на маршруті патрулювання, не вжито заходів до виявлення, запобігання, припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, не звернено уваги на особу, яка могла вчинити злочин, що призвело до порушення вимог п. п. «а», «б» та «в» п. 124 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.1994 № 404, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.1994 за № 213/423 (далі - Статут № 404).
Згідно з приписами Статуту № 404 патрульно-постова служба міліції - це діяльність спеціальних нарядів міліції по охороні громадського порядку, безпеці і боротьбі з правопорушеннями на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, портах, в аеропортах та інших громадських місцях, а також при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха.
Підпунктами «а», «б» та «в» п. 124 Статуту № 404 визначено, що патрульні і постові наряди зобов'язані: а) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством; б) припиняти адміністративні правопорушення; в) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, судами зазначено, що під час розгляду даної справи представником відповідача-1 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення адміністративного правопорушення чи кримінального злочину особою, у якої перебував предмет, схожий на зброю. Зазначений предмет органами внутрішніх справ, в тому числі і під час проведення службового розслідування, не вилучався, відповідне його експертне дослідження не проводилося.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач запитував у особи, з-під поясного ременя якої виглядала рукоятка предмета схожого на зброю, щодо її походження, на що отримав відповідь, що це не зброя. Тобто, заходів, направлених на встановлення природи предмета, схожого на зброю, ОСОБА_1 ужив. Питання щодо їх достатності та відповідності приписам Дисциплінарного статуту не досліджувалося та невідповідності не встановлено.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачами не доведено факту порушення позивачем вимог п. п. «а», «б» та «в» п. 124 Статуту № 404 та, відповідно, настання будь-яких наслідків стосовно неналежного виконання позивачем службових обов'язків.
Також, суди правильно звернули увагу на те, що позивач не мав жодних дисциплінарних стягнень на час проведення службового розслідування та видачі оскаржуваного наказу. Відповідач-1, приймаючи оскаржуване рішення, керувався лише тим, що інцидент з позивачем був відповідним чином інтерпретований журналістами телеканалу « 1+1». Поза увагою відповідача-1 залишилося ставлення позивача до виконання службових обов'язків, службові характеристики, рівень кваліфікації позивача, його освіта і та інші дані.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок про те, що дисциплінарне стягнення, накладене на позивача, не відповідає тяжкості вчиненого ним проступку і ступеню його провини.
За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність та скасування наказу ГУ МВС України в м. Києві від 01.10.2014 № 589 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, судами встановлено, що в подальшому наказ від 01.10.2014 № 589 став підставою для винесення відповідачем-1 Наказу «Щодо особового складу» від 17.10.2014 року № 1028 о/с, на підставі якого 20.10.2014 позивача, відповідно до пп. «є» п. 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік).
Оскільки, позивачем даний наказ не оскаржувався, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, у зв'язку з чим не може бути вирішено питання про поновлення позивача на посаді, яку останній займав перед звільненням, та виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, у зв'язку з чим визнав даний Наказ протиправним і скасував його.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанцій дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правомірно, з метою повного захисту прав та інтересів позивача вийшов за межі позовних вимог та поновив позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера конвойної служби міліції Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 20.10.2014.
Водночас, суд апеляційної інстанції зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 по день виконання рішення суду.
Проте обраний судом спосіб захисту не є ефективним способом захисту прав позивача у розумінні статті 2 КАС України. Належним способом є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого обчислюється відповідно.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз.1 пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає сума заробітку за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.
Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 20.10.2014, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за серпень-вересень 2014 року.
Згідно довідки Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.12.2014 № 280 грошове забезпечення позивача за серпень 2014 року складало 2604,71 грн., за вересень 2014 року - 3481,27 грн., разом 6085,98 грн.
З урахуванням листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13 (у серпні 2014 року - 20 робочих днів, у вересні 2014 року - 22 робочих днів), середньоденна заробітна плата за серпень-вересень 2014 року складає 144,90 грн. (6085,98 грн. : 42 робочих дні).
Період вимушеного прогулу позивача складає 109 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - 21.10.2014 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 25.03.2015, а отже втрачений заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 15 794,10 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини 4 статті 351 цього Кодексу зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції, підлягає зміні з викладенням п'ятого абзацу його резолютивної частини у новій редакції.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі № 826/16716/14 змінити, виклавши п'ятий абзац її резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2014 по 25.03.2015 у розмірі 15 794 (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) гривні 10 копійок.»
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 у справі № 826/16716/14 - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх Судді: О. В. Білоус Т. Г. Стрелець