Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №820/17689/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

Київ

справа №820/17689/14

адміністративне провадження №К/9901/8115/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л. І., суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області подала до суду позов, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 22.07.2014 № 0001442200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі ~money0~ за основним платежем та в сумі ~money1~ за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.07.2014 № 0001432200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі ~money2~ за основним платежем та в сумі ~money3~ за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.07.2014 № 0001452200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі ~money4~;

від 15.10.2014 № 0001732200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій податку на додану вартість в сумі ~money5~;

від 16.10.2014 № 0012831700 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2871,99 за основним платежем та в сумі ~money6~ за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 22.10.2014 № 0001762200 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі ~money7~ за основним платежем та в сумі ~money8~ за штрафними (фінансовими) санкціями.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2014 задовольнив позов повністю. Скасував податкові повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0001432200, від 22.07.2014 № 0001442200, від 22.07.2014 № 0001452200, від
16.10.2014 № 0012831700, від 22.10.2014 № 000176220, від 15.10.2014 №
0001732200.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.01.2015 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014.

Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на обставини, що вказані в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій контролюючий орган в касаційній скарзі не наводить жодних доводів на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи в цій частині.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.02.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Шипуліна Т. М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.10.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.10.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області провела документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ "Нововодолазький молокозавод" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої склала акт від 02.07.2014 № 546/20-20-22-08/0047480. На підставі акта перевірки прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог статті 138, статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному включенні до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за господарськими операціями з придбання товару/послуг ТОВ "Карпос ", ТОВ "КС-Мегатрейд", ТОВ "СЕВ КАБЕЛЬ", реальність яких не підтверджена з огляду на висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки цих контрагентів, про нереальне вчинення ним операцій з придбання товару у своїх контрагентів, а також з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СЕВ КАБЕЛЬ".

Підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугували також висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 10 пункту 1 підрозділу 2 розділу 20 податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасному перерахуванні та неперерахуванні на спеціальний рахунок податку на додану вартість.

Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з урахуванням частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суди попередніх інстанцій дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про їх достатність для підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентами, які обґрунтовуються посиланням на висновки актів перевірок цих контрагентів, то такі обґрунтування є недостатніми за відсутності аналізу самих господарських операцій позивача з контрагентами та первинних документів, складених щодо таких операцій.

Суди попередніх інстанцій також установили, що позивач задекларував у спеціальній декларації податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає зарахуванню на спеціальний рахунок, тому контролюючий орган безпідставно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до повторного нарахування цього податку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на обставини, що вказані в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані вище порушення, при цьому не наводить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій про протиправність таких податкових повідомлень-рішень, а також не наводить жодних обставин та доводів на спростування висновків судів попередніх інстанції щодо протиправності решти податкових повідомлень-рішень від
15.10.2014 № 0001732200, від 16.10.2014 № 0012831700 та від 22.10.2014 №
0001762200.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування.

Керуючись статтями 345,349,350,355,356,359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

В. В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду