ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа № 727/6669/17

адміністративне провадження № К/9901/3111/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №727/6669/17

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про оскарження бездіяльності органу державної влади та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2017 року (у складі судді Семенка О. В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Ватаманюка Р. В., Мельник-Томенко Ж. М., Сторчака В. Ю.), установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просила суд:

- визнати неправомірними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_2 з 30 січня 2017 року пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме з 2014 по 2016 рік включно;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_2 з 31 січня 2017 року пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто з 2014 по 2016 рік включно.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримуючи пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, однак йому було протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме з 2014 по 2016 рік включно.

3. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено;

- визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо непризначення ОСОБА_2 з 30 січня 2017 року пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме з 2014 по 2016 рік включно.

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_2 з 31 січня 2017 року пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто з 2014 по 2016 рік включно.

4. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наявності факту порушення пенсійним органом прав та інтересів позивача у межах спірних правовідносин, з огляду на що такі підлягають відновленню.

5. 26 грудня 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 727/6669/17.

6. У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі, а також прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

7. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. У відзиві на касаційну скаргу, які надійшли до суду 24 січня 2018 року, позивач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувались суди, задовольняючи позов.

9. Ухвалою Верховного суду від 05 березня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 165513 від 25 червня 2015 року.

11. На час звернення до суду із позовом ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії АА1 № 166155 від 05 березня 2016 року.

12. 25 січня 2016 року позивач набув статусу інваліда війни 3-ї групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 084585 від 25 січня 2016 року.

13. Позивач 13 квітня 2017 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності за Законом № 2262-ХІІ із застосуванням нормативних актів, якими визначається порядок розрахунку розміру пенсій, у тому числі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII.

14. Листом від 26 квітня 2017 року № 25х-11 Головне управління пенсійного фонд України в Чернівецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії, обґрунтовуючи тим, що стаття 45 Закону № 1058-IV визначає єдиний випадок, в якому після призначення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за пенсією. Враховуючи, що на даний час позивач отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону № 1058-IV, при переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, немає підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки.

15. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з наступного.

17. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

18. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

19. Згідно ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

20. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ст. 2 Закону № 2262-ХІІ).

21. За приписами ст. 7 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

22. Статтями 18-20 Закону № 2262-ХІІ вказано, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.

23. Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

24. Залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

25. Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

26. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

27. Отже, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся вперше.

28. За таких обставин суди дійшли висновку, що пенсія, яку просить призначити йому позивач за Законом № 2262-ХІІ є новою пенсією, а не одним з видом пенсій по солідарній системі. Тому, при її призначенні розрахунок суми пенсії потрібно проводити за правилами ст. 40 Закону № 1058-IV, які застосовують до розрахунку суми пенсії, яка призначається вперше, а саме: відповідно до п. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Аргументуючи вимоги касаційної скарги відповідач звертає увагу на те, що стаття 45 Закону № 1058-IV визначає єдиний випадок, в якому після призначення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати по Україні за три роки, що передують року звернення за пенсією. Враховуючи, що позивач отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до Закону № 1058, то при переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262, немає підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки. Крім того зазначає, що заява про призначення пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ не відповідає встановленому зразку згідно Додатку 1 постанови Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.

30. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли необґрунтовані та помилкові рішення щодо задоволення позову.

V. ОЦІНКА СУДУ

31. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

32. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

34. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

35. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що бездіяльністю відповідача порушено права позивача на отримання пенсії за його вибором та із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014- 2016 роки, оскільки пенсія, яку просить призначити йому позивач за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ є новою пенсією, а не одним з видом пенсій по солідарній системі. Тому, при її призначенні розрахунок суми пенсії потрібно проводити за правилами ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, які застосовують до розрахунку суми пенсії, яка призначається вперше.

36. Водночас слід зазначити, що доводи скаржника стосовно невідповідності заяви про призначення пенсії встановленому зразку згідно Додатку 1 постанови Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3- 1 не заслуговують на увагу, оскільки вказане не було підставою для відмови позивачу у призначенні нової пенсії у межах спірних правовідносин.

37. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

38. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

39. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Частиною 1 ст. 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

42. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб