Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.11.2020 року у справі №520/654/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа №520/654/2020

адміністративне провадження №К/9901/29336/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/654/2020

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та нечинним прийняття наказу

за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Богомолов Олексій Олексійович

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бегунца А. О., суддів Рєзнікової С. С., Мельнікової Л. В.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (далі - відповідач, ТУ ДБР, розташоване у місті Полтава), де просив:

1.1. визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 09 липня 2019 року № 90 "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування".

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення суду першої інстанції від 24 березня 2020 року у справі № 520/654/2020 скасовано; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві про визнання протиправним та нечинним прийняття наказу закрито.

5. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки звернення позивача до суду обумовлено нездійсненням відповідачами передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідачі діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Тому, суд апеляційної інстанції вказав на неможливість розгляду даних правовідносин в порядку адміністративного судочинства та дійшов висновку про закриття провадження в цій справі, оскільки вирішення даного спору має здійснюватися у порядку, визначеному КПК України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

6.05 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Богомолов Олексій Олексійович, у якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних у повному обсязі.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що визначення місцезнаходження територіальних управлінь ДБР та їх підрозділів є виключною компетенцією Верховної Ради України, оскільки розташування відповідних підрозділів зазнало регулювання нормами Закону України "Про Державне бюро розслідувань". При цьому жодні норми Закону України "Про Державне бюро розслідувань" не уповноважують директора ТУ ДБР приймати відповідні рішення. Посилання у наказі на загальну норму, яка надає право директору ТУ ДБР "видавати у межах своїх повноважень накази і розпорядження" не свідчить про наявність таких повноважень. Також зазначає, що Директор ТУ ДБР не має права самостійно затверджувати структуру керованого ним управління, в тому числі визначати місцезнаходження слідчих підрозділів, а наділений лише правом вносити відповідні пропозиції Директору ДБР.

7.1. Вказує на те, що позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні, в якому клопотання сторони обвинувачення в одному випадку приймалися до розгляду та розглядалися слідчими суддями Октябрського районного суду м. Полтави, в іншому -суддями Московського районного суду м. Харкова. За змістом статті 5 КАС України кожна особа кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Отже, предметом судового захисту виступають поміж іншого законні інтереси особи. Розгляд в межах досудового розслідування клопотань належним судом є складовою права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дотримання цих приписів становить значний інтерес для підозрюваного у кримінальному провадженні. Іншого ефективного способу захисту, аніж скасування оспорюваного наказу, закон не передбачає. Спірним наказом установлено лише формальні підставні для зміни територіальної юрисдикції розгляду клопотань слідчих ТУ ДБР у м. Полтава, а сама по собі чинність цього наказу (винесеного з перевищенням повноважень та з метою зловживання процесуальними правами стороною обвинувачення) позбавляє можливості слідчих суддів Московського районного суду м. Харкова повертати клопотання як такі, що не підлягають розгляду в цьому суді.

7.2. Також скаржник зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір має розглядатися в порядку КПК України є неправильним, оскільки КПК України не передбачає можливості оскаржити спірний наказ, який є очевидно протиправним, створює проблеми у визначенні територіальної юрисдикції, ставить підозрюваних у стан правової невизначеності Однак, скасувати цей акт в межах кримінального провадження процесуальної можливості немає. Права та інтереси позивача порушені, але він оскаржуваними рішеннями судів залишений без права на судовий захист.

Скаржник акцентує увагу на тому, що захисту підлягає не тільки порушене право, а й охоронюваний законом інтерес, який полягає у захисті позивача від зловживань з боку відповідача адміністративними методами, а саме встановлення місцезнаходження органу досудового розслідування в місті Харкові всупереч закону.

8.05 листопада 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

12. З метою оптимізації роботи органу досудового розслідування - слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, забезпечення швидкого та ефективного розслідування кримінальних правопорушень, в. о. директора територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві прийнято наказ від 09 липня 2019 року № 80 "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування", яким визначено місцезнаходження підрозділу органу досудового розслідування - слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві, до складу якого входить Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції), Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) та Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів), за наступними адресами: вулиця Соборності, будинок 37, місто Полтава, 36014 та вулиця Світла, будинок 5, місто Харків, 61121 (а. с. 9).

13. Наказ від 09 липня 2019 року № 80 прийнято на підставі пункту 5 частини 13 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".

14. Зі змісту копії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2019 року у справі № 643/15268/19 встановлено, що 25 травня 2019 року у кримінальному провадженні №42017221080000400 від 17 листопада 2017 року директору ТОВ "Автопромпідшипник" ОСОБА_1 повідомлено про підозру, дії якого кваліфіковано за частиною 3 статті 212 КК України (а. с. 12-13,18-19).

В позовній заяві та у відзиві на позов сторонами зазначено, що ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42017221080000400 перебуває в статусі обвинуваченого.

15. Після прийняття спірного наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві від 09 липня 2019 року № 80 "Про визначення місцезнаходження органу досудового розслідування", листом ТУ ДБР, від 18 липня 2019 року №8987/08-2 повідомлено в. о. голови Московського районного суду м. Харкова, що враховуючи місцезнаходження органів досудового розслідування ТУ ДБР у м. Полтаві за адресою: вулиця Світла, будинок 5, місто Харків, 61121, що є територією Московського району м. Харкова, клопотання слідчих можуть бути подані до Московського районного суду м. Харкова.

16. Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

18. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

19. За частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

20. Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.

21. За визначеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

21.1. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

22. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

23. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

24. Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень).

25. Під владними управлінськими функціями, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування. При делегуванні повноважень відбувається наділення своїм повноваженням одним суб'єктом владних повноважень іншого суб'єкта.

26. Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень визначається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

28. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні від 17 листопада 2017 року № 42017221080000400 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України. Підстави звернення до адміністративного суду обґрунтовує необхідністю захисту законного інтересу, а саме права на розгляд в межах кримінального розслідування клопотань належним судом як складової справедливого судового розгляду. Натомість, у ситуації позивача, клопотання сторони обвинувачення в одному випадку приймалися до розгляду та розглядалися слідчими суддями Октябрського районного суду м. Полтави, в іншому - Московського районного суду м. Харкова.

29. Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

30. Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

31. Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 (справа №1-17/2001) зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

32. Оскільки звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду обумовлено тим, що, на думку позивача, даний наказ створює формальні підстави для зміни територіальної юрисдикції розгляду клопотань слідчих ТУ ДБР у м. Полтава в рамках передбачених КПК України процесуальних дій, у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

33. Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 03 квітня 2019 року в справі №813/1595/18 та від 18 грудня 2019 року в справі №560/1679/19.

34. Зі змісту заяви слідує, що позивач фактично незгоден із визначенням слідчих суддів з порушенням територіальної підсудності.

35. З цього приводу, колегія суддів зазначає, що оцінка незгоди особи із визначенням слідчого судді для розгляду клопотання про продовження строку розслідування, може бути надана в межах порядку, визначеного кримінальним процесуальним законом, в тому числі позивач не позбавлений права заявити відвід слідчому судді, якщо вважатиме, що мало місце порушення порядку визначення слідчого судді для розгляду конкретного процесуального питання.

36. У разі, якщо позивач вважає, що суд допустив порушення норм права під час розгляду його справи, він має можливість оскаржити ухвалені судові рішення у цій справі до судів вищих (апеляційної чи касаційної) інстанцій у порядку та з підстав, зокрема і з підстав незгоди з визначеним складом суду для розгляду заяв і клопотань у його справі, визначених у відповідному процесуальному законі.

37. Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення, якщо позивач вважатиме, що такі дії чи рішення призвели до порушення судом норм матеріального чи процесуального права, можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

38. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташоване у місті Полтаві про визнання протиправним та нечинним прийняття наказу є такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

39. З огляду на викладене Верховний Суд уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в адміністративній справі, оскільки вирішення цього спору має здійснюватися у порядку, визначеному КПК України.

40. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Оскільки при ухваленні судових рішень судом апеляційної інстанції не порушено норм процесуального права, Верховний Суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

43. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Богомолов Олексій Олексійович залишити без задоволення.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/654/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. О. Єресько А. Г. Загороднюк В. М. Соколов