Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №537/4308/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №537/4308/17

адміністративне провадження №К/9901/419/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

на ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2017 року (головуючий суддя - Хіневич В.І.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (головуючий суддя - Любчич Л.В. , судді - Сіренко О.І., Спаскін О.А. )

у справі № 537/4308/17

за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області 28 вересня 2017 року звернулося до суду з позовом до Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідача), в якому просило суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Козельщанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо повернення виконавчого документу стягувачу неправомірними;

- зобов'язати відповідача прийняти вимогу про сплату боргу № Ф-92у від 27 квітня 2012 року ФОП ОСОБА_3 на користь Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області управління в розмірі 4010,30 грн. до виконання.

В обґрунтування своїх позовних вимог Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - заявник) посилалося на те, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу є неправомірними, оскільки, даний документ відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинному на момент видання виконавчого документа.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, адміністративний позов заявника повернено для подання до належного суду за підсудністю. Повертаючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна місцевому загальному суду. Позаяк, виконавчий документ виданий не Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області, то відповідно до ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції до 15 грудня 2017 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, даний позов щодо оскарження дій державного виконавця не підсудний місцевому загальному суду.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник 14 грудня 2017 року звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права при постановленні суддею ухвали про повернення, просив скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що судом першої інстанції при поверненні касаційної скарги застосовано норми ч. 6 ст. 181 та ч. 1 ст. 18 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які визначають підсудність місцевим загальним судам як адміністративним судами, які видали виконавчий лист, справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах , визначених пунктами 1-4 ст. 18 КАС України.

Однак заявник, звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом використовував норми ч. 2 ст. 19 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року, яка передбачала вибір позивача щодо звернення до адміністративного суду - або за місцем проживання, або за місцем знаходження відповідача. Тож, на думку скаржника, ним не порушенні правила підсудності визначені КАС України в частині звернення з даним позовом до Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Козельщинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Юрисдикція, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Підсудність судам адміністративних справ з урахуванням предмету спору визначається статтею 18 КАС України.

<…> Так, відповідно до приписів даної статті, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Частинами 1,2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII ( далі - Закон № 1404-VIII) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо підсудності необхідно спочатку виходити з предмету спірних правовідносин (предметна підсудність), тобто суд якої ланки буде розглядати дану справу як суд першої інстанції , а потім - з територіальної наближеності цього суду до місця проживання/знаходження позивача (територіальна підсудність).

Предметом спірних правовідносин у вказаній справі є дії державного виконавця щодо відмови у прийнятті виконавчого документа, а саме - вимоги управління Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області про сплату боргу, а не виконавчого листа, виданого Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області.

Таким чином, судом першої інстанції, при визначенні підстав для повернення позовної заяви скаржника, було правомірно застосовано правила предметної підсудності, регламентованої ч. 1 ст. 18 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року.

Суд зазначає, що в даному випадку, окрім приписів статті 18 КАС України в редакції до 15 грудня 2017 року, заявнику необхідно було керуватися і приписами частини 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, яка визначає підсудність відповідному адміністративному суду адміністративних справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про наявність підстав для повернення даного адміністративного позову з мотивів його непідсудності місцевому загальному суду як адміністративному.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, ухвалу Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа