Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1799/18 806/535/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 (суддя Сичова О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 (колегія суддів у складі: Капустинського М.М., Євпак В.В., Шидловського В.Б.) у справі № 806/535/16 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за затримку розрахунку при звільнені в розмірі 29 187,85 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП Упраїни), просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та зазначає, що непроведення належних виплат завдало йому моральної шкоди, та привело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, неможливості пройти лікування, необхідності позичати кошти у рідних, що мало наслідком втрати душевного спокою та рівноваги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016, адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з ГУ НП в Житомирській області на користь ОСОБА_4 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 29 187,85 грн. В решті позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 21.11.1995 по 31.12.2015 ОСОБА_4 працював в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України на різних посадах, останньою з яких була командир роти батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Позивач звільнений за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», вислуга років на день звільнення складає 21 рік 06 місяців 07 днів, що підтверджується наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 № 72 о/с.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки одноразову грошову допомогу позивачу виплачено із затримкою, то позов в частині стягнення компенсації за затримку проведення розрахунку підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 29 187,85 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Вважає безпідставним посилання позивача на те, що на спірні правовідносини поширюється ст. 117 КЗпП України.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Приписами ст. 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону № 580-VIII та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Задовольняючи вимоги про оплату праці суд першої інстанції в рішенні навів розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

З огляду на те, що одноразову грошову допомогу ОСОБА_4 виплачено лише 16.05.2016, тобто із затримкою, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення компенсації за затримку проведення розрахунку в розмірі 29 187,85 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі № 806/535/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І. Л. Желтобрюх Судді: О. В. БілоусПомічник судді Т. Г. Стрелець